WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Київська Русь та Козацтво - Урок

Київська Русь та Козацтво - Урок

Згодом галицькі бояри запросили на престол князя Юрія, сина польського князя Тройдена й української княгині Марії (онуки Данила Галицького). Юрій оженився з донькою литовського князя Гедіміна, а свою дочку віддав заміж за литовського князя Любарта. Так Галицько-Волинська держава об'єдналася з Литвою.

Польські королі налякалися, що Литва разом з українськими землями набере такої сили, що зможе завоювати Польщу. Польський король Казімєж Великий пішов походом на Галичину і здобув Львів, а потім і частину Волині.

Відтепер Литва та Польща почали змагатися за українські землі, щоби панувати над ними. Відтоді Україна втратила свою самостійність. А простому люду стало жити дуже важко.

ІІ. Розширення додаткової можливості пізнавального інтересу на екскурсії

1-й учень. Скрутно жилося українському народові під пануванням чужих володарів, бо скрізь на Україні було заведено панщину. Селяни працювали на панській землі, бо всю землю отримали у власність великі пани - вельможі. Разом із землею власністю пана став і селянин, який жив на цій землі. Селянин (якого прозвано "холоп") зовсім не мав свободи. Пан міг його продати або вбити, навіть подарувати, і годі було з паном судитися, бо й суддями стали ті ж самі вельможі.

2-й учень. Деякі волелюбні люди в селах не могли стерпіти такої неволі. Вони кидали все й утікали у степи за Дніпрові пороги. Там не було ані сіл, ані міст, не було жодної влади. То ж ті люди гуртувалися по сто і по тисячі, здобували собі зброю й полювали на дикого звіра, а на зиму верталися крадькома в села. Але пізніше гуртувалися у великі військові загони, вибирали собі своїх отаманів і жили разом.

3-й учень. Ці люди називалися "козаки" - може, від татарського слова "кайдак", що означає "вільний чоловік", "безстрашний вояк". А що козаки жили за порогами Дніпра, то їх називали також запорожцями. Усього по Дніпру, у межах земель запорозьких козаків, було 265 островів. Найбільший острів називався Січ, або Січовий Кіш, бо він був відгороджений (відсічений) навколо наче кіш і до нього не було приступу. У тій Січі козаки зимували та відпочивали. Є також думка, що назва "Січ" походить від слова "сікти", тобто "рубити", і первісно означало укріплення з дерева та хмизу. Разом із цією назвою вживалася й інша - "Кіш".

4-й учень. Для багатьох козакування перетворилося на постійне заняття. Магнати, міські старости боялися козаків і залучали їх як безстрашних і надійних оборонців від татар. Об'єднав усіх козаків канівський староста Дмитро Вишневецький, званий козаками також Байдою. Він походив з роду давніх українських князів з міста Вишневця на Волині. Йому дуже подобалися войовничі та лицарські козаки, і він прибув до козаків, а вони його вибрали своїм отаманом, або батьком чи кошовим, так називали козаки Байду. Про нього складено багато легенд, балад, пісень. Послухайте одну з них, і ви побачите, як любили Байду.

5-й учень

Славне військо запорізьке

Ти, наш лицарю, зібрав,

На острові, на Хортиці

Січ преславну збудував.

Даром славне товариство

Облягав татарський хан,

Лютий мусів завернути -

Не страшний нам бусурман!

Перший ти вказав козацтву,

Як топтать до слави шлях:

Йти за море, ріки, гори,

Не сидіти на степах.

Та Молдавію звільнити,

Байдо, не щастить тобі,

Нищить вчасно підла зрада

Славні заміри твої

Під руками ворогів,

Але віри, ні народу

Відректися не хотів.

То за тебе, наш князю,

Весь народ славить в піснях.

Хто за рідний народ гине,

Той живе й по ста віках!

6-й учень. Дмитро Вишневецький дійшов розумного висновку: щоби перемагати, треба відбиватися від нападників не під своєю хатою, а вийти назустріч і не допускати ворогів до рідних міст і сіл. Тож і вибрав дуже зручне місце за дніпровими порогами на острові Мала Хортиця. Так у 1552-1554 роках була заснована козацька фортеця Запорозька Січ.

Подивіться, ось перед вами макет цієї фортеці. Коло неї були окопи, вали, а всередині дзвіниця, що в неї гармати ставилися. У центрі - церква, а навколо курені - великі хати, в яких жили по скільки там сот чоловік. Жили козаки також у землянках. Їх запорожці ніколи не замикали: хто хоче, той і заходь, їж, пий, спочивай. Хто побуває - хрест серед землянки поставить - значить, були гості й дякують господареві.

7-й учень. Сюди міг прийти кожен чоловік-християнин. Тут усі були рівні. Байда Вишневецький продумав і державний устрій. На загальних зборах обирали та звільняли керівників - гетьмана чи отамана, писаря, обозного, суддю. Обирали всі гуртом. Як добрий вояка, то й обирають, і шанують, як батька діти. Старшин усі поважали та слухали: і ті, що в Січі жили, і ті, що по степах, бо тільки там життя добре, де розумні поради слухають та один одного поважають.

8-й учень. Різний народ приходив до козаків: і грамотні, і ті, в яких життя було таке, що не до грамоти. Найрозумніших і письменних обирали писарями (показує розмальовку). Знали вони, що було на світі, що буде, бо мали при собі таку книжку, що кого би що не спіткало на світі, яка би доля не трапилась, то все було в тій книжці записано. Жили ці люди в достатку й пошані, бо поважали і поважають розум на землі запорозькій.

У них були свої атрибути влади (показує на стенді): клейноди, печатки. Ось вони перед вами, подивіться - булава, хоругва, бунчук, ...

9-й учень. Січ стала відома далеко за межами України. Європейські володарі відряджали сюди своїх послів, запрошували запорозьких козаків спільно виступити проти султанської Туреччини. Зокрема 1594 року за для цього на Січ приїздив посол німецького імператора Еріх Лясота.

10-й учень. Я розповім, як козаки жили.

Запорожці - народ старовинний, волелюбний. Жили вони не так, як ми: жінок на Січі в них не було, бо вводити жінку на Січ, хоч би й рідну матір, заборонялося. Сорочки, штани самі прали, самі латали, самі й куховарили. Їли, що Бог дасть: і хліб святий, і рибу, і м'ясо. Скотини в них було чимало, доглядали, продавали. Харчі та тютюн підкупляли.

Військо добре вдягалося, а так по достатках жили (показує стенд, на якому відображується одяг, в якому ходили на Запорозькій Січі).

11-й учень. Запорожці - народ, що нічого не боїться - ні меча, ні праці. Були серед козаків люди різні: шевці, кравці, ковалі (показує розмальовку), гончарі, столяри. Були й лікарі такі, що рани лікували, від гадюк відшіптували. Розводили вони і городину: капусту, кавуни, дині, огірки, тютюн. Земля була вільна, спільна, степів не ділили. Де живеш, там і володій, хліб засівай, землянку копай, працюй та живи.

12-й учень. Як було зготують у Січі обід (показує розмальовку), то кухарі ставлять їжу на низенький столик у дерев'яних ваганках. Прийдуть козаки з отаманом обідати, помоляться Богу й починають трапезувати. Як кухарі розносять рибу, то голови за звичаєм складають перед отаманом. Пообідавши, моляться Богові, кланяються один одному й отаманові та дякують кухареві. Виходячи, отаман і всі козаки клали по копійці та розходились, куди кому треба. Кухар забирав гроші й купував на базарі харчі на завтрашній обід. Варили тричі на день у мідних казанах на плитах, вкопаних у землю.

13-й учень. Козаки - народ любо глянути: кремезні, вусаті, браві... Голови голили... Та ще й таку моду дивну мали: чуприну носили, та таку довгу, що на вухо намотували. А одяг, одяг такий: жупани, пояси, шапки, сап'яни на них дорогі, по боках у кожного пістолі, шабля (показує на стенді), а на конях як їздили! Заскочать, пригнуться й летять степом орли запорозькі. Коней добрих мали, гладких і важких не тримали. Дорогою їдуть - як мак цвіте: і червоніє, і синіє. Попереду ватажок, за ним вірна джура, а далі козаки - оборонці рідної землі, люди волі.

14-й учень. Мені хочеться розповісти вам про козацький дозор.

З ким тільки не билися вони, захищаючи рідну землю свою, вільне життя від загарбників. Дні й ночі чатували дозорчі на дерев'яних спорудах, які називалися "хвіругами" (показує розмальовку). Як побачать десь орду ворожу, відразу підпалять "хвіругу": гори, рідна, сповіщай братів! На другій "могилі" побачать вогонь - і собі підпалять. Так мудрі козаки лише за одну годину сповіщали весь край про наближення небезпеки. З усіх боків ішли на лютого ворога запорожці. Так зустрінуть, що бусурмани дорогу додому забудуть.

15-й учень. Я розповім, як козаки від ворогів ховалися.

Найважче доводилося тим запорожцям, які жили у степу. Здавалося - немає козакам порятунку від ворогів, бо все видно далеко навкруги. Коні у ворогів були швидкі, як вітер, але все-таки запорожцям удавалося рятуватися. Добіжить козак до якоїсь степової річки чи озерця, - і вже він у безпеці, виріже козак собі очеретину, зробить в її колінці дірочку і, взявши до рота, пірне у воду з головою, лише очеретина гойдається над водою (показує розмальовку). А її ж важко розгледіти серед осоки. Так козак і сидить під водою, доки не підуть собі геть вороги.

Loading...

 
 

Цікаве