WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Основні дидактичні системи - Курсова робота

Основні дидактичні системи - Курсова робота

учнiв. Однак абсолютизацiя такoї системи, її поширення на вci предмети та рівні викликає сумнiви, заперечення. Переоцiнка спонтанної дiяльностi учнiв, направленicть учiння тiльки на їхні iнтереси призволить до несистематичностi, випадкового добору навчального матерiалу. Таке навчання не є економiчним, бо передбачає великi витрати часу. Педагог стає консультантом i неможе керувати процесом учiння.
Таким чином, дидактика стоїть перед вибором: або давати систематизованi, фундаментальнi знання на високому академiчному рівні методом директивного навчання i, як наслiдок, втратити iндивiдуальнicть, психологічну своєрідність i гальмувати розвиток особистостi; або надати безконтрольну iнiцiативу учням в дидактичному процесi, керуючися тiльки їхніми потребами - i тим самим втратити систематичність в навчаннi, знизити рівень освiти. Розв'язання цієї проблеми знаходимо в сучасних дидактичних системах.
Сучасні дидактичні системи
Друга половина ХХ столiття характеризується розвитком дидактичної думки як у нашiй країні, так i за її межами. Поступово визначаються контури сучасної дидактичної системи, яка має такі особлuвостi:
- її методологiчною основою є об'єктивнi закономірності філософії пiзнання (гносеологiї), матерiалiзм, гуманiзм, гуманicтична психологiя, завдяки яким сучасна дидактика змогла подолати одностороннiй пiдхiд до аналiзу й iнтерпретацiї процесу навчання, характерний для фiлософських систем прагматизму, рацiоналiзму, емпiризму, технократизму.
"Хоча й повiльно, аде з кожним роком все впевненiше серед вiтчизняних дослiдникiв змiцнюється розумiння комплексного пiдходу до створення сучасної дидактичної системи як головного методологiчного принципу. Тiльки та дидактична система буде придатною для вирiшення цього завдання, глобального освітнього завдания всебiчного й гармонiйного розвитку особистостi, яке спирається на всю сукупнiсть сучасних знань про механiзми навчання, цiлi i мотиви пізнавальної дiяльностi. Таку систему можна було б назвати ідеальною" ;
- в нiй сутність навчання не зводиться нi до передавання учням готових знань, нi до самостiйного подолання труднощiв, нi до власних винаходiв учнiв, тому що "життя вимагає створення такої дидактичної системи, яка б давалазмогу учням не тiльки засвоювати бiльшу суму знань, умінь i навичок (сама по собi вона буде недостатньою), аде й формувати в них умiння швидко орiєнтуватися в тiй чи iншiй галузi знань, знаходити потрiбну iнформацiю, тобто систему, яка готувала б учнiв до самоосвітньої дiяльностi";
- вона має грунтуватися на оновленій науково-педагогічній методологічній парадигмi, яка "спрямована на реалiзацiю проектних форм взаємодії педагогiв i школярiв, навдосконалення культури спiлкування вчителiв, їхньої здатності коректно розв'язувати складнi навчальнi i позанав-чальнi ситуацiї. Технологiчною формою реалiзацiї цієї парадигми мають бути суб'єкт-суб'єктнi взаємини мiж педагогами й учнями.
Вищезазначені особливостi сучасної дидактичної системи передбачають зміну стратегії національної системи освіти, яка має стосуватися, на думку Г. О. Балла, стратегії "розвитку освiти" i стратегiї "caмoї педагогічної діяльності".
Таким чином, основним завданням освiти в сучасних умовах є її переведення "...у внутрiшнiй світ особистостi. Для цього необхiдно органiзувати психологiчно обгрунтовану дiяльнiсть двох рiвнозначних у вiдношеннях суб'єктiв: учитель - учень, прагнучи актуалiзувати формування в учнiв внутрiшньо-особистiсної мотивацiї при задоволеннi їхніх сутнiсних (iснуючих i формованих) потреб. Йдеться про освiтню технологiю - внутрiшню органiзацiю змiсту, тобто про логiку i структуру змiсту в контексті взаємовiдношень учасникiв освітньої , зокрема i педагогічної дiї".
Як такої єдиної сучасної дидактичної системи в педагoгiці поки нeмaє, а існує низка концепцiй, якi мають загальнi риси та закономiрностi. цi концепцiї навчання в бiльшостi пiдходiв передбачають не тiльки формуваннязнань, аде й загальний всебiчний i гармонiйний розвиток особистості учня, його духовних, iнтелектуальних, фізичних та iнших навичок та вмінь, формування мотивацй навчально-пiзнавальної та майбутньої повноцiнної змiстовної життєдiяльностi. Вони спрямованi на "цiлiсне особистiсне зростання" учня як суб'єкта учiння. Психологiчною ,метою такої освiти є намагання дати "...загальний розвиток учням, в тому числi пiзнавальний, емоцiйно-вольовий, моральнийі естетичний".
Змicт навчання грунтується в основному на навчальних предметах, хоча можуть бути також iнтегративнi курси. Навчальний процес має адекватно вiдповiдати цiлям i змicтовi навчання, i в зв'язку з цим він розумiється як двостороннiй i керований педагогом. Учитель кepyє навчально-пiзнавальною дiяльнiстю учнiв, органiзовує i веде їx, стимулює са-мостiйну роботу, водночас уникаючи крайнощiв традицiйної та педоцентристської дидактики i використовуючи їxнi достоїнства. Розглянемо деякi з цих концепцій.
Програмована концепцiя навчання
Ця концепцiя почала розвиватися в 40-50-х раках у США, а пiзнiше в Європi. Iдею концепцiї опрацьовували американськi вченi Б. Cкіннер i Н. Краудер, у Радянському Союзi - В. П Беспалько, С. А. Буссадi, П. Я. Гальперiн, Н Ф. Талuзiна.
У 60-х раках директор Iнституту кiбернетики НАН України академiк В, М. Глушков, психолог академiк Г.С.Костюк, професори Г. О. Балл i О, М Довгялло розпочали пiонерськi дослiдження у цьому напрямi в Україні, завдяки чому стали можливими застосування електронно-обчислювальних машин у системi освiти, iнформатизацiя освiти, використання персональних комп'ютерiв у навчальному проueci середньої i вищої школи. Сьогоднi в Україні тривають такі дослiдження пiд керiвництвом aкaдeмікa М.І.ї Жалдака i члена-кореспондента АПН України А. Ф. Верланя.
Програмоване навчання надало поштовх розвитковi технологiй навчання, розробцi тeopiї та практики технічно складних навчальних систем. "Програмоване навчання - метод навчання людини з використанням програми управлiння (й часто називають i програмою навчання) процесом засвоєння знань, умінь i навичок, складеної так, що на кожному ступенi навчального процесу чiтко обумовлюються тi знання, умiння i навички, якi мають бути засвоєнi, i контролюється процес засвоєння" .
Головна iдея цiеї концепції - управлiння учiнням, навчально-пiзнавальними дiями учнiв за допомогою навчальної програми.
Основним поняттям цiеї концепції є навчальна програма, пiд якаю розумiють алгоритм пiзнавальних дiй, що мicтить послiдовнi мiкроетапи опанування одиницi знань або дiй. Алгоритм складається з трьох частин:
" доза інформації про предмет, який вивчається;
" завдання операцiї щодо роботи з iнформацiєю та її засвоєння;
" контрольнi завдання i вказiвки про повторения вправи або перехiд донаступного етапу.
В тeopiї та на практицi програмованого навчання сформувалися два вiдносно самостiйнi пiдходи - лiнiйний та розгалужений. Автором першого пiдходу є Б. Скiннер(1904-1990). Матерiал, шо вивчається, розподiляється на невеликi "порцїi", якi доступнi для засвоєння i закiнчуються кiлькома контрольними запитаннями. Ч. Купiсевuч сформулював основні засади створення та використання лiнiйного програмування в навчальному процесi: розподiл навчального матерiалу на дрi6нi
Loading...

 
 

Цікаве