WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Свято рідної мови (Літературно-музична композиція) - Сценарій

Свято рідної мови (Літературно-музична композиція) - Сценарій

тому оголошується конкурс знавців рідної мови. (Завдання готують заздалегідь і пропонують учням у вигляді гри, наприклад вікторини; бажано підібрати цікаві питання з лексики, фразеології з використанням завдань, пов'язаних із малюнками. Якщо є учні, які пишуть вірші, бажано виділити окремий час для читання ними власних поезій або ж однокласники можуть прочитати їх твори зі сцени.)
Ведуча (ва фоні пісні "Реве та стогне Дніпр широкий").
Нині українська мова утверджується не лише як державний атрибут, а повертається в річище плекання рідної культури. Але не забуваймо (читає вірш О. Забужко "Клятва"):
Мова кожного народу
неповторна і - своя;
в ній гримлять громи в негоду,
в тиші - трелі солов'я.
На своїй природній мові
і потоки гомонять;
зелен-клени у діброві
пo-кленовому шумлять.
Солов'їну, барвінкову,
колосисту - на віки -
українську рідну мову
в дар мені дали батьки.
Берегти її, плекати
буду всюди й повсякчас, -
бо ж єдина - так, як мати, -
мова в кожного із нас!
Використано твори: Тараса Шевченка, Панаса Мирного, Михайла Коцюбинського, Максима Рильського, Володимира Сосюри, Олеся Гончара, Едуарда Драча, Оксани Забужко.
Заглянь у природу
(Літературно-музична композиція)
(Фрагмент)
Сцена прикрашена квітами, репродукціями картин з краєвидами. Виходять ведучий та учні-читці з букетами квітів. Звучить мелодія П. І. Чайковського "Пори року".
Ведучий. Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Вона завжди чарувала, хвилювала людину. Шепіт прозорої води, зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і розмаїття квітів - усе це дороге серцю. Ні з чим незрівнянна природа рідного краю!
Учениця. Природа і Вітчизна - невіддільні. У кожного з нас залишився в серці дорогий куточок, де минуло дитинство: зелена левада, луки з пахучою скошеною травою, сонячний сосновий бір або тінявий гай з суничними галявинами; широке поле, де так легко й солодко дихати, стежина, обіч якої ростуть волошки й маки і по якій, здається, не йдеш, а летиш, неначе птах...
Учень.
Безмежно з дитинства кохаю
красу свого рідного краю -
Дніпра голубінь неозору,
сосну в надвечір'ї прозорім.
І місяць у хмарках сріблистих,
і свіжість весняного листя,
і синій промінчик волошок
в пшеничному морі колосся.
Учениця.
У ліс завітаю я знову
на тиху сердечну розмову;
як пахне достигла суниця
і сонцем пропалена глиця!
Я чую зозулі кування,
берізок тремтливих зітхання,
тонкі білокорі сестриці
сплели свої віти в косиці.
Учень. Здавна люди вірили в богів - покровителів усього живого на землі. Так покровителькою рослин вважалася богиня Флора, тварин - Фауна. Тому рослинний світ називають флорою, а тваринний - фауною.
Учениця.
Були у матері Природи
дві донечки такої вроди:
хто їх побачив хоч на мить, -
не міг забути й розлюбить.
Голубооку звали Флора.
У неї очі, наче зорі;
Завжди замріяна, тендітна,
ласкава, ніжна та привітна.
А Фауна - швидка, як вітер,
могла за птахом полетіти,
і за оленями стрибати
та з білочками пустувати.
Обидві світ живий любили,
відтак його боготворили;
тож вирішила мудра мати
в придане їм дарунки дати.
Мрійливій Флорі - світ рослинний,
а жвавій Фауні - тваринний,
щоб берегли і доглядали,
від всього злого захищали.
Живуть в легендах і понині
живого світу дві богині.
Учень. Заглянь у природу. Ще біліє сніг, з відлигами чергуються морози, а під сніговою ковдрою вже пробуджується нове життя. І ось з'являються посланці зеленоокої Весни. Здається, ґрунт у весняному лісі прикритий тонкою мереживною скатертиною, зітканою з безлічі дзвоникоподібних блакитних квіток. Це проліски - провісники тепла, сим-вол сподівань на краще майбутнє. У народі їх називають квітами надії. Завдяки своїй красі і тому, що вони одними з перших відкривають весняний карнавал цвітіння, проліски майже повністю винищені. Вони занесені до Червоної книги і потребують охорони.
Звучить мелодія П. Чайковського "Пори року" - весняні мотиви.
Учениця.
Ще земля в зимових шатах білих,
та з-під снігу, майже непомітний,
виглянув зненацька, серцю милий,
соромливий пролісок блакитний.
Ще зимові віхоли літають,
та весни розгін не зупинити,
і дзвінкі краплини починають
у промінні сонячнім бриніти.
(Мелодія стихає.)
Учениця. Та ось юна Весна ніби подорослішала і перетворилася у зрілу неповторну красуню. За пролісками з'являється королева весняної фло-ри, одна з найкращих квіток - сон. Інколи в народі його за красу і келихоподібність називають диким тюльпаном. (Показує дітям малюнок.) Ось вони - великі, темно-фіолетові або бузково-сині, а часом білі квіти. У негоду та на ніч квітки сну закриваються; враження таке, наче вони справді засинають. А може, їх назва пов'язана зі стародавнім слов'янським повір'ям, яке говорить, що коли покласти сон-траву на ніч під голову, то уві сні поба-чиш своє майбутнє.
Учень.
Ці квіти, милі та ласкаві,
Мені всміхаються й тобі,
їх цвіт рясний в зелених травах -
мов озеречка голубі.
В народі є таке повір'я:
Якщо ти хочеш міцно спать,
сходити треба в надвечір'я
у ліс, щоб сон-трави нарвать.
Я не зірву вас, прощавайте,
без вас я бачу милі сни;
ростіть собі та завітайте
до нас наступної весни.
Учениця. Травень у лісі - святкова пора. Зацвітають конвалії. Український фольклор розповідає, що ці подібні до перлин квіточки і є застиглим щасливим сміхом лісової русалки Мавки, яка вперше відчула радість кохання. У Франції в першу неділю травня збирали конвалії, прикрашали ними оселі. Запрошуючи дівчину до танцю, хлопець дарував їй букетик конвалій. Обмін букетиками навіть означав згоду на одруження. Якщо ж дівчина була незгодна, вона кидала букетик на землю. Ця чудова квітка, яку називають "лілея долин", зараз знаходиться на межі винищення і занесена до Червоної книги.
Учень.
Сестра нарцисів, лілій ніжних
і неповторна серед них,
цвіте прекрасна, білосніжна
конвалія в лісах моїх.
Мов наречена з тонким станом,
стоїть, всміхається мені;
а запах ніжний, незрівнянний,
п'янкий, мов чари весняні.
її зірвать - зганьбити вроду.
На жаль, знаходяться й такі -
бездумно нівечать природу,
пакують квіти у мішки.
А потім нишком, мов злодії,
в мішках красу на торг везуть.
З пучком конвалій, лиходії.
Свою ж і совість продають.
Учениця. У молоду яскраву зелень пізньої весни непомітно вплітаються барви раннього літа. Наприкінці червня з'являється всюдисуща суниця. До чого ж приємно знайти червоний від плодів ягідник, ворушити теплі трійчасті листочки і збирати серед них запашні, напоєні й прогріті золотим літнім сонячним промінням смачні й цілющі ягоди суниць.
Літній ранок. Червнева пора.
Вже достигли солодкі суниці.
Тож заповнила ліс дітвора,
і дорослі прийшли, як годиться.
Тільки чути: "егей" та "ау"!
О природо, ховай свої
Loading...

 
 

Цікаве