WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Розвиток пам’яті (Курсова) - Реферат

Розвиток пам’яті (Курсова) - Реферат

хід засвоєння повинен повторювати хід забування і навпаки. Якщо це так, то, дослідивши в усіх деталях один з процесів, ми мали б точне уявлення про дзеркально-супутний процес, не витрачаючи додаткових зусиль на його вивчення. Якби нам пощастило точно зафіксувати криві процесів для конкретного випадку навчання, то різниця між їхніми фактичними положеннями (значеннями) виявила б "залишок" у свідомості учня - саме ту частину інформації, яка "привласнена" особистістю за час інтелектуальної праці і залишилася в свідомості для тривалого використання.
Припущення про взаємооберненість процесів засвоєння і забування висловлюється не вперше, але наступний крок робиться лише тепер. Без сумніву, таке запізнення - це наслідок розведення проблем, негативні результати диференціювання науки, коли процеси засвоєння і забування досліджувалися розрізнено, вивчати ж їх у нерозривному зв язку навіть не намагалися: дослідження могли б бути надто складними, а тлумачення їх результатів наштовхувалося б на нищівну критику. Нині, коли наука повертається до інтегрованого дослідження проблем, в умовах накопичення достатньої кількості знань як у царині засвоєння, так і в царині забування, створилися передумови для теоретичного осмислення їх єдності шляхом зіставлення вибудуваних кривих. ( 5, с.29-30 )
Розвиваючи і поглиблюючи ідеї гуманної педагогіки, В. О. Сухомлинський спирався на наукові теорії видатних психологів Ж. Піаже та Л. Виготського.
"Повноцінне навчання, тобто навчання, яке розвиває розумові сили і здібності, було б немислимим, якби не спеціальна спрямованість, скерованість навчання - розвивати розум, виховувати розумну людину навіть за умови відносної незалежності розумового розвитку творчих сил розуму від обсягу знань."
У працях вченого є чимало психологічних і дидактичних знахідок, які розкривають складний процес керівництва вчителем розумовою діяльністю дитини.
Зокрема, ці знахідки можна побачити в таких працях як "Серце віддаю дітям", "Павлиська середня школа", "Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості", "100 порад учителю", "Духовний світ школяра", "Розмова з молодим директором школи", "Гармонія трьох начал" та ін.
На думку В. О. Сухомлинського, одна з найгостріших проблем школи - це поглиблення інтелекту дитини, розвиток її розуму. А це - розвиток образного і логіко-аналітичного мислення, усунення його уповільненості. Тому в школі необхідні спеціальні уроки мислення - це і живе безпосереднє сприймання довкілля, і сам процес здобування знань, і розумові вправи.
Незамінною школою мислення, яка допоможе усунути тугість, уповільненість мислення, може стати сама організація здобування знань: на уроці необхідно створити такий логічний ланцюжок, щоб наслідок одного ставав причиною другого. І тоді, утримуючи цей ланцюжок в полі своєї уваги і пам яті, дитина, навіть з уповільненим розумовим процесом, проходить незамінну школу мислення.
У прямій залежності від рівня виховання мислення, думки, розуму знаходиться уміння запам ятовувати. Дитина, яка побачила і охопила тільки поверхово навчальний матеріал, не зробила жодного "відкриття", не пережила почуття подиву на уроці, має слабку, "діряву" пам ять: сьогодні вона пам ятає, а завтра - забула. Такі учні часто намагаються просто зазубрити матеріал, заучити його порціями, а потім порціями його ж "відтворити" і дістати оцінку.
Ця інфантильність розуму і пам яті в поєднанні зі спробами опанувати основи наук, призводить до обмеженості сфери інтелектуальної і суспільної діяльності.
Виключити зубріння можна, якщо установити розумне співвідношення довільного і мимовільного запам ятовування, а це передусім залежить від вчителя. Треба бути "володарем дум юнацтва", нести ту іскру, яка б запалювала порох допитливості, любові, жадоби до знань.
Запалюється вогник - і дитині хочеться знати більше, проникати у глибини нових явищ. Це бажання і є поштовхом, який розвиває розумову силу кожної дитини. ( 4, с.96-97 )
Реальні умови НТР потребують, як ніколи, орієнтації учнів на засвоєння значного обсягу різноманітного матеріалу, гарного зберігання його в пам яті, швидкого та ефективного використання при вирішенні учбових та практичних завдань. Перевантаження школярів, що виникає в цих умовах, часто є наслідком їх нераціональної мнемічної діяльності, так само, як і певною пасивністю вчителя, його недостатніми знаннями про психологічні особливості дітей, зокрема, про такий феномен, як пам ять, про особливості й шляхи її розвитку у школярів.
Радянські психологи внесли великий внесок в установлення загальних закономірностей пам яті. Відомими є фундаментальні психологічні дослідження П. П. Блонського, Л. С. Виготського, Л. В. Занкова, П. І. Зінченка, А. А. Смирнова, А. П. Леонтьєва, С. Л. Рубінштейна, які висвітлюють також і питання педагогічної практики. Цінні відомості про пам ять знаходяться в працях прикладного характеру, зокрема, в тих, що розкривають її в зв язку з особливостями засвоєння школярами змісту різних учбових дисциплін.
Але робіт, присвячених особливостям мнемічної діяльності школярів в зв язку з засвоєнням ними тих чи інших учбових предметів, ще дуже не вистачає. Можливо, практичним наслідком цього є те, що учні і молодших і старших класів часто не йдуть по шляху осмисленого запам ятовування учбового матеріалу, а вдаються до механічного запам ятовування, "зазубрювання". ( 21, с. 4 )
Першокласник приходить до школи... І з першої ж чверті першого класу він стикається з необхідністю запам ятовувати великий обсяг інформації. Цю необхідність можна перетворити на веселу захоплюючу гру. І тут повинні допомогти дорослі - батьки, вчитель, шкільний психолог. Допомогти весело, ненав язливо, непомітно, цікаво, щоб запам ятовування відбувалося саме по собі, а не було важкою працею. Згадаймо, як Том Сойєр перетворив нудну роботу - фарбування паркану - на захоплюючу гру для хлопчаків. Учитель певною мірою повинен стати Томом Сойєром, але при цьому й розвивати творчу ініціативу дитини, учити доводити правильність відповіді, розв язувати завдання нестандартно, відстоювати свою точку зору. Навчати, граючись. ( 1, с. 8 )
4. Дослідження способів запам?ятовування та пригадування у молодшому шкільному віці ( на прикладі учнів другого класу )
Матеріал, що був запропонований для запам ятовування, виявився, за свідченням тих, кого досліджували, не однаковим за важкістю.
Більшість другокласників погодились, щонайбільш важкими для запам ятовування були числа, потім слова, а найбільш легким був текст. Але все ж таки невелика кількість досліджуваних (5-6 чоловік), які виявили найбільш низьку продуктивність запам ятовування всіх видів матеріалу, вважала найбільш важким текст, в той час як числа і слова вважалися ціми учнями найбільш легкими для запам ятовування.
Запам ятовування чисел. В якості основного і, по суті, єдиного способу запам ятовування числового ряду всі другокласники застосовували повторення про себе кожного окремого числа. Майже ніхто з них під час читання чисел свідомо навіть не намагався якимось чином згрупувати їх, з єднати, класифікувати. На
Loading...

 
 

Цікаве