WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Ясна зоря нашого письменства - Сценарій

Ясна зоря нашого письменства - Сценарій

Проекція портрета П. Меріме.

Ведуча. І не дарма Проспер Меріме (він сам узявся за переклад "Народних оповідань" на французьку) писав І. Тургенєву про оповідання "Козачка".

Проекція ілюстрації до оповідання "Козачка".

"Вони дуже сумні і до того ж, гадаю, мають змусити кріпаків потрошити своїх панів. У нас їх сприйняли б як проповідь соціалізму, і добродії, які воліють не бачити кривавих ран, здійняли б страшенний галас".

Ведучий. Недавно ще російська дівчина-дворянка називає свого сина-первістка Богданом на честь Хмельницького. Вона відчуває себе українкою й у відповідному дусі виховує сина. Ось лист до чоловіка, в якому Марія пише зокрема.

Проекція сина Богданчика.

Марко Вовчок. Богданчик всіх тільки розважає, такий вже втішний! Питає та розпитує про все... бували такі, що дуже вже по-московськи говорять, то й тих, єй-Богу, на добру дорогу повертав, з ним і заговорять як слід.

Проекція портрета Марка Вовчка.

Ведуча. 1856-1857 роки стали визначальними в житті Марії Марковичевої: це роки її народження як письменниці. Народне життя підказало письменниці зміст й образи творів, що вийшли у світ під псевдонімом Марко Вовчок.

Ведучий. Існує кілька версій його походження. Богдан Маркович, син письменниці, пояснює його тим, що рід Марковичів походить від козака Марка, прозваного за дуже жорстокий характер "Вовком". "Вовчок" - лагідне похідне слово від Вовка.

Ведуча. Дехто пов'язує літератур не ім'я Марко Вовчок із назвою села біля Немирова - Вовчки, куди письменниця часто ходила, в якому дружила з жінками-селянками та кумувала в них.

Ведучий. Найвірогіднішими є пояснення, що псевдонім від прізвища Маркович. На Україні жінок часто називали за чоловіком - Марковичеві. Отже, трансформоване Марковичка - Марко Вовчок. Народився псевдонім разом із першою книгою.

Проекція назв оповідань "Народні оповідання". Проекція ілюстрацій до оповідань.

Ведуча. У першому виданні "Народних оповідань" було вміщено одинадцять творів. Деякі з них мали дещо інші назви, ніж тепер: наприклад, оповідання "Горпина" називалось "Панська воля", "Отець Андрій" - "Знай, ляше!". Науковці вважають, що за методом зображення ці твори можна поділити на дві групи - реалістичні й романтичні. За тематикою їх поділяють уже на три розряди - родинно-побутові, химерні й історичні.

Ведучий. У друкарні Пантелеймона Куліша оповідання Марка Вовчка з 1861 року друкувались окремими тоненькими книжечками для народу - так званими "метеликами".

Такі книжечки, надруковані крупним шрифтом, призначались для малограмотних селян і коштували дуже дешево.

Проекція портрета Пантелеймона Куліша.

Ведуча. Перший видавець "Народних оповідань" захоплювався письменницею: "Чудо! Чудо! Нічого подібного ще не було в літературі нашій. Яка мова! Які форми!.. важливо тут те, що нема вигадки; все було, все трапилося і розповідано саме так, як було й трапилось. Це золоте дно для прийдешніх письменників українських. Оце етнографія - оце вона! Так треба оповідати про народ! Так треба співчувати народу! Жінка Марковича - це геніальна актриса, котра приймає на себе образ молодиць та бабусь наших і лицедійствує за них так, що не скрізь угадаєш, що взято з натури, а що створено в пориві акторського захоплення... самі тільки пісні кращі від цих речей!.."

Ведучий. Особливої уваги в цих творах заслуговують образи жінок. Дослідниця творчості Марка Вовчка Н. Крутікова про них пише: "Юним героїням оповідань Марка Вовчка (Олеся, Одарка, Горпина) і на думку не спадає протестувати. Вони нагадують ніжні квіти, зламані жорстокою і грубою рукою, розтоптані варварським чоботом".

Ведуча. Ця ж дослідниця підкреслює ще одну важливу рису творів "духовної доні" Шевченка: "Та вже в "Народних оповіданнях" жінки покріпаченого села змальовані з таким глибоким співчуттям, так яскраво відтворені їхні страждання, що ці образи не могли не викликати у читачів настрою обурення і протесту проти кріпосницької системи".

Проекція ілюстрації до оповідання"Горпина". Музичний фон "Мамина пісня".

Читець.

Чуєте, хто там? З дороги!

Мати іде молода,

Очі від щастя вологі,

Горда і рівна хода.

Гляньте, яка величава,

Скільки надії в очах!

Сина, як щастя, як славу,

В люди несе на руках.

Ні, їй немає зупину,

Їй поступається все,

Гляньте: майбутню людину

Радісна мати несе.

Скільки у серці любові!

Квітне для неї земля!

Чуєте - тихше розмови!

Спить на руках немовля.

Інсценізація уривка з твору "Горпина"

Автор. Так-то кохає та терпить Горпина свою первичку, і з рук не спускає.

Горпина. Та вже всміхається, сестриці-голубоньки, і рученята до мене простягає, вже знає мене. І в долонечки вже плеще!

Автор. Тим врем'ям помер наш пан. Почав молодий господарювати. І старий був не добрий, а сей такий лихий, що нехай Господь боронить! Все село за стіну засунулось, такі смутні всі. Тільки Горпина трохи веселенька, тішиться донечкою. Та не минула і її лиха година. Занедужала дитина.

Десятник. Чому не йдеш?

Горпина. В мене дитина нездужає. (Плаче.)

Десятник. Панові треба робити, а про твою дитину байдуже.

Автор. Узяла дитину, обгорнула й пішла. А воно біднесеньке кричить та кричить.

Десятник. Геть ту дитину! Геть! Треба мені робити, а не з дитиною панькатись!

Горпина. Ой панночку, голубчику! Нехай я сама додому однесу! Панночку мій!

Десятник (забрав дитину). А ти роби діло, коли не хочеш кари здобути.

Автор. Довго Горпина чула дитячий плач, жалкий та болісний. Ввечері побігла додому.

Виходить батько з дитиною.

Горпина. Дитинко моя! Донечко! Чи ви ж доглядали її, батеньку?

Батько. Та годі побиватись, дочко, дякувати Господові, втихла трохи.

Автор. Та ненадовго. Вночі прокинулась і знов та ще гірше страждає, горить. Згадала Горпина, що чула колись, як дитина не спить, то настояти макові головки на молоці та й дать випити. Так і зробила. Дитина кріпко заснула. Горпина перемучилась день. Убігла в хату: тихо й темно.

Горпина. Тату! Світла дайте! Світла! (Батько виносить свічку.)

Батько. А чого, дочко, мене лякаєш? Я був задрімав. Мала спить і досі. (Серед хати Горпина з мертвою дитиною.)

Горпина. А що, бач, як помоглося! Затихла моя дитинка, не кричить! (Сльози, плач.)

Автор. Хорувала вона тяжко тижнів із три. Якось Господь помилував, вернув здоров'я, та розум не вернувсь.

Звучить народна українська пісня "Мамина коса".

Ведуча. Достеменно невідомо, але з усією очевидністю десь у середині 60-х років XIX ст., коли письменниця перебувала в Парижі, була написана "Маруся" - історична повість Марка Вовчка (проекція титульної сторінки повісті "Маруся").

Ведучий. Дівчина мужньо веде смуглявого січовика до Чигирина через степи й річки, рятує його від солдатів, які полюють за польськими шпигунами. Крізь її сприймання показані гетьманська світлиця й нічна бесіда січовиків з Дорошенком, вузенькі вулиці Гадяча та палац Брюховецького.

Ведуча. Завуалювавши сепаратистську тенденцію, Марко Вовчок друкує свою "Марусю" по-російськи у своєму новозаснованому журналі "Переводы лучших иностранных писателей" у Санкт-Петербурзі в 1871 році. А через рік їй удається видати повість окремою книжкою. Узагалі-то російською мовою вона перевидавалась іще сім разів.

Ведучий. А яка доля українського оригіналу? Він не зберігся, його історія оповита серпанком таємничості. Коли в 1901 році редактор "Киевской старины" Володимир Науменко звернувся до Марка Вовчка з низкою питань, то в його листі йшла мова про українську версію "Марусі".

Ведуча. Письменниця саме хворіла на очі, й відповідь про диктувала чоловікові. У ній сказано.

Марко Вовчок. "Маруся" - только отрывок повести из смутного времени, которую цензура, наверно, не пропустит..."

Ведуча. Отже, український оригінал був і набагато об'ємнішим, і політично гострішим, ніж російський варіант.

Ведучий. Повість "Маруся" користувалась великою популярністю не тільки в Росії, а й за її межами. 1875 року у французькому перекладі повість опублікувала газета "Le Temps".

Проекція портрета Етцеля.

У 1878 році її надруковано в журналі Етцеля. В його перекладі-переробці повість стала однією з найулюбленіших дитячих книг у Франції. Твір здобув нагороду французької академії та був рекомендований міністерством освіти для французьких шкільних бібліотек. Повість перекладалась також німецькою, італійською та англійською мовами.

Музичний фон. Проекція титульної сторінки повісті "Інститутка". Перша пара ведучих.

Ведуча. "Інститутка" належить до найкращих перлин нашої літератури", - писав І. Франко в 1885 році. Повість була написана в Немирові, спочатку називалась "Панночка", принаймні під такою назвою цей твір фігурує в листі до П. Куліша.

Loading...

 
 

Цікаве