WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Київська Русь та Козацтво - Урок

Київська Русь та Козацтво - Урок

III. Літературно-музична композиція

Діти виконують українську народну пісню "Їхав козак за Дунай".

Ти не згинеш, Україно!

І мова прадіда твоя,

Що кожне слово, як перлина,

Не вмре повік. І світ-зоря,

Твоя свята зоря засяє.

Поглянь - слов'янство оживає,

Докупи всіх синів скликає...

А то ж усе брати твої!..

Ні, не умре ніколи мова,

Якою син співає твій,

Якою люд скликав Підкова,

Богдан славетний і Палій,

Якою Січ буйна пишала,

Якою наш Кобзар співав,

Яка степи опанувала

І міліони об'єднала

Людей - братів!

Хто не чував

Пісень по селах вечорами -

І жартівливих, і сумних?..

То долю рідними словами

Народ виспівує у них.

О ні, Вкраїна не загине!

Коли народний океан

Співа, неначе той орган,

Є сила в нім - душа єдина.

Микола Чернявський

Учні виконують пісню, слова П. Воронька, мелодія українська народна "О, Україно!".

Загадка

Де Дніпро наш котить хвилі,

Рве стрімкі пороги,

Там країна, вся зелена,

Славний край розлогий:

Там козацтво виростало.

Україно, Україно, славний край козачий!

Там, де Чорне море грає,

Буг, Дністер хвилюють,

Де шляхами, де степами

Чумаки мандрують,

За народ там і за віру

Ніс життя козак в офіру.

Україно, Україно, славний край козачий!

Там була і Січ лицарська,

Там були і гетьмани,

Їх затямив Дон і Кубань

Тямлять їх лимани.

Перед ними у Стамбулі

Крився турок в Едикулі.

Україно, Україно, славний край козачий!

В. Масляк

Учитель. Ви згадували сьогодні про те, що запорожці гарно співали та чудово грали на бандурі. Зараз ми з вами почуємо чудовий козацький інструмент - бандуру. До нас на урок прийшла учениця 6-в класу нашої гімназії Ірина Сажко, яка зіграє для вас. Послухайте твір, який слухали козаки. Називається він "Думи мої, думи" (слухання бандури).

Січ в поході

Ой по нашій Україні

То не води грають сині,

Не шумить так гай -

То козацтво йде завзяте

Волі-долі добувати,

Боронити край.

Хорогувці вітром мають,

Збруї ясні в сонці сяють,

А вогонь в очах -

А над ними ген горою

Сизий сокіл мчить стрілою

В піднебесний шлях.

Сокіл - птиця горда, сміла,

Бистре око, дужі крила,

Козаченька брат.

Не злякаться бурі, грому,

Не поклониться нікому,

Хто йому не в лад.

Грають сурми, вітер віє...

Шепчуть трави степовії,

Шовком стелять путь.

Перед ними ворог лютий,

Поза ними край закутий,

Сотки волі ждуть.

Марширують, збруя дзвонить,

Жива пісня тугу гонить

Із завзятих серць -

А з-під хмари ген високо

Сизий сокіл вцілив око

На козацький герць.

В. Лебедєва

Учитель. Послухайте іще один твір "Гуде вітер вельми в полі", який на бандурі зіграє нам Ірина Сажко (звучить бандура).

Учитель

Думи козацькі, діти, читайте,

Пісню козацьку не забувайте.

Мужність плекайте в собі, малюки,

Як це робили козаки.

Легенда "Де взялися запорожці"

Один богатир та поїхав у дорогу. Виїхав у дикий степ, дивиться - лежить над дорогою голова, така розкішна та красива, видно, якийсь вояка поліг у бою із другим. Під'їхав до неї богатир та й каже:

- Ех, воювала ти, буйна, воювала та й довоювалася!..

- Ні, - каже голова, - воювала я та й ще воюватиму!

- А, - каже подорожній, - так ти он яка...

Та взяв, під'їхав до чагарника, назбирав дров та й запалив голову... Дивиться тоді на попілець, де саме лежала голова, - такий гарний, не надивишся. Він узяв та зібрав його в хустину.

З'їздив куди треба, приїздить додому, поклав попіл на лаві та й вийшов з хати. А в нього, у того богатиря, та була дочка вже доросла. Взяла вона той вузлик з лави, розв'язала та й зачудувалася - таке гарне. "Ану, візьму покуштую."

Через рік народився в неї син, та такий же хороший, як голова була хороша. От і росте той син, та такий хороший. Виріс уже чималий хлопчик. Женуть отари пасти: женуть і діти, і дорослі. Дівчин хлопець, хоч і малий був, дивиться, що женуть і діти, та й собі прохає матері, щоб його відпустила погнати свою отару на пашу. Його пустили.

От і пасли вони гуртом, та все якось не було ладу між пастухами: які більші, то менших ганяють та й ганяють завертати. А самі не дуже-то завертають. От тоді той, дівчин хлопець, і каже:

- Давайте оберемо отамана, котрий нами керуватиме!

Усі з нього сміються - звісно, мале ж воно. А він на своєму: обирати та й годі!

- Ну, - кажуть, - як же ми будемо обирати?

- Та так, - каже хлопець, - кожен хай крикне на жаб, що ось гудуть в озері, хай замовкнуть. Кого послухають, той буде й отаманом.

Кричить один, гука другий, і так усі поодинці перекричали - нікого не слухають. От тоді й сміються хлопцеві:

- Ану ж, гукни на них ти!

Він тоді підійшов до озера та як гукне: "Цитьте!" - так і заніміли жаби.

От тоді і став той хлопець отаманом, і такий лад настав між пастухами, що всі не надивуються.

Лежить раз отаман у кучері, аж по дорозі йде якийсь чоловік, а кругом шиї йому, чи то так Бог покарав, а чи поробив якийсь лихий чоловік, - величезна гадина обвилася.

Отаман і не дивиться в той бік, де чоловік той іде, а сам гука на хлопців:

- Ану, заверніть того чоловіка до мене!

Пішли, гукають:

- Іди, отаман кличе!

Той не хоче, а йде своєю дорогою. Прийшли хлопці до отамана.

- Не хоче, - кажуть.

- Підіть і скажіть, щоб неодмінно прийшов до мене.

Догнали, кажуть:

- Грізно звелів отаман, іди до нього!

Тоді подорожній вернувся, підходить до отамана. А цей як гукне на гадюку:

- Ступай, - каже, - невіро, у свою сторону! Годі тобі християнську кров ссати!

Гадюка впала на землю та й поповзла геть.

- А ти, чоловіче, йди собі, куди треба. Більше тебе вона не мучитиме.

А раз якось - то дуже провинився один хлопець перед усіма скотарями.

- Повісити його на коровиці! - каже отаман.

- Та хіба ж коров'як витримає? - питаються в нього.

- Вішайте, та й годі! - відмовляє він.

Підвісили... Тоді стали всі свого отамана боятися. "Це він - кажуть, - і всіх нас може перевішати." А далі змовились утікати від нього. Та тільки куди хто не поткнеться втікати, аж воно вода кругом - не пускає. Нічого робити, вертаються до отамана.

- Ех, - каже, - хлопці, тепер уже нам із вами в купі доведеться доживати.

Та розіслав по воді повсть. А там розклав вогонь, щоб варити на повсті кашу, потім посідали на повсті та й поїхали водою обирати собі місця, де краще. Ото з тих пастухів і стали перші запорожці.

Учитель. Ви багато вже знаєте про козаків. А зараз ми прочитаємо з вами оповідання Володимира Голобуцького "Кого боялися могутні султани", яке вміщено на с. 333 нашої збірки "Добридень, школярику!", і дізнаємось, як воювали козаки. Але спочатку давайте розберемо з вами нові слова, які будуть зустрічатися в тексті. (Словникова робота за опорою. Звертаю увагу на наголос.)

Корчма - перед корабля.

Стерно - кермо.

Кочети - гніздо для весла.

Лико - оброблена кора дерев.

Фальконет - гармата.

Фунт - міра ваги, яка дорівнює 409,5 грама.

Вервечкою - один за одним.

Гирло - місце, де річка впадає в море.

Провінція - віддалений від центра населений пункт.

Екіпаж - команда корабля.

Гавань - місце, пристосоване для стоянки та причалу суден.

Яничари - татарські воїни.

Сипахи - воїн із числа підкорених Туреччиною народів.

Резиденція - будинок, в якому живе хан.

Залога - охорона.

Щогла - це високій міцний стовп на судні, призначений для вітрил.

Читання тексту спочатку вчителем, потім учнями.

Бесіда

То якими були козаки?

Що ви дізналися про човни козаків?

IV. Слово гостям

Учитель. Діти, сьогодні до нас прийшли гості. Я запрошую до слова нашого бібліотекаря Галину Гаврилівну.

Бібліотекар. Сподіваюся, що висловлю думку всіх присутніх на цьому уроці, що ви добре підготувались до уроку, багато прочитали, дізналися про Запорозьку Січ і запорожців. Я приготувала вам виставку книжок (показує), які ви зможете взяти та поповнити свої знання, бо про козаків можна говорити багато. Їх життя було дуже цікавим. То ж запрошую вас до бібліотеки.

Учитель. У нас у гостях етнограф, історик, людина, яка займається вивченням життя козаків, із об'єднання Українського козацтва під керівництвом генерала Біласа, в яку входить наш гість - козак Тарас. Йому надаю слово.

Гість. Любі діти! Ви з таким захопленням розповідали про козаків, що я зрозумів - у нас є справжні козачата. Виростайте скоріш і вступайте до Українського козацтва. Але для цього треба жити за заповідями козаків. Ось що вони заповідали нащадкам:

Сміливі будьте, козачата.

Даруйте Україні вірність.

У старших вчіться захищати домівку рідну й людську гідність.

Не кажи "не вмію", а кажи "навчусь!".

Не плач, козаче, отаманом будеш!

Менший старшому вірний друг, а старший меншому - рідний батько.

Завжди цінуйте братерство і згоду, бо ви нащадки козацького роду.

(Роздає учням "Заповіді запорожців - нащадкам".)

Учитель. Ось і підійшов до кінця наш урок. У вас є завдання - вивчити заповіді запорожців і втілити їх у життя. Сподіваюся, що на наступному уроці ви розкажете, як зуміли виконати завдання козака Тараса.

Loading...

 
 

Цікаве