WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Сценарій “Зустріч з казкою” - Сценарій

Сценарій “Зустріч з казкою” - Сценарій

будь-ласка.
(Співає)
Лисичка: Я вже, майже, запам'ятала твою гарну пісеньку, але дещо не дочула. Стрибни мені на язичок і заспівай іще разок.
Колобок: Добре, я зараз.
Їжачок: Почекай, Колобочку. Дозволь мені поспівати.
І, раз, гоп-ля!
Лисичка: Ой-ой-ой, ай-ай-ай!
Їжачок: Гей, Лисичко, почекай! Побігла, тільки курява знялась.
Ану-мо, Колобочку, співай голосніше свою пісеньку та підемо далі, бо вже дідусь з бабусею зачекалися.
(Співають і йдуть).
Дідусь: Колобочок!
Бабуся: Наш синочку! Як ми хвилювалися за тебе. Дякуємо тобі, їжаче, що привів додому Колобка. Ось тобі гостинець.
(Дають їжачкові яблуко).
Їжачок: Дякую.
Ведуча: Ось і казочка підійшла до кінця, як я і обіцяла, закінчилась вона зовсім незвичайно, бо наш Колобок - це добрий, чемний та веселий малюк, і з ним просто нічого лихого не могло трапитись.
Нашій казочці кінець, а хто дивився - молодець. Кінець.
Ведучий: Другою до нас в гості завітала казка "Цап та баран".
Ведуча:
Жити собі дід та баба.
І мали вони барана і цапа.
от користі з них - ні-ні,
тільки збитки лише одні.
Приятелі побували і в городі, і в саду,
Наробили лише шкоди і накликали біду.
Баба:
Ох-ох, ох-ох-ох!
З'їли редьку і горох,
Буряки та ще й капусту.
На городні, через них
Стало зовсім пусто.
Дід:
А в садку, чи шкоди мало?
З яблунь кору поздирали,
І на грушах листя з'їли,
Обламали знизу гілля.
Баба:
Зовсім випасли квітник -
Не подвір'я, а смітник.
Дід:
Щоб позбутися біди,
Хай ідуть аби куди.
Баба:
Покладу їм у торбину,
Я останню капустину.
От і все, нехай ідуть.
Дід:
Ось вам торба, в добрий путь
Ведучий:
Скоро цап та баран те зачули,
Зараз із двору майнули
Куди очі дивляться степом гайнули.
Цап та баран:
Хоч і з двору вигнали нас - ох-ох-ох!
Та завжди із Цапом ми удвох, ох-ох.
Ми з ним нерозлучні друзі,
Разом в полі, в лісі, в лузі,
Разом в полі, в лісі, в лузі, ох-ох-ох!
(В траві знаходять вовчу голову).
Цап:
Ой, Баране, глянь - овва!
В траві - вовча голова!
Може б замість капусти.
В торбі її примостили?
Бо, хто зна, як подивиться -
В господарстві знадобиться.
Баран:
Сили в мене вистачає,
Та сміливості немає.
А от Цап, хоч і хоробрий,
Силу ж з'їла всю хвороба.
Провалився був під лід -
Ледве витяг його дід.
То ж давай-но разом, друже,
Бо боюся сам я дуже.
(Ховають вовчу голову в торбину).
Цап:
В полі он вогонь горить,
Може підемо туди?
Ночувати все ж десь треба,
То ж подалі від біди.
Бо в ночі тут страшно дуже,
Вовків багато в полі дуже.
Ведуча:
Ось підходять вони ближче,
Коли глядь - аж то вовчища.
Круг багаття повсідались.
Що робить? Привітались.
Цап:
А здорові, молодці?
1-й вовк:
Звідки тут взялись оці?
2-й вовк:
Та це ж добре буде діло -
Каша ще не закипіла.
3-й вовк:
А до каші в самий раз,
М'Ясо буде добре з вас.
Ведучий:
Цапу сміливості зась,
А Баран давно злякавсь.
Цап:
А неси сюди, Баране,
Вовчу голову, погану.
Та не цю, а більшу дай.
Цю ж у торбу знов вкидай.
1-й вовк:
Що тут думати-гадати?
Треба звідси утікати,
Бо до завтрашньої днини
Попаду і я до торбини.
2-й вовк:
Хлопці, видно, діло знають,
Бач, як голови тягають.
Тільки стане ось темніше,
Звідси я втечу хутчіше.
3-й вовк:
Тут не треба і дороги,
Тільки б мати вовчі ноги!
1-й вовк:
Ось і каша вже кипить,
Та нема води долить.
(Тікає).
Ведуча:
Як пішов, що в воду канув.
1-й вовк:
Я вертатися не стану.
Врятувався, і слава Богу!
Порятуйте вовка ноги.
2-й вовк:
Ех! Забіг десь вражий син!
Ну, не вовк, а справжній свин.
Пішов та й сидить,
А каші нічим долить.
Ось візьму я ломаку,
Та прижену його як собаку.
(Теж тікає)
3-й вовк:
За бідою б їх послати!
Ось біжу я їх пригнати.
Ведучий:
Як побіг, так і той рад,
Що не вернеться назад.
Цап:
Ану-мо, брате, скоріше хапатись,
Щоб нам цю кашу поїсти, та звідси забратись.
Ведуча:
Я поїли добряче, то тільки їх і бачили.
А тим часом зібрались вовки на раду
І стали думати, гадать.
1-й вовк:
Що ж ми, браття, за вовки
Що нас налякали ті два лайдаки?
Та всі ж підіймуть нас на сміх!
Ходімо, краще поїмо їх.
Ведучий:
Прийшли, аж ті добре справлялись,
Давно вже од казана убрались,
Як побігли та на дуба забрались.
Стали вовки думати-гадати
Якби Цапа та Барана доганяти.
Йшли, йшли, і на дубі їх знайшли.
1-й вовк:
От ти, старий, лягай
Та ворожи - гадай,
Як нам їх добувати,
Та із дуба зняти.
Ведуча:
Ліг старий вовк, ворожить,
А Баран із ляку так тремтить,
Що гіляку обламав
Та на вовка і впав.
Цап:
А подай мені ворожбита,
Буде в нього спина бита.
Ведучий:
Як почули те вовки -
Та в різні боки навтьоки
А Цап та Баран в поле пішли,
Курінь знайшли
Та й живуть там - ладять,
Смачну кашу варять.
Та з вовків посміюються.
Ведуча: Ось і підійшло до кінця наше з вами сьогоднішнє свято. Сподіваємося, воно вам сподобалося, сподобалися гості свята. Ці гості - казки, вирушили додому - у світ казок, подарувавши нам багато радості, веселого настрою. На великий жаль ми з вами також прощаємось.
Література:
1. Журнал "Розкажіть онуку" № 13-14. 07. 1999 р.
2. Газета "Початкова освіта" № 15. 04. 2001 р.
3. Конспект виховного заняття.
Готували: Ніньовська Оксана, Рокочук Вікторія, Пирожук Олександра
Loading...

 
 

Цікаве