WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Основні дидактичні системи - Курсова робота

Основні дидактичні системи - Курсова робота

концепцiї намагаються виховувати особистicть на рацiональнiй науковiй основі i, вiдповiдно, технологiзувати формування знань, навичок i вмінь.
Технократичнiй педагогiцi (iмперативнiй i "жорсткiй") протистоїть iнша група, що має лiберально-гуманiстuчну спрямованiсть. Найпопулярнiша серед них - гуманiстична педагогiка, яку обгрунтували в 50-60-х раках американський психолог Альбрахам Маслоу (1908-1970), а такожА. Комбс, Є. Коллi, К. Роджерс. Вона базується на гуманicтичнiй психологiї, основними поняттями якої є "самоактуалiзацiя особистостi", "особисте зростання", "розвиткова допомога". Найважливiше тут - увага до особистостi, органiзацiя учiння як зацiкавленої самостiйної дiяльностi учня.
Одним iз лiдерiв гуманicтичного напряму Карлом Роджерсом (1902-1987) було висунуто кардинальний принцип органiзацiї освiти - дбайливе ставлення до особистісного "Я" кожного учня. Тiльки розумiння й прийняття педагогом учня таким, яким він є, без авторитарного тиску з метою кардинально його змiнити, робить процес формування "Я"особистостi результативним. Вiдбувається зближення "Я" реального i "Я" iдеального - тобто такого, яким xотiв би стати учень з огляду на панiвнi соцiальнi цінностi й норми. Свої педагогiчнi погляди він виклав у книзi "Свобода навчатися: чим може стати освіта" (1969). Його iдеї нинi мають багатьох прихильникiв серед педагогiв. "Педагогiка ненасильства передбачає гуманicтичний пiдхiд до виховання й освiти... Це означає визнання особистостi, яка розвивається, вищою соцiальною i педагогiчною цiннicтю, повагу до самобутностi й унiкальностi кожної дитини, створення умов для цiлеспрямованого розвитку та саморозвитку вихованця як суб'єкта дiяльностi, як особистостi й творчої iндивiдуальностi" .
3 метою подолання недолiкiв вишенаведених концепцiй навчання створюються альтернатuвнi дuдактuчнi системи.Найпопулярнiшi серед них вальдорфська педагогiка i педагoгiкa Петерсона.
Вальдорфську педагогiку, в основу якої покладено антропософiю, заснував на початку хх столiття Рудольф Штайнер (1861-1925). Вiн уважав духовну й моральну пiдготовку учнiв до життя головною метою виховання. Вальдорфська педагогiка - це "сукупнiсть методiв i прийомiв виховання i навчання, яка грунтується на антропософськiй інтерпретації розвитку людини як цiлicної взаємодiї тiлесних, душевних i духовних факторiв". А "в концептуальнiй основі та практичнiй дiяльностi Штайнер-школи органiчно поєднують принципи гуманiзацiї та гyманiтаризацiї освiти з принципом соцiальної спрямованостi виховання".
Так званi вiльнi вальдорфськi школи, перша з яких була вiдкрита 1919 року, дають повну середню oсвiту. Головна дiйова особа - класний учитель, обов'язок якого - органiзацiя майже вciєї навчально-виховної роботи зi своїми учнями протягом перших восьми pоків навчання. Вiн викладає загальноосвiтнi дисциплiни, створює i пiдтримує в інтересax виховання тicну взаємодiю мiж учнями й учителями, мiж школою й батьками. Оцiнки не виставляються. Навчальний piк закiнчується складанням класним учителем загальної психолого-педагогічної характеристики кожного учня. Цi школи aвтoнoмнi й не мають над собою управлiнських iнстанцiй, керуються педагогiчною радою. Посада директора вiдсутня.
Сучаснi послiдовники Штайнера основною метою педагогiчної дiяльностi вважають виховання духовно вільної особистостi, здатної в процесi iндивiдуальної творчостi долати суспiльнi тенденції консервативного вiдтворення наявних соцiальних структур та стереотипiв поведiнки i цим сприяти прогресовi.
Педагогiка П. Петерсона сприяє формуванню особистостi учня в "шкiльнiй общинi", у спiльнiй дiяльностi й спiлкуваннi. Для цієї педагогiки є характерною орієнтація на гармонiйний розвиток особистостi. Методи навчання тут можна охарактеризувати як ненав'язливi, м'якi. Учнi об'єднуються у рiзновiковi групи. Зміcт i темп навчання iндивiдуальнi, учнi переважно визначають їx самостiйно. Основні методи занять - iгри, читання, бесіди з педагогами, iндивiдуальна робота, технiчнi та мистецькi заняття. Упродовж дня органiчно поєднуються гра, учiння, спiлкування, вiдпочинок, праця. Oцінок у балах нeмaє.
Схожi характеристики має й есоlе тoderne - сучасна школа та педагогiка, заснованi С. Френе (1896-1966) французьким педагогом, фундатором i керiвником "Мiжнародної федерацiї прихильникiв "нової школи". Метою виховання тут є розвиток у суб'єктiв учiння здатностi до взаємодiї, самоуправлiння, кооперацiї, розвитку iндивiдуальностi, соцiальної компетентностi, вiдповiдальностi. Основний принцип "нової школюи" Френе - здiйснення навчання через самодiяльнiсть учнiв, основна форма цієї са-модiяльності- вiльний виклад (усний, а потiм письмовий) ними своїх вражень i думок (так званий вiльний текст). Навчальний процес органiзовується за типом виробничого, який перед6ачає розподiл працi та взаємодiї. Навчання проходить у шкiльнiй друкарнi, яка видає журнал. Цей журнал готують caмi суб'єкти учiння вiд початку i до кiнця.
Вчителi шкiл Френе дотримуються думки, шо "акцентування уваги на помилках, поганих вчинках, незадовiльнiй успiшностi створює негативну моральну атмосферу: деякi дiти бундючаться вiд успiхiв, а iншi переживають гіркоту невдач, у них розвивається комплекс неповноцiнностi. 3авдання ж школи полягає в культивацiї успiху, необхiдного для самоствердження особистостi". Педагoгiчнi iдеї Френч засвоєнi школами Францiї, Iталiї, Латинської Америки.
В англо -саксонських країнах великого значения надається ціннісно орiєнтованому вuхованню (va/ue educatioп).
Отже, педагогiка спiвробiтництва, педагогiка дiалогу, педагогiка довiри вiддзеркалюють процеси демократизацiї та гуманiзацiї європейської школи i покликанi, на думку європейських учителiв, витiснити прояви моральної або фiзичної наруги над особистiстю учня. Проте представникiв цих дидактичних концепцiй застерiгають вiд "педоцентризму", що набуває часом форм слiпого потурання примхам дiтей.
Таким чином, аналiз зарубiжних концепцiй навчання та їх порiвняння з вiтчизняною педагогiчною думкою i практикою свiдчать про те, що їм притаманнi певнi паралелi та спiльнi тенденцiї. Наприклад, дуже багато спiльного в педагогiчнiй системi А. С. Макаренка та С. Френе i П. Петерсона. Подiбнi властивостi мають захiдна гуманiстична педагoгiкa, педагогiчна система В. О. Сухомлинського й особистiсно орієнтоване навчання. Тому педагогам важливо добре знати сучаснi концепцiї: навчання, їхнi позитивнi сторони й вади з метою цiлеспрямованого впровадження модерних iдей i методик у педагогiчний процес в сучасних умовах формування i розвитку нацiональної системи освіти.
Список використаної літератури:
1. Баранов С.П. принципы обучения. М.,1975.
2. Вишневський О. Сучасне українське виховання. Педагогічні нариси. Львів,1996.
3. Гончаренко С.У. Український педегогічний словник. К.,1997.
4. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. К.,1997.
5. Оконь В. Введение в общую дидактику. М.,1990.
6. Оконь В. Основы проблемного обучения. М.,1968.
7. Підласий І. Ідеал українського виховання // Рідна школа.1999.
8. Фіцула М.М. Педагогіка. К.,2000.
9. Фіцула М.М. Педагогіка. Тернопіль 1997.
10. Ягупов В.В. Педагогіка.//Либідь. К.,2003.
Loading...

 
 

Цікаве