WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Тенденції розвитку системи дошкільного виховання - Реферат

Тенденції розвитку системи дошкільного виховання - Реферат


Реферат на тему:
Тенденції розвитку системи дошкільного виховання
Для сучасного етапу розвитку освіти в Україні, зокрема дошкільної, характерна широка наявність у ньому інноваційних процесів. Інновації - головний напрямок тенденцій розвитку системи дошкільного виховання.
Слово (innovatio) прийшло до нас з англійської мови й означає "нововведення", "новаторство". Філософське розуміння змісту інновації полягає у створенні нового, суспільно значущого продукту діяльності людини, який узагальнено характеризується двома ознаками: перетворенням явищ, речей, процесів; новизною, оригінальністю.
У сучасній педагогіці терміни "інновація", "інноваційний" означають певне нововведення, що стосується того чи того аспекту освітньо-виховного процесу. Кінцевим результатом (прямим продуктом) творчого пошуку можуть бути нові технології, оригінальні виховні ідеї, форми та методи виховання, нестандартні підходи в управлінні. При цьому нове у педагогіці - то не лише авторські ідеї, підходи, технологічні методи, які досі не використовувались, а й комплекс елементів або окремі елементи педагогічного процесу з прогресивними засадами, що дає змогу ефективно забезпечувати розвиток і саморозвиток особистості. Свідченням цього є, зокрема, активне звертання сучасних педагогів до педагогічної спадщини минулого - вітчизняної та зарубіжної.
До педагогічних інновацій можна віднести набутки окремих педагогів, творчих груп, які являють собою цілісну систему роботи з певного напрямку, здебільшого недостатньо висвітленого у науково-методичній літературі. Ці системи ґрунтуються на ідеях відомих педагогів і на власному досвіді та інтуїції. Заслуга їхніх авторів у тому, що вони по крихтах збирають, систематизують, узагальнюють потрібний матеріал, вкладають у нього свої знахідки, своє розуміння проблеми, і це дає підставу говорити про новизну, оригінальність, а разом і про реальність підходів до здійснення поставлених завдань.
Поява інноваційних процесів зумовлюється рядом суперечностей, які мають різне джерело, предметне походження і різну складність. Головна суперечність розвитку системи освіти - невідповідність старих методів навчання, виховання та розвитку дітей новим умовам життя; друга - суперечність між масою нових відомостей і рамками навчально-виховного процесу; третя - суперечність старого і нового (мається на увазі становлення альтернативної освіти, нових типів навчальних закладів). Потреба вихователя в оновленні психолого-педагогічних знань, інтерес до передового педагогічного досвіду, з одного боку, й усталені стандарти змісту, форм і методів освітньо-виховного процесу, з іншого, викликаючи суперечність між можливостями особистості й реальною дійсністю, також живлять педагогічні інновації.
Зважаючи на означені суперечності і тенденції, дослідники цього явища сформулювали такі закони перебігу інноваційних процесів.
Закон незворотної стабілізації педагогічного середовища.
Сутність його полягає у тому, що кожне новаторство зумовлює незворотні зміни у педагогічному середовищі. Існуюча цілісна система починає руйнуватися, і мине певний час, доки елементи нового не витворять нову систему або не асимілюються.
Закон обов'язкової реалізації інноваційного процесу.
Будь-яка інновація, що містить у собі педагогічне відкриття, раніше або пізніше, стихійно або свідомо має реалізуватися. Зважмо на досвід відомих педагогів - давніх і сучасних.
Закон стереотипізації педагогічних інновацій.
Усе новаторське поступово перетворюється у звичайні поняття і дії, а отже, приречене стати стереотипом. Цей закон яскраво проглядає на становленні дошкільних закладів "нового типу", які нині посіли своє місце в системі дошкільної освіти, а сам термін уже відійшов у минуле.
Сполучення визнання самоцінності дошкільного дитинства і розуміння його як першого етапу становлення особистості вимагає перегляду задач педагогічної роботи з дітьми.
У дошкільному дитинстві дитина здобуває основи особистісної культури, її базис, що відповідає загальнолюдським духовним цінностям.
До складу базису особистісної культури включається орієнтування дитини в природі, предметах, створених руками людини, явищах громадського життя, нарешті, явищах власного життя і діяльності, у собі самому.
Базис особистісної культури - власне людський початок у людині, осередок загальнолюдських цінностей (краса, добро, істина й ін.) і засобів життєдіяльності (представлення про дійсність, способи активного впливу на світ, прояви емоційно-оцінного відношення до що відбувається).
Становлення базису особистісної культури означає, що дитина прилучається саме до загальних, неминущих людських цінностей, а не до того, що може представлятися коштовним деякому колу людей у деякому регіоні й у деякі моменти часу. Прилучається до універсального (загальним) засобам життєдіяльності людей. При цьому процеси навчання і виховання в дошкільному віці можуть бути розділені тільки умовно.
Передача цінностей і засобів активного відношення до світу може бути здійснена тільки при обліку віку дітей.
Якщо при учбово-дисциплінарному підході виховання зводиться до виправлення чи попередженню можливих відхилень від правила за допомогою "уявлень", то особистісно орієнтована модель взаємодії дорослого з дитиною виходить з кардинально іншого трактування процесів виховання: виховувати - значить прилучати дитини до світу людських цінностей.
До кінця дошкільного віку можуть і повинні бути сформовані ціннісні основи відносини до дійсності.
Відношення до природи. Тут дитина здобуває початковий досвід прилучення до широкого кола загальнолюдських цінностей. Серед них пізнавальні цінності: дитина починає почувати себе першовідкривачем, випробує радість експериментування з об'єктами неживої природи, відкриває нове в знайомому і знайоме в новому; вичленює найпростіші закономірності, усвідомлює їхній непорушний характер,
Цінності перетворення: виникає прагнення дбайливо відноситися до природного середовища, зберігати і множити, у міру своїх сил, багатство природи.
Цінності переживання: дитини надить таємничість, загадковість явищ природи, він переймається її красою, близькістю до усього живого, почуває свою спільність із предметами і явищами навколишнього світу й одушевляє їх.
Умова формування цих цінностей - допитливість дитини, що може бути спрямована дорослим до об'єктів, усе більш і більш складним і різноманітної. Дорослий утягує дитини в область своїх переживань із приводу краси, величі, різноманіття природних явищ, створюючи зону спільних емоційних переживань. При цьому дорослий дає кожній дитині відчути себе "відповідальним обличчям", причетним до що відбувається.
У результаті формуються початки екологічної свідомості.
Відношення до "рукотворного світу". Тут формуються наступні цінності.
Пізнавальні цінності: у дитини пробуджується потреба в нових знаннях, його власний досвід розширюється за рахунок прилучення до того, що відомо іншим;
перед нимвідкривається значимість навчання.
Цінності перетворення: виникає прагнення самому зробити те, що доступно іншому, і створити щось нове, оригінальне,
Loading...

 
 

Цікаве