WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Етнопедагогічні основи Гуцульської школи - Реферат

Етнопедагогічні основи Гуцульської школи - Реферат

ЕТНОПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ ГУЦУЛЬСЬКОЇ ШКОЛИ
Розбудова самостійної Української держави й надання українській мові державного статусу, реалізація перспектив Державної національної програми "Освіта" ("Україна XXI століття") справедливо вимагають кардинальних змін у науковій розробці проблем українського шкільництва.
Етноцид, геноцид, лінгвоцид, безперервні репресії проти українського вчительства й національне свідомих українців, зруйнування рідної школи, національної системи виховання, асиміляція української культури внаслідок політики російщення України згубно відбились на духовно-національному житті нашого народу, мовному спілкуванні, освіті, науці, в тому числі й на українському шкільництві, яке навмисно було позбавлене можливостей для того, аби належно розгорнути свій самобутній науково-творчий потенціал. Воно змушене було плентатися як пасербиця за школою привілейованою - радянською, тобто російською, внаслідок чого втратило свій народний, національний ґрунт і колорит, духовне обличчя, стало безликим, збаламученим і збайдужілим навіть щодо самої долі української школи.
Вкрай негативно відбилося на стані українського шкільництва багаторічне затиснення його в лещатах фальшивих догм, безглуздих кам-паній і кон'юнктур, підступних постулатів ленінсько-сталінської та брежнєвсько-сусловської лжепедагогік. Тому й відзначати якісь особливі успіхи в галузі нашого шкільництва, на жаль, не доводиться. Його стан зовсім не відповідає зрос-
"Народ, який не має своєї школи, може бути пасербом серед чужих народів і ніколи не виб'ється на самостійну дорогу існування" М. ГРУ ШЕВСЬКИЙ
лим вимогам нашого часу, а тим більше завданням розбудови української школи на Україні, бо, насправді, треба наново творити й саме українське шкільництво в цілому, а також у його регіональних (місцевих) варіантах. До одного з них і належить українське гуцульське шкільництво і школознавство.
Українське школознавство - одна з галузей української педагогіки, що охоплює питання організації і керівництва шкільної справи на Україні. Українське гуцульське школознавство, крім цього, спільного для всієї України, бере під увагу також самобутні риси вияву цього процесу на Гуцуль-щині.
Слово "школа" давньогрецького походження, що в дослівному перекладі передається як "вчена бесіда", "навчальне заняття", "місце радості". У сучасній українській мові воно може вживатися у різних значеннях. Ним називають: 1) публічну або приватну установу, де виховують і навчають молодь; 2) всіх учнів, які відвідують якусь школу; 3) будинок, де вчаться учні; 4) всіх учнів, прихильників якогось учителя-наставника, його ідей, поглядів чи переконань (у філософії, літературі, ми-стецтві); 5) особливий напрям науки якогось учителя або поглядів духовного керівника; 6) різні види навчання й виховання; 7) мистецький напрям; 8) досвід, що чогось навчає. То й нерідко школою величають і саме життя людини. "Життя - найкращий ідеолог, життя - найвища школа шкіл!" - відзначав П. Тичина.
Школа, як правило, має той чи інший національний характер, зумовлений самобутністю життя нації, своєрідністю історичного шляху, нею пройденого.
Українською національною школою називаємо той навчально-виховний заклад, який своїм змістом і духом підпорядкований самобутній природі української дитини, потребам забезпечення
її належного тілесного, духовно-морального й інтелектуального розвитку, повністю відповідає її прагненням, корінним інтересам батьків та українського народу в цілому, а також ідеалам української педагогіки у формуванні довершеної особи українця.
Українська національна школа у рамках її загальнонаціональних, державних на Україні норм може мати також свої регіональні (місцеві) ви-дозміни певного порядку. Скажімо, на Гуцуль-щині може утворюватись і функціонувати українська гуцульська школа, на Бойківщині - бойківська, на Поліссі - поліська, на Слобожанщині - слобідська і т. д. з відповідними її педагогіками.
Педагогіка - наука про виховання, навчання, освіту, що розкриває нам загальні правила, закони, яких треба додержуватись, щоб досягти своєї мети. Вона, як і школа, теж наділяється певними національними рисами. Кожен народ плекає собі подібну школу й власну національну педагогіку. Щоб українська школа була справді національною, вона повинна базуватися на українській педагогіці.
Звичайно, немає окремішної, скажімо, національної хімії, фізики, математики, біології чи кібернетики. Зате є національними ті науки, що стосуються конкретної країни, її народу, природи, культури, побуту, історії. Наприклад, історія України, українська мова, лінгвістика, етнографія, географія, народознавство, українське шкільництво, українська система виховання, українська школа, українська родина, бо є український народ, нація, суверенна Українська Держава. До того ж педагогіка не тільки наука, а й мистецтво. А мистецтво, як правило, має своє національне вираження (українська пісня, музика, живопис, хореографія, архітектура, фольклор і т. д.). Крім того, педагогіка як наука й мистецтво стосується особливої, властивої тільки їй сфери - формування людини з притаманними їй національними рисами, суспільно-побутовими ознаками.
Педагогіка через виховання та навчання дітей і молоді відтворює і розвиває у кожному наступному поколінні народ, націю. Тому й національний підхід у науковому розв'язанні проблем педагогічних є обов'язковим.
Українська гуцульська національна школа тоді чогось варта, коли вона забезпечує світовий рівень навчання учнів й реалізовує, спільно з сім'єю і громадськістю, українське національне виховання.
Кожен конкретний народ через свою національну систему виховання органічно продовжує себе в своїх дітях, генезує національний дух, менталітет, характер, психологію, традиційну родинно-побутову культуру, спосіб життя. Тому цілком природним й об'єктивно закономірним виступає його прагнення мати свою власну національну систему виховання.
В основу сучасної науки національного виховання як процесу формування особистості покладено: саму природу виховного процесу в його етнічному, вселюдському, національному вираженні; дитину, як окрему, оригінальну й неповторну цінність, об'єкт і суб'єкт виховання, основні фактори психолого-педагогічного впливу на становлення повновартісної людини, гарантування права й умов формування і всебічного розвитку особистості в її повному ціннісному всевиявленні.
Колоніальне підневілля привело до того, що колись шкіл на Гуцульщині було мало. Та й рівень навчання в них був низьким. Майже всі початкові школи з українською мовою навчання були однокласними й двокласними. Панувала майже суцільна неписьменність. То й ставлення гуцулів до шкіл було прохолодне. І незважаючи на це все, виростали ж гуцульські діти розумними, морально стійкими, мужніми, витривалими й працьовитими. Виробленню цих позитивних рис у них сприяло широке застосування батьками й громадськістю надбань української народної педа-гогіки у її гуцульському варіанті.
Тому прародителькою йодним із першоджерел педагогіки гуцульської школи має стати народна навчально-виховна мудрість гуцулів, як і ук-раїнського народу в цілому. Вона йде від діда-прадіда, вітця-матері, родини, рідної оселі й материнської мови, гір карпатських, полонин і бескидів, лісів і пралісів, річок і потічків швидкоплинних, від ясного неба і світлого сонця, від доброго серця й щирої душі, глибоких людських почутив і переживань, кришталевої чесності й людяності, світлої духовності, опришківського завзяття, сердечної любові до дітей, відданості гуцульському краєві й неньці - Україні.
Гуцульська народна педагогіка - це вироблені й застосовувані в середовищі гуцулів традиційні знання, засоби і
Loading...

 
 

Цікаве