WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Інсценізація за мотивами української народної казки “Украдене щастя” - Сценарій

Інсценізація за мотивами української народної казки “Украдене щастя” - Сценарій


ІНСЦЕНІЗАЦІЯ
за мотивами української
народної казки "Украдене щастя"
(Естрадна казка)
Украдене щастя (казка)
Вистава на 3 дії
Дійові особи
1. Газда-хуторянин - І дія (40-річний чоловік в розквіті сил з легкою сивиною на скронях, середнього зросту), ІІІ (літній чоловік років 53-ьох повністю сивий дуже постарілий, виглядає на 60, видно що багато пережив горя).
2. Дружина його - молода 35-36-річна жінка.
3. Їх син (щасливий хлопець) - підліток років 12-13.
4. Злодій - І дія (молодий чоловік, худорлявий, 35-37 років) ІІ-ІІІ дії (літній чоловік 49-50 років, повнуватий, рожевощокий).
5. Його дружина - (повна, вгодована, пезбідована 36-37 років).
6. Щастя - (високий на зріст, схильний до повноти чоловік, 45-50 років).
7. Нещастя - (високий на зріст, худий чоловік, на вигляд змучений, 50 років).
Родина яка прийняла на ніч хлопця (селянин - років 40-45; його дружина - 37-39 років; двоє дітей - 10-ти і 13-14 років)
Війт, суддя, присяжні, громада.
І дія.
Звучить пісня "Тихий сон по горах ходить".
[Відбувається на хуторі, біля ґрунтової дороги, неподалік від хати Газди. На дорозі через весь шлях велика холобина, де завжди грузнуть коні і вози, просто навпроти хати Газди. Село невелике, бідне - типово українське, хати дерев'яні, криті соломою. На подвір'ї біля хати стоїть віз, неподалік сарай (чи комора) з різними с/г знаряддями, біля хати урин ця з журавлем. З хати виходять Газда і його дружина.]
Дружина співає: Хата моя, біла хата. Пісня переривається... жінка продовжує іншу пісню.
Газда. (прислухається) - Ну ось... Знову хтось застряг у болоті. Зараз прийдуть просити коней.
Газдиня - А таки-так, прийдуть. Ніяк не можуть через те болото побудувати міст.
Газда - Та кажуть грошей не вистачає. Громада щороку посилає гроші, а все-одно мало. Що не кажи, а село у нас небагате.
Газдиня - Еге-ж. А де взяти тих грошей?
Газда - Не знаю. Я жінко от що міркую... Візьму я, і збудую через болото міст. Скільки б це мені не коштувало. Я це зроблю. А люди будуть переїжджати його, може й мене добрим словом згадають, подякують, помоляться за здоров'я...
Газдиня - Ет, чоловіче, роби як знаєш. Співає "Через річку кладка".
Гасне світло. Кінець першого акту.
ІІ акт.
[На задньому плані стоїть міст, збоку хата Газди, по мості переходять люди, всі дякують Газді і хвалять його. Під мостом стоїть злодій, і слухає, що говорять люди чи не похвалиться хтось великими грішми. Потім злодій виходить з-під моста, і йде до хати Газди. Той щось майструє на подвір'ї, під деревом стоїть стіл...]
Злодій - Боже поможи, Газдо!
Газда - Дякую за добре слово, хай пан Бог і тобі допомагає.
Злодій - Оце, Газдо, проходив я біля моста, якого ти побудував...
Газда - І що ж там кажуть про мене люди?
Злодій - Та, всі звалять і дякують тому, хто це зробив. Просять Бога, щоб дав його щастя і здоров'я.
Газда - Що ж дякую братику, за добру звістку. Жінко, а нумо накрий стола та зготуй щось пообідати нам з гостем.
[Жінка накриває стіл, газда з злодієм сідають обідати].
Газда (пообідавши) - Ну, чоловіче добрий, заночуєш сьогодні в мене, а назавтра знову підеш послухаєш, що люди кажуть.
Гасне світло. Кінець ІІ акту. Пісня "Вечірня пісня".
ІІІ акт.
[Злодій знову сидить під мостом і слухає. По мості ідуть Щастя і Нещастя, у подобі людей.]
Нещастя - Слухай братику, що я тобі скажу. Я гадаю, що чоловік, який побудував цей міст, заслужив на те аби бути щасливим.
Щастя - Правду кажеш брате. Слухай от-що... Невдовзі його жінка народить сина і буде той син щасливий. Все, щоб хтось не побажав для хлопця - збудеться, і все те що скаже сам хлопець здійсниться.
[Після того як Щастя і Нещастя пішли, злодій швидко вискочив з-під моста і побіг до хати Газди.]
Газда - А що, чоловіче? Що кажуть люди?
Злодій - Все те ж саме. Хвалять тебе і просять добра та щастя.
[Про розмову Щастя і Нещастя злодій промовчав. Як газдиня народила сина, він вночі украв хлопця, змастив губи породилі кров'ю барана, а сам утік. Газди на ранок прокинулись, а сина нема. Газда побачив у жінки на губах кров...]
Газда - Господи-Боже, жінко, що ти зробила з сином?
Газдиня - Нічого.
Газда - Коли та така, то підеш під суд, і хай громада скаже, що з тобою робити...
[Зібралися війт, суддя, присяжні і порішили замурувати жінку у стіну старого замку живцем.] Пісня розбійників... коли замуровують жінку.
Гасне світло. Кінець першої дії. Завіса опускається.
Дія ІІ.
[Ліс. По лісу іде злодій з украденим дитинчам на руках. Доходить до берега моря...]
Злодій - Щастя, зроби для цього хлопця, щоб тут з'явився замок [Світло пригасає, лунає грім, з'являється замок]. Ти ба, дійсно з'явився. Добре, а тепер Щастя зроби так аби у цього хлопця було дуже багато грошей. [Світло знову пригасає, лунає грім, з'являється скриня з грішми. Злодій виходить з дитиною, а через хвилю з'являється з двома жінками, одна з них несе на руках дитину. Це годувальниця, 2-га жінка - дружина]
Гасне світло. Кінець І акту.
ІІ акт.
[Пройшли роки. Хлопець вже став підлітком. Кімната взимку. Вечір. Біля дверей проходить хлопець. Зупиняється і починає слухати. В кімнаті сидять, біля столу, злодій і його дружина...]
Дружина - От ти скажи мені чоловіче. Ми нічого не робимо, але маємо все. Звідки це в нас?
Злодій. - Я тобі розкажу, але ти нікому-нікому.
Дружина - Та що ти, чи я дурна, щоб комусь шосе казати?
Злодій - Слухай... Десь років з 13-14 тому і був злодієм і промишляв в одному селі. Там жив один Газда. І той Газда дав гроші побудувати міст через велике болото де всі люди, грузнули возами. Люди переходили через міст, дякували тому Газдові. Я слухав це, розповідав йому, а він мене за це годував і дозволяв ночувати в нього. І от одного разу я почув, під мостом сидячи, розмову Щастя і Нещастя. Щастя тоді сказало, що у цього Газди народиться син і що все, що він скаже, чи хтось попросить для нього здійсниться. Про цю розмову я Газді не сказав, а як його дружина народила сина, вночі вкрав хлопця, а жінці змастив губи кров'ю. на другий день всі вирішили що вона з'їла вночі свого сина і наказали замурувати її в стіну живцем. А я з хлопцем прийшов сюди, попросив у Щастя замок для нього і багато грошей, а далі ти знаєш. [При цих словах до кімнати забігає хлопчик].
Хлопець - Так от ви які?! А я називав вас батьком. Так будьте ж ви - собакою. Зроби це - Щастя.
[Світло пригасає, лунає грім. Злодій перетворюється на пса]; - А ви жінко ні в чому не винні. Ідіть з Богом, тільки щоб я вас більше не бачив. [Жінка тікає]. Щастя зроби так щоб цей замок пропав і від нього не залишилося і сліду. [Гасне світло, лунає грім, замок зникає]. Падає завіса. Кінець ІІ дії.
Дія ІІІ.
Пісня "Приснилось, що я вернувся додому..."
[Хлопець з псом іде літом, доходить до хати де живе селянин з сім'єю, проситься переночувати].
Селянин - Сідай хлопче, повечеряй з нами.
Хлопець - Ні дякую. Я не хочу їсти, тільки переночую і завтра піду далі.
Селянка - І куди ж ти ідеш?
Хлопець - Мандрую по світу.
Селянин - Коли ти не хочеш їсти, то може погодувати твого собаку?
Хлопець - Ні цьому собаці я сам дам їсти. [Підходить до печі, витягує лопатою грані і кидає псові. Той їсть].
Селянин - Ніколи не бачив щоб пес їв грань.
Хлопець - А бачили щоб жінка з'їла свою новонароджену дитину?
Селянка - Ні не бачили, але чули, що у такому-то селі, вже давненько, був такий випадок?
Хлопець - І ви в це вірите.
Селянин - Не дуже. Але люди таке розказували.
Хлопець - Добре. На добраніч вам. І дякую за ночівлю. Я завтра дуже рано піду, може ви ще будете спати, тому дякую наперед.
Всі - На добраніч.
[Гасне світло. Кінець третього акту]
ІІ акт.
Пісня - співає хлопець, що шукає матір. Швидко, швидко ми побачимось, рідна матінко моя...
[Хлопець підходить до замку, біля якого стоять Газда, війт, суддя, присяжні, громада].
Хлопець - Дозвольте мені підійти до стіни (його пропускають) Щастячко будь-таке добре. Поверни мені мамку живою і здоровою. (гасне світло, лунає грім, стіна розступається і з неї виходить жінка-мати). Дякую тобі, Щастя.
Газда - Дружино?! (ану?! (починає плакати від щастя і обнімати дружину і сина). Як же це? Я не вірю своїм очам.
Газдиня - А колись ти не повірив мені.
Газда - Вибач, ясочко, і ти, синку, вибач і ви громадо.
Суддя і війт (разом) - А що ж тоді сталося?
Хлопець - Тут є дехто, хто може це пояснити. Щастя зроби з цього пса, того, ким він був (лунає грім, пригасає світло, пес перетворюється на злодія).
Газда - Ти? Розказуй що було (злодій розказує).
Суддя - То що, шановна громадо, який присуд зробимо? (Всі кричать "смерть", "скарати", "замурувати його".
Хлопець - Я зроблю це сам. Щастя - зроби так щоб, цей чоловік був замурований у стіні, як моя мама, навічно. (Світло пригасає, хлопець повертається до тата і мами, вони знову обнімають його).
Війт - Що ж, шановна громадо. Залишимо їх га самоті. (всі виходять, стиха перемовляючись, на сцені залишається тільки хлопець з родиною. Вони повертаються і ідуть у протилежну сторону. Світло гасне. Завіса опускається. На передній план перед завісою виходить казкар...) Пісня про Правду і Кривду.
Казкар - Завжди на цьому світі так буває, що кривду, правдонька перемага. Коли ти людям зробиш зло, сторицею до тебе вернеться воно. Мораль така в тій казці, добрі люди, що від чужого горя щастя не прибуде. А я вам радощі бажаю, іду, але я з вами не прощаюсь!
Loading...

 
 

Цікаве