WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → “Украдене щастя” - Сценарій

“Украдене щастя” - Сценарій

Екзаменаційна робота
Студента ІІ курсу
Коломийського навчального факультету
Київського державного коледжу
естрадного та циркового мистецтва
Лиюка Любомира Івановича
ІНСЦЕНІЗАЦІЯ
за мотивами української
народної казки "Украдене щастя"
(Естрадна казка)
м. Коломия 2002 рік
Украдене щастя (казка)
Вистава на 3 дії
Дійові особи
1. Газда-хуторянин - І дія (40-річний чоловік в розквіті сил з легкою сивиною на скронях, середнього зросту), ІІІ (літній чоловік років 53-ьох повністю сивий дуже постарілий, виглядає на 60, видно що багато пережив горя).
2. Дружина його - молода 35-36-річна жінка.
3. Їх син (щасливий хлопець) - підліток років 12-13.
4. Злодій - І дія (молодий чоловік, худорлявий, 35-37 років) ІІ-ІІІ дії (літній чоловік 49-50 років, повнуватий, рожевощокий).
5. Його дружина - (повна, вгодована, пезбідована 36-37 років).
6. Щастя - (високий на зріст, схильний до повноти чоловік, 45-50 років).
7. Нещастя - (високий на зріст, худий чоловік, на вигляд змучений, 50 років).
Родина яка прийняла на ніч хлопця (селянин - років 40-45; його дружина - 37-39 років; двоє дітей - 10-ти і 13-14 років)
Війт, суддя, присяжні, громада.
І дія.
Звучить пісня "Тихий сон по горах ходить".
[Відбувається на хуторі, біля ґрунтової дороги, неподалік від хати Газди. На дорозі через весь шлях велика холобина, де завжди грузнуть коні і вози, просто навпроти хати Газди. Село невелике, бідне - типово українське, хати дерев'яні, криті соломою. На подвір'ї біля хати стоїть віз, неподалік сарай (чи комора) з різними с/г знаряддями, біля хати урин ця з журавлем. З хати виходять Газда і його дружина.]
Дружина співає: Хата моя, біла хата. Пісня переривається... жінка продовжує іншу пісню.
Газда. (прислухається) - Ну ось... Знову хтось застряг у болоті. Зараз прийдуть просити коней.
Газдиня - А таки-так, прийдуть. Ніяк не можуть через те болото побудувати міст.
Газда - Та кажуть грошей не вистачає. Громада щороку посилає гроші, а все-одно мало. Що не кажи, а село у нас небагате.
Газдиня - Еге-ж. А де взяти тих грошей?
Газда - Не знаю. Я жінко от що міркую... Візьму я, і збудую через болото міст. Скільки б це мені не коштувало. Я це зроблю. А люди будуть переїжджати його, може й мене добрим словом згадають, подякують, помоляться за здоров'я...
Газдиня - Ет, чоловіче, роби як знаєш. Співає "Через річку кладка".
Гасне світло. Кінець першого акту.
ІІ акт.
[На задньому плані стоїть міст, збоку хата Газди, по мості переходять люди, всі дякують Газді і хвалять його. Під мостом стоїть злодій, і слухає, що говорять люди чи не похвалиться хтось великими грішми. Потім злодій виходить з-під моста, і йде до хати Газди. Той щось майструє на подвір'ї, під деревом стоїть стіл...]
Злодій - Боже поможи, Газдо!
Газда - Дякую за добре слово, хай пан Бог і тобі допомагає.
Злодій - Оце, Газдо, проходив я біля моста, якого ти побудував...
Газда - І що ж там кажуть про мене люди?
Злодій - Та, всі звалять і дякують тому, хто це зробив. Просять Бога, щоб дав його щастя і здоров'я.
Газда - Що ж дякую братику, за добру звістку. Жінко, а нумо накрий стола та зготуй щось пообідати нам з гостем.
[Жінка накриває стіл, газда з злодієм сідають обідати].
Газда (пообідавши) - Ну, чоловіче добрий, заночуєш сьогодні в мене, а назавтра знову підеш послухаєш, що люди кажуть.
Гасне світло. Кінець ІІ акту. Пісня "Вечірня пісня".
ІІІ акт.
[Злодій знову сидить під мостом і слухає. По мості ідуть Щастя і Нещастя, у подобі людей.]
Нещастя - Слухай братику, що я тобі скажу. Я гадаю, що чоловік, який побудував цей міст, заслужив на те аби бути щасливим.
Щастя - Правду кажеш брате. Слухай от-що... Невдовзі його жінка народить сина і буде той син щасливий. Все, щоб хтось не побажав для хлопця - збудеться, і все те що скаже сам хлопець здійсниться.
[Після того як Щастя і Нещастя пішли, злодій швидко вискочив з-під моста і побіг до хати Газди.]
Газда - А що, чоловіче? Що кажуть люди?
Злодій - Все те ж саме. Хвалять тебе і просять добра та щастя.
[Про розмову Щастя і Нещастя злодій промовчав. Як газдиня народила сина, він вночі украв хлопця, змастив губи породилі кров'ю барана, а сам утік. Газди на ранок прокинулись, а сина нема. Газда побачив у жінки на губах кров...]
Газда - Господи-Боже, жінко, що ти зробила з сином?
Газдиня - Нічого.
Газда - Коли та така, то підеш під суд, і хай громада скаже, що з тобою робити...
[Зібралися війт, суддя, присяжні і порішили замурувати жінку у стіну старого замку живцем.] Пісня розбійників... коли замуровують жінку.
Гасне світло. Кінець першої дії. Завіса опускається.
Дія ІІ.
[Ліс. По лісу іде злодій з украденим дитинчам на руках. Доходить до берега моря...]
Злодій - Щастя, зроби для цього хлопця, щоб тут з'явився замок [Світло пригасає, лунає грім, з'являється замок]. Ти ба, дійсно з'явився. Добре, а тепер Щастя зроби так аби у цього хлопця було дуже багато грошей. [Світло знову пригасає, лунає грім, з'являється скриня з грішми. Злодій виходить з дитиною, а через хвилю з'являється з двома жінками, одна з них несе на руках дитину. Це годувальниця, 2-га жінка - дружина]
Гасне світло. Кінець І акту.
ІІ акт.
[Пройшли роки. Хлопець вже став підлітком. Кімната взимку. Вечір. Біля дверей проходить хлопець. Зупиняється і починає слухати. В кімнаті сидять, біля столу, злодій і його дружина...]
Дружина - От ти скажи мені чоловіче. Ми нічого не робимо, але маємо все. Звідки це в нас?
Злодій. - Я тобі розкажу, але ти нікому-нікому.
Дружина - Та що ти, чи я дурна, щоб комусь шосе казати?
Злодій - Слухай... Десь років з 13-14 тому і був злодієм і промишляв в одному селі. Там жив один Газда. І той Газда дав гроші побудувати міст через велике болото де всі люди, грузнули возами. Люди переходили через міст, дякували тому Газдові. Я слухав це, розповідав йому, а він мене за це годував і дозволяв ночувати в нього. І от одного разу я почув, під мостом сидячи, розмову Щастя і Нещастя. Щастя тоді сказало, що у цього Газди народиться син і що все, що він скаже, чи хтось попросить для нього здійсниться. Про цю розмову я Газді не сказав, а як його дружина народила сина, вночі вкрав хлопця, а жінці змастив губи кров'ю. на другий день всі вирішили що вона з'їла вночі свого сина і наказали замурувати її в стіну живцем. А я з хлопцем прийшов сюди, попросив у Щастя замок для нього і багато грошей, а далі ти знаєш. [При цих словах до кімнати забігає хлопчик].
Хлопець - Так от ви які?! А я називав вас батьком. Так будьте ж ви - собакою. Зроби це - Щастя.
[Світло пригасає, лунає грім. Злодій перетворюється на пса]; - А ви жінко ні в чому не винні. Ідіть з Богом, тільки щоб я вас більше не бачив. [Жінка тікає]. Щастя зроби так щоб цей замок пропав і від нього не залишилося і сліду. [Гасне світло, лунає грім,замок зникає]. Падає завіса. Кінець ІІ дії.
Дія ІІІ.
Пісня "Приснилось, що я вернувся додому..."
[Хлопець з псом іде літом, доходить до хати де живе селянин з сім'єю, проситься переночувати].
Селянин - Сідай хлопче, повечеряй з нами.
Хлопець - Ні дякую. Я не хочу їсти, тільки переночую і завтра піду далі.
Селянка - І куди ж ти ідеш?
Хлопець - Мандрую по світу.
Селянин - Коли ти не хочеш їсти, то може погодувати твого собаку?
Хлопець - Ні цьому собаці я сам дам їсти. [Підходить до печі, витягує лопатою грані і кидає псові. Той їсть].
Селянин - Ніколи не бачив щоб пес їв грань.
Хлопець - А бачили щоб жінка з'їла свою новонароджену дитину?
Селянка - Ні не бачили, але чули, що у такому-то селі, вже давненько, був такий випадок?
Хлопець - І ви в це вірите.
Селянин - Не дуже. Але люди таке розказували.
Хлопець - Добре. На добраніч вам. І дякую за ночівлю. Я завтра дуже рано піду, може ви ще будете спати, тому дякую наперед.
Всі - На добраніч.
[Гасне світло. Кінець третього акту]
ІІ акт.
Пісня - співає хлопець, що шукає матір. Швидко, швидко ми побачимось, рідна матінко моя...
[Хлопець підходить до замку, біля якого стоять Газда, війт, суддя, присяжні, громада].
Хлопець - Дозвольте мені підійти до стіни (його пропускають) Щастячко будь-таке добре. Поверни мені мамку живою і здоровою. (гасне світло, лунає грім, стіна розступається і з неї виходить жінка-мати). Дякую тобі, Щастя.
Газда - Дружино?! (ану?! (починає плакати від щастя і обнімати дружину і сина). Як же це? Я не вірю своїм очам.
Газдиня - А колись ти не повірив мені.
Газда - Вибач, ясочко, і ти, синку, вибач і ви громадо.
Суддя і війт (разом) - А що ж тоді сталося?
Хлопець - Тут є дехто, хто може це пояснити. Щастя зроби з цього пса, того, ким він був (лунає грім, пригасає світло, пес перетворюється на злодія).
Газда - Ти? Розказуй що було (злодій розказує).
Суддя - То що, шановна громадо, який присуд зробимо? (Всі кричать "смерть", "скарати", "замурувати його".
Хлопець - Я зроблю це сам. Щастя - зроби так щоб, цей чоловік був замурований у стіні, як моя мама, навічно. (Світло пригасає, хлопець повертається до тата і мами, вони знову обнімають його).
Війт - Що ж, шановна громадо. Залишимо їх га самоті. (всі виходять, стиха перемовляючись, на сцені залишається тільки хлопець з родиною. Вони повертаються і ідуть у протилежну сторону. Світло гасне. Завіса опускається. На передній план перед завісою виходить казкар...) Пісня про Правду і Кривду.
Казкар - Завжди на цьому світі так буває, що кривду, правдонька перемага. Коли ти людям зробиш зло, сторицею до тебе вернеться воно. Мораль така в тій казці, добрі люди, що від чужого горя щастя не прибуде. А я вам радощі бажаю, іду, але я з вами не прощаюсь!
Loading...

 
 

Цікаве