WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Етнопедагогічні основи Гуцульської школи - Реферат

Етнопедагогічні основи Гуцульської школи - Реферат

його батьків.
Для допомоги сім'ї у вихованні дітей залучається якомога ширше коло людей, громадськість. Одним з яскравих підтверджень цього є давня традиція добору кумів, тобто других батьків новонародженого, його опікунів і захисників. Завдяки кумівству дитина, крім рідних батька й матері, має ще хрещених батьків, які добровільно тримають педагогічне шефство над дитиною від її народження й аж до зрілості.
Після запрошення "в куми" між рідними й почесними батьками встановлюються дружні взаємини. За активної участі кумів відбувалося хрещення дитини, посвята в повноліття і навіть весілля вихованців, які називають вибраного батька "нанашком", а вибрану маму - нанашкою (очевидно, від слова наш, тобто свій, такий, як свій, рідний). Народна педагогіка вимагає, щоб діти з повагою ставились до почесних батьків, слухали їх порад, з вдячністю сприймали зауваження, тобто так само рете-льно виконували їхні вказівки, як і рідних батька й матері. Звичайно, що батьки із задоволенням сприймають таку громадську допомогу у вихованні, нерідко, особливо в святкові дні, відвідують своїх кумів, приносять дарунки. Кум і кума, в свою чергу, обдаровують гостинцями своїх підопічних, які у відповідь на це прагнуть радувати їх гарною поведінкою, приходять до них додому, розповідають про свої справи.
Сімейно-побутові стосунки, які складаються на основі кумівства, значною мірою посилюють потенціальні можливості сім'ї у вихованні дітей. В особі кумів батьки бачать порадників і помічників у вихованні своїх дітей, а також повною мірою і "громадських контролерів" (устами кумів часто передається громадська думка про вихованість дітей у тій чи іншій сім'ї). Українське народне прислів'я "Що кум - то ум" свідчить про досить активну педагогічну дію і авторитет кумів. Все це й сформувало такий загальний висновок, що "Куми рідніші, ніж брати". Про авторитет інституту кумівства свідчить і те, що під час першого дня весілля кумам відводиться одне з найпочесніших місць - навпроти молодих, перші скибки весільного короваю вручаються саме їм - почесним батькам молодої і молодого. Другого дня рідні й почесні батьки сідають на місце молодих, молода пара вшановує їх.
У куми намагаються запросити людей статечних, авторитетних, розсудливих, працьовитих, які викликають почуття поваги і симпатії ("Батьки суджені, а куми люблені"). У куми запрошуються люди як по лінії кровних, так і свояцьких зв'язків, а також сусіди, знайомі, тобто сторонні.
Доросла людина, яка з якихось поважних причин залишилась без сім'ї, заслуговує співчуття. Якщо навмисне уникає обов'язків сім'янина, то такого осуджують. Гуцули кажуть, що "Неодружений не потрапить у рай".
Справжня сім'я обов'язково має і виховує дітей. Тому традиційна гуцульська родина, як правило, багатодітна:
Ой знала я дуже много співанок співати, Присіли м'я малі діти - стала забувати.
Бездітне подружжя бере на виховання чужих дітей, переважно круглих сиріт, бо той, хто не має дітей, позбавляється Божого благословення. Ухиляння від дітонародження гріховне.
Малят колишуть, співаючи їм колискових пісень, що сприяє гарному ростові й розвиткові дітей:
Повішу я колиску на тоту смерічку,
Ой я у ній виколишу дівочку, як чічку.
Колисочка яворова, а шнурок шовковий,
Ой спить у ній моя радість - хлопчик мій медовий.
Вищенаведені гуцульські коломийки, як бачимо, випромінюють велику материнську ніжність і безмежну любов до дітей.
Звичайно, що колискових пісень співають дітям не лише на Гуцульщині, але й по всій Україні та й в інших народів світу.
Однак гуцульські колискові пісні наділені властивими тільки їм рисами - карпатським колоритом, гуцульським діалектом, своєрідною мелодикою і манерою виконання, віддзеркаленням коломийкових мотивів. Тому часто-густо у гуцульській родині колискову пісню підмінюють коломийками, жартуючи, що завдяки цьому "дитина вже в колисці ніжками дриґає й ручками помахує під коломийку". А це означає, що маємо справу з пестувальним мистецтвом справді високої проби. Великим багатством і розмаїтістю відзначається також гуцульське дитинознавство, що неабияк сприяє правильній організації виховання дітей у сім'ї.
Гуцульська батьківська педагогіка передбачає підготовку під-ростаючого покоління до твердого життя, зв'язаного з різними, часом дуже несподіваними, життєвими випробуваннями й обов'язковою участю змалку у посильній праці. Кожен із членів сім'ї має усталені господарські обов'язки. Перебування на повітрі, загартування, участь у посильній праці робить дітей витривалими. Оскільки орної землі на Гуцульщині дуже мало й продуктів харчування не вистачає, то гуцули змушені заробляти хліб поза межами свого краю. Відсутність чоловіків вдома через виїзд на заробітки перекладає в цей час всю хатню, а також господарську роботу й виховання дітей на плечі жінки. Тому дівчат змалку прилучають не тільки до жіночої, але й до чоловічої праці.Гуцульська жінка здатна їхати з бербеницями верхи на коні, вправно орудує сокирою і косою, виконує роль глави сім'ї, господині дому і двору.
Тривалі й далекі відлучення когось із подружжя від дому через виїзди на заробітки викликають певні нюанси в родинних стосунках, вимагаючи від чоловіка й дружини неабиякої стійкості й сили волі щодо збереження подружньої вірності й чесності, стриманості й розсудливості при виникненні різних пліток, наговорів і непорозумінь, мужності й наполегливості у доланні труднощів задля недопущення розпаду сім'ї, задля родинного благополуччя і щасливої долі свої дітей, міці Української держави.
Рішучість і відвага у відстоюванні свого сімейного щастя має в очах гуцульської громади високу оцінку. Очевидно, саме на цьому ґрунті й постала відома всім гуцульська легенда, що передається з уст в уста, від покоління до покоління, і дійшла до нашого часу: про шовкову косицю - шовкову квітку. Так називають гуцули дивний витвір природи, відомий як білотка альпійська, або едельвейс. Ніжна шовкова квітка росте на непри-ступних кам'яних урвищах. Тільки сміливець міг принести коханій дівчині цю квітку. Міг принести, а міг і загинути. Але той, хто, ризикуючи життям в ім'я любові, приніс квітку, той зможе захистити свою любов, той вартий любові. Розповідають, ніби так одружувались колись гуцульські легіні.
Що за чудо - гуцульське весілля! Щедре своєю радістю й гостинністю, родинною теплотою і злагодою, мистецьким довершенням і високим духовним злетом.
Найкраще серед усіх весіль на Україні та в цілому світі! Свято єднання двох закоханих сердець, свояцьке злиття родин, маніфестація появи ще однієї гуцульської сім'ї. То ж від усієї душі побажаймо їй щасливої долі!
Настав той вирішальний час, коли потрібно якнайрішучіше повернутися до відродження традиційного статусу гуцульської родини з її непорушним авторитетом, подружньою вірністю, любов'ю до дітей і відданістю святому обов'язку їх виховання, повагою до батьків, материнського покликання жінки.
У державній національній програмі "Освіта" ("Україна XXI століття"), серед пріоритетних напрямів реформування освіти відзначено, що в основу національного виховання мають бути покладені: принципи єдності сім'ї і шкоди, наступності та спадкоємності поколінь; прищеплення поваги до батьків, жінки-матері; організація родинного виховання та освіти - як важливої ланки виховного процесу і забезпечення педагогічного всеобучу батьків.
Побудувати повноцінну гуцульську школу без родини, по суті, неможливо.
"У сім'ї шліфуються найтонші грані людини-громадянина, людини-трудівника, людини-культурної особистості. Із сім'ї починається суспільне виховання. У сім'ї, образно кажучи, закладаються коріння, з якого виростають потім і гілки, і квіти, і плоди.
Loading...

 
 

Цікаве