WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Розвиток мислення - Реферат

Розвиток мислення - Реферат

Розвиток мислення
Основним завданням розвиваючого навчання являється формування у учнів
активного, самостійного, творчого мислення. Це різні рівні мислення.
Активне мислення може і не бути самостійним. Самостійне - це не завжди
творче. Творче ж мислення обов'язково буде і активним, і самостійним.
Для розвитку творчого мислення слід найчастіше ставити учнів в проблемну
ситуацію, в якій вимагалось би від них дослідницького розуміння:
необхідно так організувати заняття, щоб в учнів виникали не тільки
проблемні питання, але й прагнення їх самостійно розв'язувати. Творче
мислення - основний компонент в побудові дослідницького розуміння, коли
учень сам відкриває, сам знаходить невідомий йому до цього часу шлях до
відповіді, до розв'язання проблеми. З чого починається підхід до
проблеми? З того, що в пізнавальному процесі у учня виникає ускладнення:
він не може пояснити з допомогою раніше засвоєних знань нові факти і
явища, що його зацікавили. Учень сам прагне відкрити або засвоїти нові
відомості, нові способи дій, щоб зняти виникауючі протиріччя в розумінні
ним даного явища. Створити пізнавальну потребу на уроці - значить
створити проблемну ситуацію. Для того, щоб включити учнів в процес
розв'язання проблеми, необхідно ще чітке визначення проблеми, її
формулювання і потім рішення через висунення гіпотез, їх перевірку і
обгрунтування. В пробленому навчанні слід виділити три основні ланки:
постановку проблеми, її формулювання і розв'язання. Якщо вчитель сам
ставить проблему, сам її формулює і сам розв'язує, то в кращому випадку
він добивається від учнів співвідносного розуміння. Якщо ж вчитель якісь
певні ланки передає учням, то він добивається частково дослідницького
розуміння. В тому випадку, коли учні самі усвідомлюють проблему, самі її
формують і розв'язують, а учитель лише організовує і контролює їх
діяльність, вони володіють дослідницьким рівнем розуміння даної
проблеми. У проблемному навчанні виділяють два взаємопов'язані елементи:
проблемного викладання (діяльність учителя) і проблемного учіння
(діяльність учнів). Проблемне викладання полягає в тому, що вчитель
систематично створює проблемні ситуації й організовує
навчально-пізнавальну діяльність учнів для їх розв'язку. Проблемне
учіння - це організована діяльність учнів, яка побудована із урахуванням
логіки творчого мислення і полягає в аналізі проблемних ситуацій,
постановці і розв'язанні проблем. В результаті проблемного учіння учні
під керівництвом вчителя формулюють правила, закони, "відкривають" для
себе нові знання. Аналіз педагогічної теорії і практики дає змогу
визначити основні способи і прийоми створення проблемної ситуації. Деякі
з них:
1. Проблемна ситуація виникає, коли вчитель пропонує учням інформацію,
яка містить у собі суперечність.
2. Проблемна ситуація виникає в результаті ознайомлення із різними
тлумаченнями одного й того самого явища, факту тощо.
3. Проблемні ситуації виникають при ознайомленні учнів з парадоксами.
Парадокс (від грец.- несподіванка, дивне) - явище, думка або вислів,
що різко розходиться із звичайними, загальновизнаними уявленнями,
суперечить (інколи тільки на перший погляд) здоровому глузду.
На уроках парадокс виявляється найчастіше у формі загадки,
задачі-жарту і т. д. Ось приклад такої задачі. Коли Земля рухається,
говорили послідовники Птолемея, то гарматне ядро, пущене на захід,
полетить значно далі, ніж ядро, пущене на схід, тому що добовий рух
Землі, якщо він існує, потягне гармату на схід і в першому випадку
гармата віддаляється від ядра, а в другому - доганяє його. Однак
досвід переконує в протилежному.
4. Проблемні ситуації виникають під час демонстрування досліду,
проведення фронтального експерименту, виконання практичної роботи,
коли виявляється невідповідність між наявною системою знань в учнів і
новими фактами, явищами.
5. Дуже часто для створення проблемної ситуації застосовують
сукупність способів і прийомів. Для створення проблемної ситуації
використовується бесіда, практична задача, фронтальний експеримент
тощо.
Навчальна проблема - явище динамічне: виявляючи суперечність пізнання,
проблема зароджується, як "знання про незнання", як відображення
невідповідності в них. Сприйняття учнями суперечності породжує проблемну
ситуацію і якийсь час проблема існує як складова її частина. В
результаті аналізу проблемної ситуації проблема викристалізовується й
усвідомлюється учнями, як проблемне запитання, задача або завдання. Щоб
усвідомити проблему слід визначити несумісні інформації, судження, що
містяться в ній. Для цього на етапі аналізу і постановки проблеми
потрібно здійснити ряд пошукових процедур, тобто сукупність пошукових
прийомів і операцій, що ведуть до розв'язання окремих етапів проблеми.
Це означає сприйняти та проаналізувати інформаційно-пізнавальну
суперечність, тобто вичленити неузгоджені судження, несумісні
інформації, "побачити" проблему, тобто усвідомити суперечність, що
лежить в її основі, сформулювати проблему, тобто словесно відобразити
суперечність (у формі запитання, задачі, завдання тощо). Як показує
досвід, вчителі приділяють багато уваги створенню проблемної ситуації,
досить часто ставлять перед учнями проблемні запитання і задачі. Проте
не завжди акцентують увагу на визначення невідомого в проблемній
ситуації, часто не мають уявлення, як учні сприйняли ситуацію, чи
усвідомили вони проблему. Інколи вважається, що створена проблемна
ситуація, активізуючи розумову діяльність учнів, автоматично веде до
усвідомлення учнями проблеми, на розв'язання якої спрямовується вся
пізнавальна діяльність. Насправді це зовсім не так. Сама постановка
проблеми справді є актом мислення, який потребує часто великої і
складної мислительної роботи. Сформулювати у чому питання, - значить уже
піднестися до певного розуміння, а зрозуміти задачу або проблему,-
значить, якщо не розв'язати її, то на крайній випадок знайти шлях, тобто
метод, для її розв'язання. Тому перша ознака мислячої людини - це вміння
бачити проблеми там де вони є. Діяльність по усвідомленню проблеми має
творчий характер, вимагає такого самого підходу вчителя до її
організації, вона антипод діяльності за зразком, алгоритмом і не терпить
чіткого наслідування будь-якому універсальному правилу. Однак і така
діяльність може бути скерована певними настановами. По-перше, основна
мета діяльності вчителя і учнів на етапі аналізу проблемної ситуації і
постановки проблеми є осмислення проблеми кожним учнем, без чого
неможлива йогоподальша пошукова діяльність. По-друге, потрібно добре
знати структуру цього етапу, володіти прийомами, вміти їх комбінувати,
виходячи з конкретних педагогічних умов. Постановка проблеми створює
можливість для переходу до наступного етапу - побудови гіпотези.
Сформульована проблема веде до розвитку знань у формі гіпотези. Побудова
гіпотез - важливий шлях до відкриття нових законів. У науці створена
логіко-філософська теорія гіпотези, досліджуються особливості
гіпотетичного мислення. Гіпотеза - це певна система суджень, понять.
умовиводів, в основі якої лежать проблематичні судження, тобто такі,
істиність чи хибність яких ще не доведена, але їх ймовірність
обгрунтовується знанями здобутими раніше. Крім того, гіпотеза- це і сам
процес висуння, обгрунтування та доведення ймовірних суджень і
умовиводів про суть пояснювального предмету. Серцевину гіпотези
становить
Loading...

 
 

Цікаве