WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Етнопедагогічні основи Гуцульської школи - Реферат

Етнопедагогічні основи Гуцульської школи - Реферат

досвід виховання та навчання дітей та підлітків. Основне її кредо - підготовка підростаючих поколінь до твердого життя в суворих умовах гірського краю і відхожих промислів. А гуцульська етнопедагогіка - це наука про гуцульську народну педагогіку.
Усі видатні педагоги досягли високого творчого злету завдяки тому, що свою навчально-вихов-пу діяльність будували на засадах народної педа-гогіки. Тому гуцульська школа повинна мати ет-нопедагогі'шу основу.
Етнопедагогіка досліджує традиційний масовий досвід виховання дітей, з'ясовує можливості й ефективні шляхи реалізації прогресивних педагогічних ідей нашого народу в сучасній науково-педагогічній практиці, досліджує способи встановлення контактів народної педагогічної мудрості з педагогічною наукою, аналізує педагогічне значення тих чи інших явищ народного життя й визначає їх відповідність чи невідповідність сучасним завданням виховання.
Етнопедагогіка розкриває педагогічний потенціал давніх звичаїв і традицій в сучасних умовах та визначає доцільність нових звичаїв, які сприяють вихованню довершеної особи українця. Вона робить надбанням учителів гуцульської школи традиційний виховний досвід гуцулів у контексті педагогічних винаходів української нації та національних меншин України, сприяючи перетворенню емпірики в колективний експеримент, в колективну думку, в науку.
Таким чином, етнопедагогіка повернена обличчям до практики. Вона служить практиці роботи гуцульської школи, озброюючи вчителів керівництвом щодо використання у роботі зі школярами народних педагогічних засобів, перевірених багатовіковою виховною практикою, знайомлячи батьків із досвідом ефективної педагогізації родинного побуту, а підростаюче покоління - із загальнолюдським досвідом самовиховання.
Енергійна розробка й наполегливе впровадження в гуцульській школі створеної в центрі Європи української етнопедагогіки не тільки надає родин-но-громадсько-шкільном вихованню національного характеру, але й впевнено спрямовує в русло європеїзму, проймає рисами істинності, вселюд-ськості, гуманності й демократизму.
Ідеальний варіант гуцульської школи той, що базується на інтеграції народної педагогіки, етнопедагогіки та педагогічної науки в цілому, передо-вої практики навчання і виховання школярів.
Українська етнопедагогіка виступає як надзвичайно вагомий компонент українознавства, в тому числі й гуцульщинознавства, могутній фактор етнічної соціалізації особистості, формування національне) свідомих гуцулів-українців, всебічно розвинених, справедливих і чесних, сильних духом, тілом і розумом.
Національне виховання в гуцульській школі, базоване на українській етнопедагогіці, україно-гуцульщинознавстві, сприяє піднесенню національної самосвідомості учнів, формуванню сукупності уявлень про власну націю, її самобутність, історичний шлях, місце серед інших етносів (націй). Саме воно, українське національне виховання, побудоване на україно-гуцульщинознавстві й здобутках вселюдської культури, репрезентує автентичне педагогічне обличчя гуцульської школи, її успіх і славу, щасливе майбутнє.
Відродження і розвиток гуцульської школи немислимі без опори А підтримки з боку гуцульської родини. Таким чином, наше звернення до даної теми не випадкове. Належне висвітлення її конче необхідне для розв'язання родинних проблем і завдань батьківської педагогіки, формування національної системи українського родинно-громадсько-шкільного виховання, наукового прогнозування перспектив зміцнення гуцульської сім'ї й піднесення її ролі у вихованні дітей та молоді.
Під українською сім'єю (родиною) розуміємо "родове й свояцьке об'єднання українців, що складається з чоловіка, дружини, дітей та інших близьких родичів, які належать до української нації і мешкають разом. У нашому конкретному випадку йдеться про традиційну українську родину гуцулів - етнічної групи українців, які мешкають у гірських районах Івано-Франківської, Чернівецької та Рахівському районі Закарпатської областей.
Фундамент структури й побутової культури гуцульської родини - український, загальнонаціональний. Маючи визначальні етнокультурні риси, властиві всьому українському народові, гуцульська родина разом з тим наділена й певною регіональною своєрідністю, зумовленою особливостями історичної долі та природних умов Гуцульщини, деякими відмінностями в господарстві, культур, побуті й мові корінних мешканців гуцульського краю.
Об'єктом нашого висвітлення є гуцульська родина традиційна, чиї типові ідеї, звичаї і норми склалися історично й передаються з покоління в покоління. І до уваги беремо перш за все аспект родинно-педагогічний.
Традиційна гуцульська родина є етнорегіональним варіантом єдиної у своїй основі традиційної української родини. І коли Параска Крутяк із с. Космача Косівського району Івано-Франківської області висловлює своє любовне ставлення до рідної гуцульської родини рядками складеної нею пісні-поезії "Родина", то такі чи подібні родинні почуття має не тільки гуцул, але й лемко, бойко, подоляк, покутянин, поліщук, тобто кожен українець:
Тато, мама, брат, Сестричка мила, Це є мої рідні, Моя родина. Вранці, ввечері, щодня Благаю Бога я, Щоб в щасті прожила Родина моя.
І справді, хіба не такі ж переживання, хоч передані іншими словами, щодо своєї родини виявляє, скажімо, українець-сло-ожанин рядками української народноі пісні "Віє вітер на долину", записаній на Харківщині:
Нема ж цвіту білішого Над ті полуниці, Нема ж роду ріднішого, Як брат та сестриці. Нема ж цвіту білішого Над хрін та над редьку, Нема ж роду ріднішого Над отця, над неньку. Нема ж цвіту білішого !| '" Та над ожиноньку, Нема в світі вірнішого Та над дружиноньку.
А в пісні "Ой ходю-блудю та й по вулиці" подоляки (записано на Поділлі) кажуть:
Нема дерева ряснішого Ой та від дубочка, Нема роду ріднішого Та від батечка. Нема цвіту цвітнішого Ой та від маківки, Нема роду ріднішого. Та від матінки. Нема цвіту цвітнішого Понад полуниці, Нема роду ріднішого, Як брати й сестриці.
І таких чи подібних їм прикладів по всій Україні можна навести дуже багато.
Традиційна гуцульська родина є яскравою, чудовою, чарівною квіткою єдиного суцвіття української родини, переконливим свідченням розмаїтого родинотворчого феномена українського народу,багатою окрасою не тільки українського національного, але й загальнослов'янського і загальнолюдського родинобудівництва.
Зароджена й сформована посеред Європи, географічний центр якої розташований поблизу міста Рахова, традиційна українська гуцульська родина щедро наділена ознаками європеїзму й належить до родин європейського типу.
Перебуваючи в гуцульських селах і спілкуючись із гуцулами Надвірнянського, Косівського та Верховинського районів Івано-Франківської області, Вижницького і Путильського районів Чернівецької та Рахівського району Закарпатської областей (а саме вони за сучасним адміністративним поділом й охоплюють етнографічну територію Гуцульщини), я переконався, що їх мешканці, особливо гуцули й гуцулки старшого покоління, виявляють до сім'ї й родинних зв'язків глибоко пошанне, а то й прямо таки побожне ставлення. То й пригадуються мені сказані ними такі цікаві міркування, як-от: "З родини йде життя людини", "Без сім'ї нема щастя на землі", "Сім'я - ключ до щастя", "Міцна родина - сильна держава" тощо. І ці золоті слова із народної скарбниці знань випромінюють велику мудрість людського буття.
Облагороджувальне проміння отчого світильника, мамина ласка, бабусина доброта, дідусева розсудливість, тепло хатнього затишку в колі рідних братиків і сестричок на все життя залишають глибокий слід у душі й серці кожного гуцула.
Традиційна
Loading...

 
 

Цікаве