WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Завдання основних напрямів всебічного розвитку особистості. Зарубіжна педагогіка про мету виховання - Реферат

Завдання основних напрямів всебічного розвитку особистості. Зарубіжна педагогіка про мету виховання - Реферат

завдання та зміст, що мають бути реалізовані для досягнення мети.
Загальної мети виховання досягають поетапно. У роботі з кожною віковою групою (молодший, середній і старший шкільний вік) ставлять конкретні виховні цілі залежно від її особливостей, рівня вихованості дітей, якостей, які треба сформувати відповідно до загальної мети виховання.
Зміст програми випливає з основних напрямів виховання всебічно розвиненої особистості (розумове, моральне, трудове, естетичне й фізичне виховання). Важливим аспектом у складанні та виконанні програми є визначення послідовних цілей, які випливають із конкретних завдань та змі-сту виховання на всіх етапах шкільного навчання.
Цілі виховання можна класифікувати:
а) за часом їх досягнення: загальні (формування певної якості впродовж усього навчання), етапні (досягнення певного результату в коротшому періоді - початкові класи або навчальний рік), оперативні (постановка цілі конкретного виховного заходу чи сукупності виховних заходів, спрямованих на досягнення певного результату);
б) за змістом: постановка цілей щодо формування окремих якостей особистості (патріотизму, гуманізму, громадської активності та ін.). Цілі за змістом також реалізуються поетапно. Наприклад, сумлінне ставлення до праці формується через усвідомлення її цінності в процесі виконання певної роботи.
Орієнтиром для школи у складанні програми виховання може бути "Орієнтовний зміст виховання в національній школі", рекомендований Міністерством освіти і науки України. Методичні рекомендації складаються з восьми розділів. Перший - виховання як чинник цілісного формування особистості. Другий - основні напрями виховання в національній школі (завдання, які необхідно вирішити в процесі виховання учнів у національній школі та сім'ї). Третій-шостий - характеристики головних особливостей учнів різного віку, завдання їх виховання та орієнтовні види діяльності й форми занять з учнями 1-3-х (4-х), 5-6-х, 7-9-х, 10-11-х класів. Сьомий - рекомендації, спрямовані на формування колективу учнів школи, на розвиток і вдосконалення учнівського самоврядування, організацію змагання, широке розгортання суспільне корисної діяльності. Восьмий розділ - основні умови підвищення ефективності спільної виховної діяльності школи, сім'ї та громадськості, особливості цієї роботи.
Ці рекомендації не є обов'язковими для вчителя чи класного керівника, вихователя, вони мають орієнтовний характер. Успішна робота з рекомендаціями значною мірою залежить від того, наскільки педагог підготовлений до творчого використання практичних порад.
Програма виховання дає змогу уникнути набору випадкових виховних заходів у плануванні виховної роботи школи. Складаючи й реалізовуючи цю програму, слід ураховувати таку систему компонентів духовного світу особистості українця:
1) національну психологію - психологію працьовитого господаря, вмілого хлібороба, поборника прав людини й державної незалежності, духовної спадщини народу;
2) національний характер і темперамент - одвічне правдошукання, гостинність і щедрість, лагідність, талановитість, ніжність і глибокий ліризм, волелюбність і душевне багатство;
3) національний спосіб мислення - самобутність, завдяки чому із століття в століття відтворюються і розвиваються самобутня українська культура і духовність;
4) народну мораль, етику - людяність, доброту, милосердя, співпереживання як найвищі духовні надбання;
5) народну естетику - красу поведінки, привабливий стиль життя, доброзичливе ставлення до людей, уміння вишивати одяг, готувати смачну їжу;
6) народну правосвідомість - життя за законами добра і краси, правди і справедливості, гідності й милосердя;
7) національну філософію - самобутню систему ідей, поглядів на природу, суспільство, всесвіт, на духовний світ людини, проблему долі людини тощо;
8) національний світогляд - систему поглядів, переконань, ідеалів, яка є основою національної духовності;
9) національну ідеологію - ідейне багатство нації, систему філософських, політичних, правових, економічних, моральних, естетичних та релігійних ідей, поглядів і переконань;
10) національну свідомість та самосвідомість - відчуття гордості за належність до української нації.
"Потреба спрямування змісту національного виховання (едукації) у русло українознавства, - вважає М. Стельмахович, - диктується рядом вагомих мотивів. По-перше, нагальною потребою відродженя й розвитку української педагогічної культури в Україні. По-друге, тим, що саме українознавство стало нині державною політикою і філософією, науковою системою, що визначає основи освіти, культури, мистецтва, навчання й виховання. По-третє, українознавча едукація орієнтується на здійснення національного виховання через освіту. Термін "едукація" у класичній педагогіці втілює в собі найголовнішу функцію основної школи - олюднення знань, недопущення національного невігластва.
Більшість напрямів сучасної зарубіжної педагогіки мету виховання вбачає в адаптації людини до умов постіндустріального суспільства з урахуванням жорсткої конкуренції на макро- та мікрорівнях. Водночас беруться до уваги глобальні проблеми, що загрожують людству нині й не зникнуть у майбутньому.
Педагогіка неопозитивізму метою виховання вважає підготовку індивіда, здатного включитися в систему індустріального виробництва, яке функціонує як добре злагоджений механізм. Прихильники цього напряму критикують попередні ідеали й еталони поведінки, пов'язані зі звичками і традиційними релігійно-моральними світоглядними орієнтирами, як такі, що не відповідають потребам сучасного динамічного суспільства.
Педагогіка прагматизму мету виховання особистості вбачає у пристосуванні її до життя, її представники пропагують підготовку практиків-ділків, що вміють пристосовуватися до життя, робити кар'єру, бізнес.
Педагогіка екзистенціалізму передбачає створення умов для "самореалізації особистості. Постановка такої мети останніми роками набула особливої популярності, оскільки вона зосереджує увагу на індивідуалізації навчання, що дає змогу реалізувати природні задатки людини.
Гуманістична педагогіка, на противагу педагогіці неопозитивізму, ставить за мету виховання гуманіста, формування в особистості високих людських якостей, уміння встановлювати контакти, розуміти себе й інших людей, її представники акцентують на морально-психологічних аспектах міжособистісних стосунків, на показі можливостей соціального партнерства, тобто життя і співпраці людей різного соціального стану, якщовони навчаться розуміти один одного, йтимуть на взаємні поступки.
Мета підготовки особистості до виживання, об'єднання з іншими людьми заради захисту життя на Землі як відображення однієї з педагогічних течій сформувалась як протест проти негативних наслідків стрімкого розвит-ку техніки, виснаження природних ресурсів, забруднення води, ґрунту, атмосфери.
Загалом мета виховання в зарубіжній педагогіці зводиться до виховання законослухняної людини, яка поважає закони і норми моралі демократичного суспільства, знає свої права та обов'язки і відповідально ставиться до їх виконання.
Література
Ващенко Г. Виховний Ідеал. - Полтава, 1992.
Державна національна програма Освіта" ("Україна XXI століття"). - К., 1994.
Концепція безперервної системи національного виховання. - К., 1994.
Шварцман К. А. Философия й воспитание. - М., 1989.
Янів В. Українська вдача і наш виховний ідеал. - Мюнхен-Тернопіль, 1992.
Loading...

 
 

Цікаве