WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Основні дидактичні системи - Курсова робота

Основні дидактичні системи - Курсова робота


Курсова з педагогіки
Основні дидактичні системи
Зміст
Вступ
1.Дuдактuчнi системи Й.Ф.Гербарта i Дж. Дьюї
2.Сучасні дидактичнi системи
2.1.Програмована концепція навчання
2.2.Теорія поетапного формування розумових дій
2.3.Проблемне навчання
2.4.Розвиткове навчання
2.5.Технологія навчання
2.6.Педагогіка співробітництва
2.7.Особистісно орієнтоване навчання
3.Сучасні зарубіжні дидактичні концепції
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
У дидактиці на основі тeopiї пізнання й сучасних досягнень психологічної та педагогічної наук розроблена й активно використовується низка концепцій навчання, опанування знань, навичок та вмінь. Деякі автори, наприклад В. Оконь i І. П. Пiдласий, визначають цi концепції: як дидактичні системи, під якими розуміється комплекс внутрішньо узгоджених тверджень, що базуються на єднocmi цiлей, змiсту i дидактичних принципiв, кompi стосуються способiв i організації роботи вчителя та учнiв. "Дидактичні системи характеризуються внутрiшньою цiлicнiстю структур, створених єднicтю цiлей, органiзацiйних принципiв, змicту, форм i методiв навчання" .
Педагогічні поняття концепції навчання i дидактичні системи тотожнi за змiстом, у зв'язку з цим правомiрним є використання як першого, так i другого поняття. І. П. Пiдласий видiляє три дидактичнi системи, якi принципово різняться мiж собою: "1) система Й.Ф. Гербарта; 2) дидактична система Дж. Дьюї; 3) досконала система". Отже, можна видiлити три групи концепцій навчання: традиційну, педоцентристську, сучасну.
Кожна група складається з певних напрямiв i педагогiчних теорiй. Цей подiл здійснено на основі розуміння дидактичного процесу - об'єкта i предмета дидактики.
У традиційний системі навчання домінантну роль вiдiгpає викладання - дiяльнicть педагога. До цієї групи вiдносять класно-урочну систему Я. А. Коменського, вiльне виховання Ж.-Ж. Руссо, концепцiю навчання бідноти І. Г. Песталоццi, теорiю матеріальної освіти Г. Спенсера.
У педоцентристськiй концепції: головний акцент робиться на учiннi - діяльності учня. В основі цієї концепції педоцентризм Дж. Дьюї. До цiєї групи можна вiднести концепцiю трудової школи нiмецького педагога, теоретика трудовоїї школи Г. Кершенштайнера (1854-1932), концепцію школи дії нiмецького педагога, теоретика експериментальної педагогiки В. Лая (1862-1926).
Сучасна дидактична система виходить iз того, що викладания й учiння становлять процес навчання, а їхні різноманітні та змістові вiдношення в структурі цього процесу є предметом дидактики.До сучасних дидактичних концепцiй можна вiднести такі: теорія поетапного формування розумових дiй (ТПФРД), програмоване, проблемне, виховальне, розвиткове, особистicно орієнтоване i особистicно розвиткове навчання, педагогіку спiвробiтництва, гуманicтичну педагогiку тощо.
Дидактичні системи Й.Ф. Гербарта і Дж. Дьюї
Традицiйна дидактична система, чипояснювально-iлюстративний вид навчання, ґрунтується в основному на iдеях Йогонна Фрідріха Гербарта i характеризується такими поняттями, як управлiння, регламентацiя, правила, розпорядження, керівна роль педагога. Метою навчання, за Й.Ф. Гербартом, є формування інтелектуальних умінь, уявлень, понять, теоретичних знань.
Основний вклад Й.Ф. Гербарта в дидактику полягає у вичленуваннi етапiв (ступенiв)навчання: яснiсть -асоцiацiя - система - метод. Ці формальнi ступенi (етапи) не залежать вiд змiсту навчального матерiалу, визначають хід навчального процесу на вcix уроках i з ycix предметiв. Процес навчання вiдповiдно плине вiд уявлень до понять, вiд понять до умінь теоретичного характеру. Логiку навчания Гербарт розумiв як послiдовнiсть таких дiй: пояснення, осмислення, узагальнення й використання на практицi. Проте ця система хибує вiдiрванiстю вiд інтересів i потреб учня та вiд життя. Вона не сприяє активізації розумових дій учня, пригнічує його самостiйнicть , iнiцiативнiсть i творчість. "За сучасними оцiнками, вона несприятливо вплинула на розвиток школи: власне пiд її впливом почали поширюватися погляди, за якими метою навчання є передавання готових знань, що пiдлягають заучуванню; активним у навчальному процесi насамперед мaє бути учитель, учням вiдводилася пасивна роль, вони мусять "сидiти тихо, бути уважними, виконувати розпорядження вчителiв"; найбільш досконалою визнавалася схема уроку, заснована на однакових для вcix "формальних ступенях"; учитель повинен дотримуватися методичних настановлень, не мaє права потурати учням, пристосовувати програму до їхніх вимог й інтересів. Але без дидактики Гербарта, даного ним поштовху, без критичного осмислення досвiду гербартанського виховання не було б сучасної теорії i практики". На початку хх столiття з'являються нові концепції навчання. Найпомiтнiшу роль серед них вiдiграла концепція педоцентрuзму Джана Дьюї. Її також називають прогресuвiстською, реформаторською, навчання через роблення. Він запропонував органiзовувати процес навчання, враховуючи iнтереси, потреби та здiбностi учнiв. Метою навчання повинен бути розвиток загальних i розумових здiбностей, рiзноманiтних навичок i вмінь. Цей напрям у педагогiцi враховував особливостi учнiв i був протиставленням гербартанськiй моделi навчання " школi книжного навчання" протиставляли "школу працi та життя").
Пiддавалися критицi такі недолiкu гербартанської моделi навчання:
. поверхове виховання, що грунтувалося на дисциплiнарних заходах;
. "книжнiсть" навчання, яке позбавлене зв'язку з життям;
. передавання учням "готових" знань, застосування "пасивних" методiв навчання, спрямованих на запам'ятовування навчального матерiалу;
" Недостатнє врахування інтересів, потреб i запитiв учнiв;
" вiдрив змiсту навчання вiд суспiльних потреб;
" недостатня увага до розвитку здiбностей учнiв.
Основним внеском Дьюї в дидактику є обгрунтування концепції "повного акту мислення". На його думку, людина починає мислити тодi, коли стикається з труднощами, подолання яких для неї мaє важливе значення. Правильне органiзоване навчання, на думку Дьюї, має бути проблемним.
Вiдповiдно, структуру процесу навчання в педоцентрuзмi складають: вiдчуття труднощiв у процесi пізнавальної діяльності, визначення гiпотези та її перевiрка, формулювання висновкiв та нова дiяльнicть залежно вiд здобутих знань . Цi етапи процесу навчання в порiвняннi з гербартанською системою справдi моделюють в учнiв дослiдницьке мислення, сприяють науковому пошукові, прийняттю неочікуваних рішень.
Мiсце "книжного учiння" зайняло "активне учiння", в основі якого лежить власна пiзнавальна активнiсть учня. Вчитель є помiчником, який не нав'язує учневi нi змiсту навчального матерiалу, нi методу його вивчення, а лише сприяє подоланню труднощiв, коли учнi caмi звертаються до нього по допомогу. Замiсть загальної для вcix стабiльної навчальної програми запроваджувалися орієнтовні програми, змiст яких тiльки приблизно визначався вчителем. Усне й письмове словопоступилося мiсцем теоретичним i практичним заняттям, на яких проводилася самостiйна дослiдницька робота учнiв.
Безумовно, такий пiдхiд активiзує пiзнавальну дiяльнiсть i сприяє розвитковi мислення, умiнню вирiшувати проблеми, дaє змогу розвивати
Loading...

 
 

Цікаве