WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Навчання орфографії в сучасних умовах - Реферат

Навчання орфографії в сучасних умовах - Реферат

правильно вимовляти й інші слова з артикуляційне складним для них голосним [о].
У процесі самостійної творчої роботи учням необхідно:
o чітко усвідомити, яким чином здійснюється виклад думок (українською літературною мовою, чи діалектним варіантом);
o у внутрішньому і писемному мовленні контролювати відповідність уживаних слів нормативним особливостям української літературної мови;
o зіставити деформовані в мовленнєвому середовищі форми з літературними аналогами;
o з'ясувати лексичне значення вибраних для написання мовних одиниць;
o застосувати орфографічне промовляння слів;
o графічно передати слова на письмі.
Визначенняорфограми за властивими їй ознаками
Необхідною умовою формування в учнів орфографічних умінь і навичок є здатність бачити орфограми, оперативно визначати їх у вживаних словах. Учні припускатимуться значно меншої кількості помилок, якщо вмітимуть зосереджувати свою увагу на структурі слова, відчуватимуть "орфографічні місця",.знатимуть особливості мовних явищ, які становлять зміст орфограм.
Вміння помічати "підступні" для написання місця формуються на основі теоретичних знань. Тому школяреві, який "бачить тільки поверхневі, для всіх очевидні ознаки предметів, речей, явищ, який не зробив жодного "відкриття", проникаючи в їхню глибину, суть, не переживши відчуття подиву перед несподіваним взаємозв'язком явищ", важко визначити орфограми, а тим більше запам'ятовувати умови їх вживання.
Розпізнавальні ознаки правильних написань зумовлені взаємозв'язком орфографії з різними розділами української мови. В основі орфограм лежать фонетичні особливості, які полягають у чіткому усвідомленні учнями звукового складу української мови, графічні, що становлять співвідношення писемних знаків з фонетичними властивостями мови, фонематичні, пов'язані з морфонологічними чергуваннями фонем, словотворчі, зумовлені написанням значущих частин слова, семантичні, що характеризуються лексичним значенням окремих слів і словотворчих морфем.
Нерідко учні середніх класів плутають іменники на означення дії з дієсловами, прикметники з дієприкметниками, роблячи при цьому орфографічні помилки (наприклад: незліче'ний, незді'йсненний замість незліче'нний, незді'йснений), не диференціюють прийменники і префікси, не виявляють граматичні і смислові зв'язки між словами, їм нелегко зважати на предметно-логічний зміст мовних фактів і сконцентрувати увагу на орфограмах. Щоб полегшити школярам це завдання, необхідно виховувати в них увагу до "матерії мови" - мовних знаків. Це особливо важливо з огляду на складність складність мовленнєвого оточення, в якому перебувають школярі. Відомо, що в більшості випадків "відшуковування орфограми - це природний процес порівняння писемного мовлення з усним"1.
Для розвитку орфографічної пильності потрібно:
o виробити в учнів загальнолінгвістичні вміння (визначати наголошеність складів, розрізняти глухі і дзвінкі приголосні, розбирати слова за будовою, відрізняти частини мови, члени речення тощо);
o навчити їх зіставляти факти літературної мови і деформованої;
o ознайомити школярів із характерними ознаками орфограм.
Коли учень знатиме розпізнавальні риси орфограм, "він перестане бути орфографічне безпомічним"2, бо при виборі правильних написань завжди зможе вдатися до правила.
Визначальними ознаками орфограм є:
I. Для орфограм-букв на позначення голосних звуків: 1) літери е, й, о, що передають ненаголошені голосні ("озимина, вересень, кошеня, колючий); 2) чергування о, е з і (сходу-схід, семи-сім); 3) чергування о, е після шиплячих (чернетка-чорний, шестиденка-шостий); 4) чергування го-лосних у дієслівних коренях (ломити-ламати, нести-ніс, терти-витирати); 5) и, і після шиплячих та г, к, х (шибка, кипіти, хижак, щітка).
II. Для орфограм-букв на позначення приголосних звуків: 1) наявність приголосних, що уподібнюються (легко, косьба); 2) змінювані приголосні (Рівненський-Рівненщина, залізниця-залізничнии, птах-птаство, словак-словацький); 3) подвоєні і подовжені приголосні (роззброїти, годинник, розрісся, здоровенний; весілля, стаття, міддю, ллєш, навмання); 4) спрощувані приголосні (радість-радісний, мислити-навмисне, тріск-тріснути).
III. Для орфограми-букви, що не позначає звука: наявність літер д, т, з, с, ц, л, н, дз, які передають на письмі м'які приголосні в кінці складу і слова (сильний, молодь, поглянь, мільярд) і в середині складу перед о (осіннього, всього).
IV. Для орфограми-апострофа: роздільна вимова я, ю, є, після твердих приголосних (п'ять, узгір'я, під'єднати, Лук'янчук).
V. Для орфограми-великих букв: 1) початок речення (Свій край - як рай. (Нар.те.); 2) наявність власних імен, географічних та адміністративних найменувань, назв державних і релігійних свят, урядових нагород (Ліна Костенко, Володимир-Волинський, Міністерство освіти України, День Перемоги, Благовіщення, Різдво, Хрест князя Володимира Великого).
VI. Для орфограм-дефісів: 1) складні слова (мовно-літературний, член-кореспондент); 2) префікси казна-, хтозна-, будь-, (хтозна-коли, будь-який); 3) поєднання префікса по- і суфіксів -е, -и, -ому, -ему, (-ему) у прислівниках (по-перше, по-народному), 4) суфікси -не-будь, -таки, -то, -от (хто-небудь, де-таки); 5) модальні частки бо, но, то, от, таки (скажи-но, як-от).
VІІ. Для орфограм-пропусків і контактів: 1) наявність не, ні (недоля, не знаючи, ніде, ні в чому); 2) формотворчі частки хай, нехай, бодай, б, би (хай радіє, виконав би); 3) префікси у прикметниках найвищого ступеня порівняння най-, як-, що- (найздібніший, якнайкращий); 4) числівники, що закінчуються на -сотий, -тисячний -мільйонний, -мільярдний (восьмитисячний, трьохмільйонний); 5) прислівники із суфіксами -о, -е, (-є), -й, -ки, -у, (ю),-а, (я), -і (повсюди, наяву, спідлоба, мимоволі); 5) прості, складні і складені сполучники (бо, зате, для того щоб); 6) складні слова (суспільне корисний, складносурядний).
VІІІ. Для орфограми-риски - кінець рядка.
З'ясування назви орфограми
Вибір правильного написання із кількох можливих залежить від уміння учнів співвідносити теоретичні положення з фактами письма. Відредагувавши словесний матеріал на рівні внутрішнього мовлення, школярі повинні встановити назву орфограми, щоб безпомилково застосувати необхідне
Loading...

 
 

Цікаве