WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Свято української писанки - Сценарій

Свято української писанки - Сценарій

терплячості й розважливості. Але не забуваймо простої істини - держава дасть нам, коли ми дамо їй.
Ведуча: Пам'ятаймо, в нас усіх є рідний дім. Любімо ж його віддано й чесно, як уміє любити кожний українець. Бережімо мир і спокій у ньому! І невтомно розбудуємо: "Бо тільки в незалежній Україні, тільки з нею, знайдемо свою долю".
Ведучий: Серпень виточує останні краплі тепла. У золоту осінь заходить літо. Україна святкує річницю своєї незалежності.
(Звучить пісня "Будь, Україно").
Коломийський коледж права і бізнесу
Виховна година:
"ЧИСТА
КРИНИЦЯ"
Викладач:
Угорчук М.С.
2001 р.
Коломийський коледж права і бізнесу
Виховна година:
"Україно,
ти моя
молитва"
Викладач:
Угорчук М.С.
2001 р.
Сцена. В глибині тин з лози. Біля нього криниця. Сцена прикрашена зеленню, квітами. На сцену виходить дівчина. Милуючись красою навколишньої природи говорить:
Чом, земле моя,
Так люба ти мені.
Чом, земле моя,
Чарує так мене
Краса твоя?
Чим манить мене
Пташні твоєї спів,
Пахучий цвіт лісів?
Чим манить мене
Вода річок твоїх,
Що тут пливе?
Голос землі:
Тим, дитино, знай,
Що тут ти вперше світ
Уздріла в цвіті літ.
Тим, дитино, знай,
Що води ці й ліси -
Твій рідний край
Тут діди твої
Пролили кров свою
За віру й свободу!
Тут усі твої
Найближчі серденьку
догори.
На сцену виходять ведучі.
1-ша ведуча: Велика і красива земля України - неозорі степи і поліські пущі, зелені Карпати і широкополі лани Подніпров'я, вільні причорноморські простори і задумливі береги зачарованої Десни. Але для кожної людини наймилішим куточком на землі є рідна батьківська хата, садок біля неї і криниця, стежка від якої веде нас до рідних вікон, до найтеплішого тепла. "Об'їздив світ, - каже один літній чоловік, стоячи біля своєї криниці, - а солодшої води від нашої не зустрічав".
Його криницю викопав дід, вимостив стіни круглим камінням - вічна.
2-га ведуча: Шукали люди здавна, яке слово може вмістити в собі глибини мудрості, добра, знань, і спинились на слові "криниця". Отак і чуємо: Омиймо душі свої з криниць первородних і чистих, черпаймо з криниць народного розуму, невичерпна криниця слави нашої, криниця Слова, що єднає народ...
1-ша ведуча: Готуючи нашу сьогоднішню розповідь, ми зачерпнули з криниці нашої духовності невмирущі слова Шевченка, Нечуя-Левицького, Стефаника, влучне народне слово, зачерпнули мелодії українських народних пісень. І нехай жива вода цих слів і мелодій очистить наші душі.
На сцену виходять хлопці і дівчата в українських національних костюмах.
Звучить пісня "Туман яром..."
2-га ведуча: З давніх-давен люди бережно ставились до криниці, оспівували в піснях, складали легенди. ...Била з-під землі криниця. П'єм воду - не нап'єшся. Вмиє, було, дівчина в ній своє лице - красунею стане. Парубки пірнали - дна не досягали. Сили їм молодечої додавала чарівна криниця. Коли на землю нашу ступили завойовники, їм також закортіло напитися води зачерпнути - пішла криниця глибоко в землю, не дала сили ворогам лютим.
1-ша ведуча: А ось послухайте, що оповідає Нестор-літописець із святої Києво-Печерської лаври золотоверхої. ...У літо 997 року, тобто тисячу років тому, набігли на місто Білгород, що лежало неподалік від Києва, люті степові зайди. Набігли і стали під високими мурами. Не день, не два тривала ворожа облога. З'їли Білгороді всі свої запаси, і почався в місті голод.
- Не буде нам порятунку, помремо всі, - забідкалися люди, - треба здаватися. Може хоч хто з нас уціліє. А один старезний дід і каже:
- Потерпіть-но ще кілька днів. Спробуємо напасників перехитрити. Тільки принесіть, у кого ще лишилося, по жмені борошна. Та зробіть затірку, та викопайте криницю, та поставте в неї діжку і затіркою наповніть. Потім викопайте ще одну криницю і опустіть туди в діжечці розбавленого водою меду.
От люди так і зробили. А далі гукають з валів ворогам:
- Нехай кілька ваших прийдуть та подивляться, як нам ведеться в облозі.
Вибрали напасники десять кращих мужів своїх та й прийшли.
- Пощо ви губите себе? Хоч п'ять літ під мурами стійте, хоч десять - все одно нічого не вистоїте. Гляньте, які в нас криниці чудодійні: в одній затірка, в другій - медвяний відвар. Їж та пий собі донесхочу.
Опустили вороги відро в одну криницю, в другу: о диво дивне! Сама земля білгородців годує. Вернулися вони до своїх, розповіли про все, - і обійняв орду страх, і відступилася вона від Білгорода без бою.
2-га ведуча: Оспівана, оповита легендами, казкою в душі наші увійшла українська криниця. По сцені проходять хлопці і дівчата з піснею "Ой у полі три криниченьки".
1-ша ведуча: У народі говорять: Хто п'є воду з доброї криниці, той добра людина. А маленьким дітям наказують: не кидай нічого в криницю, не плюй в неї - це гріх!
Буває в дорозі мучить спрага, покидають сили. Аж ось біля дороги криниця. Підходить подорожній до криниці, нап'ється студеної іскристої води і помолиться Богу за того, хто її викопав.
/Уривок із поеми Т.Г.Шевченка "Москалева криниця"/
Взяв якось
Заступ і лопату
Та й пішов собі у поле
криницю копати.
"Нехай, - каже. - Колись люди
Будуть воду пити
Та за мою грішну душу
Господа молити".
Вийшов в поле геть од шляху
У балку спустився
Та й викопав при долині
Глибоку криницю.
/Не сам-один: толокою
Йому помагали
Й добрі люди приходили
Криницю копати/.
І виложити цямриною,
І над шляхом в полі
Височенний хрест поставив...
Зо всього роздолля
Широкого було видно.
Все, бачиш, для того,
Щоб знать було, що криниця
есть коло дороги,
Щоб заходили з криниці
Люди воду пити
Та за того, що викопав,
Богу помолитись.
2-га ведуча: Криниць в селі було 2-3. Підземну частину криниці мурували з каміння, зверху ставили кадіб, або влаштовували зручне цямриння. Воду з неглибоких криниць витягували деревяною палицею, глибокі криниці мали журавля та вали. Біля криниць клали один-два видовбані з колод жолоби, щоб поїти худобу. Тричі на день білясільських криниць вирує життя. Парубки напувають худобу, дівчата й молодиці носять воду, і разом з тим тут можна почути всі сільські новини.
До криниці виходять з відрами три жінки.
(Інсценізація новели В.Стефаника "Новина").
Перша жінка. Чулись-те, сусідко, що витворив Гриць Летючий?
Друга жінка. Йой, ґаздине, чом не чула!
Третя жінка. Та ж весь світ гомонить: неню рідну дитину в ріці втопив.
Перша жінка. Ая, ая... Доцьку втопив, а старша, Гандзуня, випросилася.
Друга жінка. Йой, йой, як вони бідували, відтоди, як умерла Грицика.
Третя жінка. А діти їсти просять щодень.
Перша жінка. Я там мовлю, газдині, як би там не було, а дитина най би жила.
Разом. Най би жила. Най би...
На сцену виходить Гриць Летючий.
Гриць. Най би жила. Най би... Та що я ворог своїм дітям? Люди добрі, то ж моя кров, моя плоть! Оскільки, скажіть мені, скільки я міг знести на своїх плечах того плачу, тої кривди дитячої. Щодень: "Дедю, ми їсти хочемо!" То їжте мене, а що ж я дам вам їсти? Айно як так мучитися - най ліпше вмерти. За що мусять мучитися ті невинні янголятка. Хто їм їсти дасть? Ніхто... А панам скажу: що не було ніякої ради: ані їсти що, ані в хаті затопити, ані випрати, ані голову змити, ані ніц!
1-ша ведуча: Біля криниці найчастіше садили калину. Це не випадково, адже корінь калини, як і виноградна лоза, пронесений чутливою рукою над землею, вклоняється глибинному джерелу. Чує калина воду через земні глибини, як голос життя, і горнеться
Loading...

 
 

Цікаве