WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Заслужений вчитель України Кость Голобородько - Реферат

Заслужений вчитель України Кость Голобородько - Реферат

років. Обидва вступили до КПРС 1943 року. Приблизно в один час очолили шкільні колективи: К.Й.Голобородько - у грудні 1946 року, В.О.Сухомлинський - у 1947-му. Обидва відчули потребу в гуманізації змісту й форм шкільної освіти, приділяли увагу естетичному вихованню. Обоє (це надзвичайно знаменний і невипадковий факт) у 1958 році були відзначені званням заслуженого вчителя Української РСР. Обидва були директорами понад двадцать років й експериментували в умовах сільської школи: Кость Голобородько - у Станіславі, на Херсонщині, Василь Сухомлинський - у Павлиші, на Кіровоградщині. Обоє чимало писали: К.Голобородько - журналістські матеріали й кореспонденції, художні нариси й оповідання, В.Сухомлинський - статті, розвідки, книжки з проблем виховання дитячої й шкільної особистості, працюючи переважно в галузі "педагогічної прози".
Наприкінці 40-х років Кость Йосипович бачив, що ефективність педагогічної дії полягає у виробленні нових підходів масової школи до формування особистості. Для того, щоб ці підходи сформувати, необхідна внутрішня єдність учителів. І тому найперше, що поставив за мету директор Станіславської середньої школи, - створити педагогічний колектив однодумців. Це досягалося двома шляхами: індивідуальними бесідами з працюючими вчителями й неквапливим, ретельним відбором нових педагогів. Авторська школа відкрита для тих, хто поділяє її програму та вміє працювати на спільну мету.
На початку 50-х років у стратегічних рисах було вироблено концепцію Станіславської середньої школи, що послідовно збагачувалася директором, педколективом до 1967 року, коли Кость Йосипович пішов на пенсію. За цією концепцією пріоритетом визнавався синтез двох напрямків - гуманітарно-естетичного й політехнічно-трудового. К.Й.Голобородько виходив з того, що учень має, по-перше, стати яскравою індивідуальністю, виразною особистістю, а по-друге, професійно бути готовим до життя. Школа спрямовувалася на те, щоб засобами гуманітарних предметів (історії, мов, літератур), з допомогою мистецтва, вивчення Таврійського краю розвивати особистість і стверджувати її віру в себе, а також щоб у праці, на базі основ політехнічної культури зорієнтувати учнів у виборі майбутньої професії, надати їм можливість більш упевнено розпочати самостійне життя.
Продовжуючи традиції К.Д.Ушинського, С.Ф.Русової, М.Ф.Чернявського, К.Й.Голобородько помітне значення приділяв урокам рідної словесності. Протягом усього часу, коли він очолював Станіславську середню школу, в системі навчальних дисциплін особливе місце посідали українська мова й українська література. Яких коливань не зазнавало б ставлення офіційної влади до української культури, україніки, вони завжди були в пошані у станіславських учнів. Цьому безсумнівно сприяло й те, що рідну літературу викладав директор школи. Кость Йосипович любив творчість І.Франка, М.Коцюбинського, П.Тичини, В.Сосюри, О.Гончара, М.Стельмаха, і цю захопленість передавав своїм вихованцям.
Мене вражала дідова бібліотека. Вона розміщувалася у кількох кімнатах, на чисельних поличках і книжкових шафах. Це була Бібліотека з великої літери. У свої приїзди до Станіслава я багато годин проводив у ній. Там можна було знайти, здається, все - українську класику ХІХ і ХХ століття, твори В.Бєлінського, І.Тургенєва, І.Гончарова, Л.Толстого, зарубіжну літературу. Окремі місця відводилися передплатним виданням - часописам "Вітчизна", "Новый мир", "Иностранная литература". Протягом майже двадцяти років у бібліотеці збиралася "Роман-газета" - унікальна форма об'єднання у межах одного видавничого проекту слов'янських, європейських, азійських, американських письменників. Моїми улюбленими серіями стали "Роман-газета" та "Иностранная литература".
Бібліотека мала непересічну ауру. Я міг днями сидіти у залі - центральній кімнаті дідової бібліотеки, читаючи з такою насолодою, з якою люди п'ють каву, дивляться телевізор, відпочивають від важкого тижня. Ця бібліотека згодом вплинула не тільки на мої інтереси, але й на мою долю. Під час роботи над кандидатською дисертацією я використовував твори О.Солженіцина, А.Рибакова, Ю.Домбровського, В.Дудінцева, що друкувалися в "Новом мире", "Роман-газете" 60-х років, а одним з поштовхів до написання докторської дисертації про творчу діяльність Миколи Куліша стала книжка спогадів Юрія Смолича "Розповідь про неспокій", яку я полюбив ще з шкільних років і з якої взнав чимало важливого, цікавого про український літературний процес 20-х років.
Книга була для Костя Йосиповича квінтесенцією мудрості, продовженням роботи над собою. І це відчували всі, хто його знав.
Оскільки сам директор друкувався в обласній та всеукраїнській пресі з публіцистичними й прозовими творами, у школі регулярно проводилися конкурси на кращий вірш, нарис, оповідання, на кращу стінну газету. На уроках, позакласних заходах, педагогічних радах обговорювалися найбільш цікаві твори сучасної української та світової літератури. Вчителями систематично підтримувалися літературні здібності учнів, а Слово - художнє, влучне, містке - було в сталій пошані.
Для поглиблення естетичного розвитку при Станіславській середній школі було організовано трирічну музичну школу. На шкільних і сільських заходах активно виступали два учнівські хори, ансамбль баяністів, духовий і струнний оркестри. Доречно зазначити, що Кость Йосипович залюбки слухав гру народних інструментів, співав разом з іншими вчителями у загальношкільному хорі. Коло його інтересів не зводилося лише до фольклорної культури. Мій дід любив високопрофесійну естрадну музику, з насолодою слухав пісні А.Бабаджаняна - мелодійно широкі, ліричні, проникливі.
У мистецтві 60 - 70-х років (вже на моїй пам'яті) він поціновував те, що було позначено рисами неординарності, природної обдарованості, художньо-образної виразності. Він любив співаків з сильними, потужними голосами, акторів з талантом органічного перевтілення, фільми зі значною емоційною глибиною. Кость Йосипович був постійно відкритим до нового у житті, до талановитих виявів у новому повсякденні. Й категорія нового переносилася ним у педагогічно-організаційну справу. Він придумував, створював, ініціював нове у діяльності Станіславської середньої школи.
З ініціативи директора, який добре розумівся на українській драматургії та кохався в українському класичному театрі ХІХ століття, було засновано учнівський драматичний гурток, за репетиціями й аматорськими постановками якого турботливо стежив Кость Йосипович. Мріючи про гармонійну особистість, у 50-ті роки він також утворив у сільській школі картинну галерею та історико-краєзнавчий музей. Станіслав ставав одним з центрів художньо-естетичного виховання Херсонської області, набував визнання за її межами.
З незмінною повагою й зацікавленістю К.Й.Голобородько ставився до спадщини А.С.Макаренка й уважав його визначним майстром виховної справи. Під враженням від "Педагогической поэмы" у Станіславськійшколі на початку 50-х виникає перша в Херсонській області учнівська виробнича бригада, було закладено досліди на пришкільних ділянках, за якими спостерігали й здійснівали догляд учні.
Loading...

 
 

Цікаве