WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Будова електронних оболонок атомів елементів перших трьох періодів - Реферат

Будова електронних оболонок атомів елементів перших трьох періодів - Реферат

природному розуму Д І. Менделєєва з'явилося одне з найвидатніших відкриттів XIX століття - періодичний закон та періодична система хімічних елементів... Проте геніальне відкритий було визнане не відразу.
У 1871 р., спираючись на періодичний закон, Д. І. Менделєєв зробив свої знамениті передбачення про існування і властивості ще невідомих науці елементів, зокрема аналогів бору, алюмінію, силіцію, які він назвав відповідно "екабором", "екаалюмінієм", "екасиліцієм". Справжній тріумф періодичного закону прийшов лише через кілька років.
Наприкінці 1875 р. француз П. Лекок де Буабодран за допомогою спектроскопа виявив у піренейській цинковій обманці новий елемент - галій. Але, як зазначив автор: "Винятково мала кількість речовини, що нею я володів, не дала змоги мені відокремити нове тіло від надлишку цинку, що є його супутником.
Геніальність Менделєєва, сміливість його думок можна вбачати і в тому, що він на основі лише хімічних властивостей виправив атомні маси принаймні 14 хімічних елементів, зокрема берилію, титану, хрому, ітрію, індію, цезію, лантану, церію, ербію, іридію, платини, ауруму, торію й урану.
До створення періодичної системи елементів загадками були атомна маса берилію та склад його оксиду. Хіміки вважали берилій тривалентним з атомною масою 13,5 тільки на тій підставі, що со-лодкозем (ВеО) за хімічними властивостями дуже нагадує глинозем (А12О3). Щоправда, російський хімік І. В. Авдєєв на основі найретельніших аналізів довів, що "солодкій землі" відповідає формула ВеО, а не Ве2О3, як було прийнято в ті часи. Хибна думка про тривалентний берилій з атомною масою 13,5 суперечила періодичному закону, і тому для металу "солодкої землі" не було місця в періодичній системі. Менделєєв "поселив" берилій у 2-й групі і II періоді, вважаючи, що його атомна маса 9,4. Проти цього "свавільства" рішуче виступили шведські хіміки Л. Нільсон і О. Петерсон. Та коли вони визначили густину пари хлориду берилію, їх здивуванню не було меж. Виявилося, що атомна маса берилію становить 9,1 і що цей метал двовалентний, як і передбачав російський хімік.
Коли Менделєєв створював періодичну систему, всі хіміки приписували урану атомну масу 120. Для такого "розрубаного навпіл" урану теж не знаходилося місця в менделєєвській таблиці. Тому в 1869 р. Дмитро Іванович, спираючись на відкритий ним закон, сміливо подвоїв атомну масу урану. Цей елемент став крайнім і найважчим на той час "мешканцем" елементарію з атомною масою 240. Через 13 років німецький хімік Г. Ціммерман блискуче підтвердив цю думку російського вченого. Він експериментальне визначив густину пари хлориду урану ОСЬ і розрахував атомну масу урану. Вона дорівнювала... 240.
Буабодрана, Нільсона, Вінклера, Ціммермана і Браунера Менделєєв справедливо назвав "зміцнювачами" періодичного закону Чеський хімік Б. Браунер був удостоєний такого почесного "титулу" за дослідження рідкісноземельних елементів. Цей учений уперше розв'язав питання щодо розміщення чималої "сімейки" "братів-лантаноїців" у менделєєвському елементарії. Він один з перших підтримав ідею розміщення нововідкритих інертних (благородних) газів у так званій нульовій групі. Ним багато також зроблено для популяризації, поширення й визнання ідей російського хіміка Менделєєва в ученому світі.
Та все ж найголовніше, найістотніше в періодичному законі лишалося тоді ще не з'ясованим. "Ми не розуміємо причини періодичного закону", - визнавав сам творець його. Але на рубежі XIX і XX століть, ще за життя Д. І. Менделєєва, розкриття таємниць будови атома й атомного ядра поставило періодичний закон на міцні теоретичні підвалини. риявилося, що індивідуальність, а водночас і періодичність властивостей елементів визначаються зарядами ядер та електронною будовою атомів.
Періодичний закон і періодична система хімічних елементів допомогли подружжю Кюрі. Е. Резерфорду, Ф. Содді, К. Фаянсу, А. Деб'єрну, О. Гану, Л. Мейтнер та іншим розібратися у нетрях хитромудрих ланцюжків ра-діоактивного розпаду в родинах урану - радію, актиноурану, торію, а пізніше нептунію - плутонію. Дітище Менделєєва стало дороговказом й у відкритті штучної (наведеної) радіоактивності, ланцюгової реакції поділу ядер урану, і в передбаченні методів ядерного синтезу та властивостей ще невідомих хімічних елементів.
ПРО ЗАБРУДНЕННЯ
ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ
МЕТАЛАМИ І НЕМЕТАЛАМИ
Навіть невеликий вміст мікроелементів часто спричиняє зміну звичного кольору харчових продуктів за рахунок комплексоутворення між іонами металів і рослинними пігіентами, що є в складі їжі. Так, вишні чорніють від контакту з мідним посудом, те саме спостерігається, якщо яблучний сік зберігати в залізній тарі, надмірна кількість алюмінію або олова також спричиняє потемніння багатьох продуктів.
Сліди мікроелементів у складі жирів діють як каталізатори їх окиснення, внаслідок чого жири гіркнуть, особливо якщо до їх складу входять залишки ненасичених жирних кислот.
Одним із основних джерел забруднення харчових продуктів є сама вихідна сировина, яка може не відповідати необхідним вимогам щодо вмісту в ній хімічних елементів.
Переважна більшість рослин, о дають сировину для харчових підприємств, поглинають хімічні елементи в обмеженій кількості, проте є групи рослин, які спроможні накопичувати певні елементи в дуже великих кількостях. Прикладом може бути накопичення цинку в листках подорожника, плюмбуму - в рослинах придорожніх лісових смуг, селену - в бобах. Є рослини, яким підвищений вміст у грунті певних хімічних еле-ментів навіть "подобається". Такі рослини слугують природними індикаторами на купрум, уран, кобальт, аурумабо аргентум і допомагають геологам у пошуках корисних копалин. Але підвищений вміст шкідливих елементів у рослинах і організмах тварин може сприяти їх переходу до складу харчових продуктів. Так, кадмій відкладається у зернах рису внаслідок використання для зрошення промислових стічних вод електролітичних виробництв. Ще в 50-х роках в Японії був випадок, коли понад 50 чоловік загинули від вживання зерен рису з підвищеним вмістом кадмію. Зерна пшениці, подібно до рису, акумулюють цинк і плюмбум, тому за недотримання певних вимог борошно може бути забруднене цими металами.
Планктон і риба також легко поглинають з морської води арсен, меркурій, плюмбум, кадмій і при необережному використанні можуть бути джерелом забруднення харчових продуктів.
У наш час обсяг відходів життєдіяльності людини досить значний і з кожним роком зростає. Основну масу твердих відходів закопують у котловани, що утворені внаслідок добування вапняку, глини, піску або гра-вію. Велика частина відходів переробляється на мул стічних вод і міський компост, які потім застосовуються як ґрунтові добрива.
Технологія переробки стічних вод на добрива за певної економічної вигоди приховує в собі небезпеку забруднення ґрунтів насамперед купрумом, ферумом, манганом і, що особливо небезпечно, цинком, плюмбумом і меркурієм. Вміст цинку в стічному мулі може бути в 300 разів більший, а купруму і бору - в 100 разів більший, ніж у природних ґрунтах. Названі метали важко вилучаються з ґрунту і впливають на хімічний склад урожаїв протягом багатьох років, хоч не всі вони однаково поглинаються рослинами. Найбільше рослини накопичують бор, плюмбум, кадмій та мер-курій, незначною мірою - цинк і купрум.
Хімічні добрива, особливо фосфорні, можуть виступати джерелом токсичних металів, якщо їх вміст у добривах підвищений. Звичайна пшениця легко вбирає у свої зерна кадмій, якщо вміст останнього у ґрунті значний.
Сільськогосподарські хімікати - фунгіциди, інсектициди і гербіциди
Loading...

 
 

Цікаве