WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Українська мова і етнографія у вихованні - Реферат

Українська мова і етнографія у вихованні - Реферат

коли людина "відключається" від подразників зовнішнього середовища, але не входить у стан сну, є найсприятливішим для запам'ятовування великого обсягу інформації. На цих дослідженнях ґрунтуються найновіші методики вивчення іноземних мов. Щоправда, цей напівдрімотний період є недовготривалим і його важко спрогнозувати, зафіксувати, тому що людина або не може заснути, намагаючись запам'ятати те, що чує, або, навпаки, швидко засинає. Колискова ж пісня і колихання створюють усі умови для ефективної роботи пам'яті. Нескладна в ритмічному плані мелодія, для якої характерний вузький діапазон звуків, мінімальна динаміка створюють той монотонний фон, на якому тексти колискових є єдиним різнорідним подразником, тому й вкарбовуються в пам'яті. Співаючи колисанку, мама вчить дитину передусім рідної мови. Повільний темп уможливлює чітке промовляння кожного звука, кожного складу- це розвиває фонетичний слух. Дуже часто в колисанці повторюється той самий рефрен - це також методичний прийом, спрямований на розвиток механічної словесної пам'яті. Крім того, всі колискові пісні тематично зв'язані між собою, їх об'єднують спільні персонажі (котик, сонко), для мови колискових характерна уніфікація пестливих словотворчих форм (сіренький, біленький, малесеньке, радесеньке). Характерною рисою форми народних колискових пісень є використання запитань та відповідей:
А-а!
- Киця-мура, де ти була?
Я гукала, ти не чула.
А-а-а!
- Я сиділа під столом,
Їла кашку з молоком.
Часто в колисанках наявні розповіді про якусь подію, особливо багато в них подається епізодів, пов'язаних з тваринами, яких дитина побачить (або вже побачила), як тільки почне пізнавати світ, сидячи або стоячи. Це образи котика, голуба, мишки, бджілки, бичка тощо. Тема сну та заколисування часто трапляється в піснях, де головним персонажем є кіт, дії якого так чи інакше пов'язані з дитиною. Таке широке і міцне входження цього персонажа до колискової пісенності пояснюється тим, що в народних уявленнях та віруваннях кіт завжди постає другом людини, здатним оберігати її від злих сил. Недарма кіт - один з головних дійових осіб при виборі місця для будівництва (де кішка засинає, там хороше місце для хати), на новосіллі (в новозбудовану хату першими заходили малий хлопчик, курча, порося і, звичайно, кіт).
Для дітей, які починають розуміти прості, пов'язані з найближчим оточенням, поняття, чимало пісень цікаві вже своїм змістом, потішними ситуаціями, добрими чи лихими вчинками персонажів.
Одним з найголовніших підходів до виховання в українській етнопедагогіці є принцип - перший крок виховання починається з першим кроком дитини. Підтвердження цього ми знаходимо і в колискових. Часто кіт - головний персонаж більшості таких пісень. Його дії вже не так прямо пов'язані з дитиною, вони мусять викликати в малого слухача цілком визначене ставлення - осуду чи схвалення. Малюки одержують перші уявлення про "добре" й "погано", "можна" й "не можна", хоча самі зображувані факти стосуються звичок і вчинків кота.
Повчальний елемент містять пісні, де цікаво й різноманітне зображено шкідливість кота, провини якого мають подати дитині найперші уроки чесності. Ці колискові, незалежно від самого вчинку - чи то кіт злизав медочок, чи вкрав клубочок, чи порвав рукавички - мають яскраво виражений подвійний акцент, котрий виявляється у своєрідній моралі пісень: "Не вчися, котку, красти, а вчися робити". У піснях при цьому немає нудних повчань, а через яскраві образи малюється цікава й водночас повчальна картина чи епізод, використовується найчастіше легка іронія, гумор, жарт. За немовлячим періодом настає раннє дитинство, коли малюк починає ходити й активно пізнавати навколишній світ, - цей період є небезпечним для життя дитини, тому що, прагнучи зрозуміти призначення тих чи інших речей, вона потрапляє у загрозливі ситуації. У деяких колискових наявне попередження про небезпеку, про можливість травм, каліцтв і навіть смерті.
Ой ти, коту, коту,
Не лізь на колоду,
Бо впадеш у воду.
Котку, котку,
Не лізь на колодку,
Бо заб'єш головку,
Та буде боліти.
Всі ці засоби підпорядковані одній меті - попередити дитину про небезпеку, навчити її говорити, дати перші відомості про навколишній світ. На це ж спрямовані пестушки, утішки, забавлянки і, звичайно, скоромовки, яким відводиться чільне місце при оволодінні нормами української вимови.
Скоромовки - це система логопедичних вправ, спрямованих на формування правильного, чіткого та виразного мовлення. Вони є для дітей своєрідною грою, бо побудовані на вживанні певних звуків, які ускладнюють швидку вимову слів. Легкість ритму, цікавий гумористичний зміст привертають увагу дітей, і вони повторюють скоромовку за дорослим, легко запам'ятовують і швидко навчаються вимовляти важкі сполучення слів.
Крім скоромовок, існує ще чимало інших жанрів дитячого фольклору, які відіграють важливу роль у безперервному мовному вихованні, інтегрують у собі всі його аспекти. Серед них пісні (вірші) про природу, приповідки, небилиці. Усім їм властиве гумористичне зображення дійсності та ігрова форма.
Більшість дитячих віршів ("Два півники", "Ой хвалилася та берізонька...") мають динамічний сюжет; явища природи і дійові особи, зображені в цих творах, добре відомі дітям. Вірші, як правило, короткі, тут часті повторення. звуконаслідування, на основі яких склалася фонетична система української мови, - словом, всі традиційні для фольклору методичні прийоми. Дітям подобаються народні твори своєю життєрадісністю, бадьорістю. Дуже цікавим, корисним способом відпочинку є приповідки, які теж можна назвати своєрідною мовною гімнастикою.
Був собі журавель та журавочка.
Накосили сінця повні ясельця.
Наша пісня гарна й нова,
Починаймо її знову:
Був собі журавель...
Небилиці - це гумористичні твори, в яких нагромаджено різні предмети, зміщені зі свого звичного місця: так само всіляко перекручені, зміщені різні поняття. Діти охоче розставляють усе "по своїх місцях", це дозволяє дорослим проконтролювати знання дітей, а дітям - висловлювати свою думку. Зразком такої небилиці може бути "Миша книш проточила":
Миша книш проточила,
Муха борщ пролила,
Півень коня задавив -
Нічим їхать до млина.
А бабині коноплі
На печі попріли.
А дідові постоли
На льоду згоріли.
Ходить дід по току,
Баба по городу,
Носить дід кочергу,
Баба сковороду.
Говорячи про мовне виховання, ми маємо на увазі не тільки формування мовленнєвих умінь і навичок, а ще й такий дуже важливий його аспект, як виховання особистості через мову.Саме такий виховний зміст передбачають усі засоби етнопедагогіки. Духовно-практичне ставлення людини до всіх виявів життєдіяльності, оцінюючись через критерій "повинно бути - є насправді", поступово оформлюється в закони моралі конкретного суспільства і навіть конкретної людини. Оскільки основними категоріями етики є добро і зло, справедливість, обов'язок, гідність і честь, втілюють їх у конкретні образи насамперед художня література, релігія й політика, наука (історія, філософія та ін.). Мораль, розвиваючись історично і визначаючись усією сукупністю об'єктивних умов життя суспільства, закріплюється, щоб бути переданою наступним поколінням, передусім засобами мови.
Loading...

 
 

Цікаве