WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Сценарій “Зустріч з казкою” - Сценарій

Сценарій “Зустріч з казкою” - Сценарій

Сценарій "Зустріч з казкою"
Тема: Зустріч з казкою
Мета: Збагачувати активний словниковий запас дітей, вчити правильно висловлювати їх свої думки. Продовжити роботу по знайомству з кращими зразками усної народної творчості (казками), вчити дітей визначати головну думку твору, засоби, якими в творі досягається мета. Виховувати любов до рідної мови, бажання бути добрим, щирим, служити людям. Виховувати любов і повагу до свого народу - творця невичерпного джерела мудрості.
Обладнання: Ілюстрація до книги "Українські народні казки", а також ілюстрації до казок "Колобок" та "Цап та баран". Костюми: зайчика, колобка, їжачка, лисички, цапа, вовка та барана.
Хід свята.
Ведуча: найпоширенішим видом усної народної творчості є казка. З нею ми зустрічаємося на кожному кроці, починаючи з раннього дитинства. Казки увібрали в себе народну мудрість і життєвий досвід. У казці завжди добро перемагає, здійснюються найвибагливіші бажання. Тільки в казці за мить можна долетіти до потрібного місця на килимі-самольоті, голодному насититися дарами скатерті-самобранки, а бридкій жабі перетворитися на красуню.
Ведучий: Сьогодні в нас відбудеться зустріч із казками. Першою до нас в гості завітала українська народна казка "Колобок", яка вам вже є знайомою, але уважно просимо додивитись її до кінця й тоді …
Ведуча: Та не треба поспішати, а краще казку розпочати, бо недаремно мудрі кажуть люди, що краще раз побачити, ніж десять раз почути.
Ведучий: Жили були собі дідусь та бабуся. Жили то жили, та дожилися до того, що й хліба нема.
Дідусь: Бабусю, а снідати що ж будемо, чи хлібчик ще є?
Бабуся: Нема, дідусю, ох, нема. Ще тільки сонечко на небо, а я вже в хижці, у засіку хотіла борошенця назмітати на хлібчик духмяний, ох-хо-хо!
Дідусь: Ну і що ж, назмітала?
Бабуся: Та ось у жменьці, зовсім мало.
Дідусь: Хоча б на коржик з маком вистачило. Ану-мо, бабусенько, до роботи! Ти міси тісто, а я дровець нарубаю та піч витоплю.
Ведуча: Замісила бабуся тісто, і для смаку вкинула яйце, сметану, ще й маслечка грудочку. Стала коржика ліпити.
Бабуся: Ох і тісто яке м'яке, ніжне, ніби щічки у дитини. Ех, нема у нас з дідусем ні діток, ні онуків, немає кому ні казочку розповісти, ні пісеньки заспівати, як мати моя співала:
У мого синочка - очі, як волошки,
У мого синочка щічки - маків цвіт …
Ой, що ж це? Поки співала, а руки самі виліпили замість коржика колобочка-синочка з оченятами.
Дідусь: Бабусю, що ж це? Колобочок! Та гарний який!
Ведучий: Посадили колобочка в піч, щоб підрум'янився.
Бабуся: Що ж, дідусю, на сніданок треба, мабуть, картоплі накопати та й потому буде.
Дідусь: Так-так, з кропом та маслечком буде чим посмакувати. А таким гарненьким Колобком тільки милуватися будемо.
Ведуча: Витягла бабуся Колобка, поставила на віконечку, щоб прохолонув, а сама з дідусем пішли на город по крім та картоплю.
(літає муха і сідає на Колобка).
Колобок: Апчхи! Де це я, хто ж це я? А де дідусь та бабуся? Ох, як гарно, як цікаво! А що там за вікном, а далі за воротами? Ось побіжу подивлюся та поки прийдуть дідусь з бабусею я й повернуся. Ого-го! Гоп-ля!
Ведучий: От непосида! Куди ж це він? Якби яка біда не трапилась.
Колобок: Як гарно навкруги: дерева шумлять, травинки шепочуть, пташки співають і мені так весело, що теж поспівати захотілось, пісенька сама собою складається:
Був я жменька борошенця,
Трішки масла та сметани,
Бо хотіла так бабуся
Спекти коржик на сніданок.
Та не коржик і не пряник
З печі скочив на полок,
А солодкий і рум'яний
Розвеселий Колобок.
Ви такого малюка на стрічали досі -
Рудий чубчик і веснянки на кирпочці - носі.
Зайчик: Ой, Колобок! Ходімо зі мною. Я йду на город, хочу полити капусту та поласувати солодкою морквою
Колобок: Е-е ні, Зайчику, дякую за запрошення, я моркви не їм, та й хочу подивитися, що там далі, за цією галявою. Отож, бувай! Краще ти заходь в гості до нас з дідусем і бабусею.
Зайчик: Добре, буде час, зайду.
(Колобок котиться далі і співає пісеньку. Зустрічає Вовка).
Вовк: Ох, м'ячик! От добре, а я саме йду до друга Ведмедя, то тепер в футбол з ним поганяємо.
Колобок: Я не м'ячик, а Колобок, а в футбол, тільки звичайно, не мною, а м'ячем, ми зіграємо іншим разом, бо мені вже час повертатись до дідуся і бабусі, щоб не хвилювалися. До зустрічі.
(Колобок знову співає свою пісеньку і котиться далі).
Колобок: Ой! Який гарний метелик! Подивлюсь поближче. Постій, зупинися! А де ж стежка? Заблукав! Що робити? Хто? Колобок?!
Їжачок: Це ти Колобок, а я … Ось відгадай загадку:
В мене шуба з голочок,
а тому я … Хто?
Колобок: Я не знаю, бо тільки сьогодні спечений. Діти, допоможіть! Хто це? Швидше підкажіть.
(Діти з залу підказують: "Їжачок").
Їжачок: Так, я їжачок. А що ти тут робиш? Заблукав? Не страшно, я тут всі кущики - травинки знаю, я тебе проведу додому, йди за мною!
Колобок: Спасибі, друже, хочеш я заспіваю тобі свою пісеньку:
Та не коржик і не пряник
З печі скочив а полок,
А солодкий і рум'яний
Розвеселий Колобок.
(Виходить лисичка).
Лисичка: О-о-о, яка гарна в тебе, Колобочку, пісенька.
(Далі говорить тихіше і в бік).
Лисичка: Така гарна, така смачна, як і ти, от і сніданочок до мене сам прикотився.
(Знову говорить вголос, звертаючись до їжачка).
Лисичка: А ти, їжаче, котись собі далі. Ми тут з Колобком разом поспіваємо, а потім я його проведу додому. Іди-іди.
Їжачок: Знову щось надумала, руда хитрунка. Але мене не обдуриш. Заховаюся тут під кущем та й подивлюся.
Лисичка: Колобочку, я вже старенька, погано чути стала, підійди ближче і заспівай свою пісеньку. А я запам'ятаю і будемо співати разом.
Колобок: Добре! Слухайте,
Loading...

 
 

Цікаве