WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Ясна зоря нашого письменства - Сценарій

Ясна зоря нашого письменства - Сценарій

Ведучий. Шліфувала цей твір письменниця й у січні-лютому в Петербурзі, була незадоволена правкою "гарячого Панька", а тому Опанас Маркович звернувся до Шевченка, щоб Кобзар сам відредагував цей твір.

Ведуча. Шевченко ж високо оцінив повість, не посмівши змінити жодного слова, оскільки вважав написане Марком Вовчком святинею.

Ведучий. Уперше цей твір з'явився російською мовою в перекладі Івана Тургенєва в журналі "Отечественные записки" у 1860 році.

Ведуча. Український текст через п'ятнадцять місяців після цього надрукував журнал "Основа" (1862). І в російському перекладі, і в оригіналі повість мала присвяту Т. Шевченкові.

Проекція ілюстрації до повісті "Інститутка".

Інсценізація уривка з повісті "Інститутка". Пісня "Думка"

Ведучий. З 1859 по 1867 рік Марко Вовчок перебувала за кордоном, хоча збиралась там пробути всього рік. Вона змушена була лікуватись. Жила в Німеччині, Франції, побувала в Італії, Англії (проекція карти), зустрічалася з видатними письменниками, композиторами, ученими, підтримувала зв'язки з передовими людьми Росії (І. Тургенєвим, М. Добролюбовим, Л. Толстим) та України, листувалася з Т. Шевченком, зворушливо піклувалась про нього.

Ведуча. З листів друзів знала про хворобу Шевченка, писала йому, щоби берігся.

Марко Вовчок. Прошу Вас дуже: бережіть себе. Чи таких, як Ви, в мене поле засіяне?

Ведучий. Як найтяжче горе пережила звістку про смерть Т. Шевченка. Жила вона в той час у Парижі, співпрацювала з дитячим журналом Етцеля "Журнал виховання й розваги". Написала чимало українських і російських оповідань, казок для дітей - "Кармелюк", "Невільничка", "Дев'ять братів і десята сестриця Галя", "Ведмідь".

Ведуча. Коли І. Тургенєв спитав у Т. Шевченка (проекція листа), кого з українських письменників він радить читати, щоб краще опанувати українську мову, поет без вагання відповів: "Марка Вовчка! Вона єдина володіє нашою мовою!". Ось приклад чистої літературної мови Марка Вовчка з казки "Кармелюк".

Музичний фон.

Читець. Уривок із казки "Кармелюк".

Проекція титульної сторінки казки "Кармелюк".

Ведучий. Найвизначнішою є казка Марка Вовчка "Кармелюк". М. Салтиков-Щедрін писав, що автор казки своїми образами виразно доводить хибність шляху покірності злу та соціальній неправді й веде героїв "до необхідності шукати виходу з гнітючого становища, виходу з обманного".

Ведуча. Образ Кармелюка романтично гіперболізований. Герой наділений незвичайною вродою, розумом, готовністю пожертвувати всім заради інших.

Проекція ілюстрації до казки "Кармелюк".

Інсценізація уривка з казки "Кармелюк"

Проекція портрета Марка Вовчка.

Ведучий. Марії Олександрівні 33 роки, вона вже кілька років живе в паризькому передмісті Нейї. Стосунки з чоловіком, на жаль, уже зовсім не такі, як були; поруч із нею - син Богдан. Але, хоч якби там не було, ця дивовижна жінка зберігає внутрішнє почуття власної гідності, доброту та шляхетність. Ось лист до чоловіка, написаний, очевидно, у відповідь на його численні докори та претензії.

Марко Вовчок. Коли б мені здумати, за що і з якого права ти мені такий лист написав? Начеб до неправого судії або необачного наслідника! Я тебе не судила, не казала слова прикрого, а щодо твоїх маєтків, коли вони єсть, то давай їх мені у руки, я не візьму.

Я не із тих, що, попрощавшись із людиною, вищипляють якесь шматтячко і тим живляться.

Проекція портрета Опанаса Марковича.

Кажеш, що ти терпиш - подумай часом, що, може, Господь не все лихо на тебе одного потратив - іншим дещо зоставив - і мені часом, може, зернятко перепадає - то не прибольшай своєю кривдою!

Ведуча. Через рік, улітку 1867 року, Опанаса Марковича не стало.

Ведучий. І знову Петербург. Десять років (1867-1877) Марія Олександрівна живе в Петербурзі. У цей період вона зближується з редакцією журналу "Отечественные записки", в якому друкує свої романи російською мовою. Журнал тоді очолювали М. Некрасов і М. Салтиков-Щедрін.

Ведуча. Багато зроблено нею в галузі перекладу. Вона видає журнал "Переводы лучших иностранных писателей", у якому друкує і свої переклади із західних літератур.

Ведучий. Чимало наукових перекладів зробила вона у співпраці із Д. Писарєвим, їх об'єднували взаємне кохання та праця. Але письменницю знову спіткало горе. Купаючись у Ризькій затоці, Д. Писарєв трагічно загинув. Щоб забути горе, з головою поринає в роботу.

Ведуча. За цей період життя в Петербурзі зроблено дуже багато: написано кілька романів, упорядковано двотомне, а згодом - чотиритомне видання творів. І, звичайно ж, переклади.

Ведучий. Відомо, що, проживаючи в Парижі, вона була особисто знайома з Жулєм Верном (проекція портрета Жуля Верна). І він довірив їй переклади російською мовою всіх своїх творів.

Ведуча. Марко Вовчок встигла перекласти п'ятнадцять романів славетного фантаста, перекладала також казки Г.-К. Андерсена, твори В. Гюго, А. Мюссе, Б. Прусса та інших.

Ведучий. Усе болючішими для письменниці стають цензурні утиски, недоброзичливість критиків та окремі невдачі. 1870-го Марія подає клопотання про дозвіл видавати ілюстрований журнал перекладів. Була в ньому й видавцем, і коректором, і перекладачем. Однак наступного року їй оголосив війну тодішній "всесильний" критик Стасов, дружина якого також займалась перекладами.

Ведуча. Щоб усунути конкурентку, він публічно звинуватив Марка Вовчка у плагіаті. Третейський суд, на який погодились обидві сторони, визнав Марію Маркович винною. Це дуже зашкодило її репутації. Від цього вона так і не оговталась.

Ведучий. 1878 року Марко Вовчок залишає Петербург.

Проекція портрета М. Лобача-Жученка.

Разом зі своїм другим чоловіком - морським офіцером, згодом - дрібним чиновником М. Лобачем-Жученком Марія мандрує по місцях його служби. Сім років вони жили на Північному Кавказі та в Новоросійську, наступні вісім років - на Україні (Богуслав, Тетіїв, Хохітва, Канів, Стеблів).

Ведуча. Та й у цих умовах Марко Вовчок пише нові твори, збирає фольклорні матеріали, упорядковує повне семитомне видання своїх творів, перекладає низку творів польських письменників. Останні роки письменниці минули на Північному Кавказі.

Проекція будинку в Нальчику.

Ведучий. Навесні 1906 року Марко Вовчок переселяється на хутір Долинський поблизу Нальчика. Тут вона написала своє останнє оповідання "Встреча", працювала над українською повістю "Гайдамаки", яка так і залишилась незакінченою. Стан здоров'я письменниці різко погіршився.

Ведуча. 1906 рік. Стара, хвора жінка живе на околиці Нальчика. Її знають як пані Марію Лобач, і майже нікому невідомо, що то - класик української літератури, про яку Іван Франко писав 1890 року: "Шевченка і Марка Вовчка я вважаю найбільшими талантами нашої дотеперішньої літератури, найбільшими майстрами нашого слова".

Проекція портрета Марка Вовчка. Музичний фон.

Ведучий. 10 серпня 1907 року Марко Вовчок померла. Як вона того бажала, її поховали в садибі, під гіллястою розлогою грушею, де так любила працювати й відпочивати письменниця.

Ведуча. Схвильовано писав у ті дні в посмертній згадці "Марія Маркович (Марко Вовчок)" Іван Франко (проекція тексту).

Зламалася велика сила. Закотилася ясна зоря нашого письменства.

Ведучий. Її прах і сьогодні покоїться в кабардинській землі (проекція пам'ятника).

Через п'ятдесят років кавказький поет А. Шомахов напише:

Вкраїни донька, ти жила між нас,

Душею чиста, ніби наші ріки,

Твоє ім'я - величне, мов Кавказ,

Вкарбоване в краю моїм навіки.

Проекція видань творів Марка Вовчка.

Ведуча. Постатями такого масштабу має право пишатись будь-яка країна світу. Багато письменників возвеличували талант Марка Вовчка (Марії Вілінської), а Леся Українка відзначила: "Марко Вовчок знала такі тайни історичної душі українського народу і такі глибини, яких уже тепер ніхто не знає або виповісти не вміє ".

Музичний фон.

Ведучий. Високий гуманізм і соціальний пафос, задушевне, натхненне слово, народність, глибина і принадність художніх образів - усе це визначає сучасну значущість, невмирущу цінність чудової прози Марка Вовчка.

Марко Вовчок. Я прожила свій вік, йду чи однією дорогою і не звертаючи вбік. У мене могли бути помилки, вади, неподобства, як і в більшості людей, але в головному я ніколи не заплямувала себе відступництвом.

Музичний фон.

Loading...

 
 

Цікаве