WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Київська Русь та Козацтво - Урок

Київська Русь та Козацтво - Урок

Колись та був у Києві князь, і був коло Києва змій. Кожного року посилали йому як дань молодого хлопця або дівчину. Прийшла черга й на дочку самого князя. От і той послав її. Дочка була вельми красива і так прилестилась до того змія, що змій полюбив її.

Раз питається вона його:

- Чи є,- каже, - такий у світі чоловік, щоб тебе одужав?

А змій їй каже:

- Є, тільки такий у Києві живе над Дніпром. Він як затопить хату, то дим аж під небесами стелиться. То й мене може перемогти, бо я який сильний, а він сильніший. Як вийде він на Дніпро мочити кожу, то не одну несе, а дванадцять, вкине їх у Дніпро, то я вчеплюся за їх, а він не тільки ті кожі, а ще й мене трохи на берег не витягне.

Взяла собі те князівна на думку, як би їй вісточку до отця подати і на волю до нього дістатись. А був у неї голубок, вона згодувала його за щасливої години, ще як у Києві була. Що ж вона придумала? Храп! - і написала листа до батька. Отак і так, каже, у вас, батюшка, є в Києві чоловік на ім'я Кирило Кожум'яка. Пошліть до нього старих людей з просьбою, чи не захоче він зі змієм побитися і мене, нещасну, з неволі визволити. Та просіть добре, батюшка, не принуждайте, щоб не обідився. Я за вас і за нього буду Богу молитися. Та й храп! - і прив'язала письмо під крильцем свого голубка, та й випустила його. Голубок і прилетів додому. А діти саме бігли по подвір'ю і побачили голубка і кажуть: "Таточку! Он де голуб від сестриці прилетів". Князь той перш зрадів, а потім подумав та й засумував: "І це ж уже проклятий ірод згубив мою дочку!". А далі приманив до себе голубка та дивиться, аж під крилом записка. Він на карточку, читає, аж дочка пише: так і так.

От і призвав він свою старшину і питає: "Чи є де такий чоловік, щоби переміг змія, і де живе він?". От і сказали йому: "Є такий Кирило, що кожі мне над Дніпром". - "Як же б до нього приступити, щоби послухав і не обідився?" Порадившись, послали найстарших з дорогими подарунками. От і приходять вони до його хати, одчиняли помалу з острахом двері та й злякались: дивляться, аж сидить сам Кожум'яка до них спиною, мне руками дванадцять кож, тільки видно, як коливає білою бородою. От один кашлянув. Кожум'яка обернувся, а дванадцять кож тільки трісь! Кожум'яка перелякався і кожі порвав, обернувшись одразу. Старшина йому поклонився і каже: "Отак і так, прислав до тебе князь з просьбою". А Кожум'яка і не дивиться, і не слухає - розсердився, що через них дванадцять кож порвав. Вони знов давай його просить і на коліна стали - нічого не помагає. І пішли вони, повісивши голови. Що ж тепер робить? Розпитавшись добре, як все діло було, каже князь: "Чи не послати знов молодих до нього?". От і молодші пішли до нього - нічого не вдіяли. Кожум'яка наче й не слухає. Аж після схаменулися - і послали до нього малих дітей. Ті як почали просить, як стали навколішки, то й сам Кожум'яка не витерпів і заплакав. "Ну, - каже, - це ж уже для вас я зроблю!" І пішов до князя. "Ну, - каже, - добре, приготовте ж для мене дванадцять бочок смоли і дванадцять повісом конопель." Обмотався коноплями, обсмолився смолою добре і, взявши булаву (а в тій булаві було, може, пудів десять), приходить до змія. "Нащо, Кирило, - питається змій, - ти прийшов: битися чи миритися?" - "Де вже, щоб миритися! Битися з тобою, іродом!", - каже Кожум'яка. От почали вони битися, що аж земля гуде. Як розбіжиться змій та схопить зубами Кирила, то так кусок смоли і вирве; а він його здоровенною булавою як улупить, то так і вжене в землю. А змій уже, як вогонь, горить, так йому жарко, і поки збігає він до Дніпра напитися води і вскочить в неї, Кожум'яка вже й обсмолився й обмазався. І знов вискакує з води проклятий ірод і що розженеться проти Кожум'яки, - він його булавою тільки луп; що розженеться, то все його і по голові, і де попало. Бились - бились, аж курить. Уже й вечоріє, а вони все б'ються, уже й місяць засвітив, тільки тоді закінчив Кожум'яка: таки доконав і вбив чортяку, і визволив князівну. Князь не знав, де його й посадити, нагородив Кожум'яку.

От після того вже почали зватися Кожух'яки од Кирила Кожум'яки. Що ж після цього зробив він зі змієм? Е, Кожум'яка зробив трохи нерозумно, бо взяв його спалив і пустив по вітру попіл. Так із нього вся тая погань: мошки, комарі і все таке розвелося. А якби він узяв да закопав той попіл в землю, то нічого б не було.

Наша мати

Хатини, криті очеретом,

Калина, чумаки, воли,

Князі, козацтво і поети

Нам Батьківщину берегли.

І матір-Русь, як рідну матір,

Що нам дала життя і світ,

Ми всі любити й шанувати

За щастя маєм сотні літ.

Ласкаві материнські руки,

Слова утіхи негучні

Ми не забудемо в розлуках,

Не зрадимо її пісні.

І. Тесленко

Виконують пісню, слова П. Воронька, мелодія українська народна "О, Україно!".

ІV. Наше бачення історії українського війська через малюнки

1-й учень. Коли я був на екскурсії в місті, то найбільше мені сподобався пам'ятник засновникам нашого міста: Кию, Щеку, Хоріву й сестрі їх Либіді. Тому я вирішив намалювати саме їх (демонструє свій малюнок).

2-й учень. А мені сподобалась розповідь про славний наш Дніпро. Я дізнався, що раніше його називали Славута або Борисфен. Тому я намалював нашу річку (показує свій малюнок).

3-й учень. Я вперше був біля Аскольдової могили. Мені сподобалась розповідь про Аскольда та Діра. Шкода, що вони так трагічно загинули. На своєму малюнку я зобразив Аскольдову могилу.

4-й учень. Про княгиню Ольгу я чула до екскурсії. Тому вирішила намалювати пам'ятник цієї княгині, адже вона поклала початок заснування християнства на Русі, і мої батьки назвали мене на честь цієї святої.

5-й учень. Мені цікаво було слухати нашого екскурсовода. Ольга Вікторівна розповідала, що як би не Нестор-літописець, то нічого про історію Києва та київських князів не було би нам відомо. Тому я його й намалювала. Я дізналася, що після смерті його поховали в Києво-Печерській Лаврі. Я домовилася з мамою, що найближчим часом ми підемо у ближні печери Лаври. Мені хочеться побувати там і вклонитися мощам Нестора.

V. Слово гостеві

Учитель. Діти, сьогодні до нас на урок завітала бібліотекар Галина Гаврилівна. Їй надаю слово.

Бібліотекар. Мені дуже сподобалась ваша розповідь. Я побачила, щ всі ви були дуже уважними на екскурсії, умієте гарно розповідати про те, що бачили. У вас є талановиті художники, хороші співаки. Я зрозуміла, що вас цікавить історія Києва та українського війська. Свої знання ви можете доповнити, якщо прийдете до шкільної бібліотеки. Я принесла вам тільки декілька книжок і журналів. Подивіться їх, це:

1. Антон Лотоцький. Княжа слава. - Львів, "Каменяр", 1991.

2. Календарик-Дошколярик. - Київ, "Веселка", 1997.

3. Богдан Чалий, Олександр Пархоменко. Дума про Київ та його витязів. - Київ, "Веселка", 1981.

4. Микола Янко. Гомін землі. - Київ, "Веселка", 2000.

5. Іван Крип'якевич. Було колись в Україні. - Київ, "Веселка", 1994.

6. В. Слісаренко, Ф. Левітас. Оповідання з історії Києва. - Київ, "Гранд", 1998.

7. В. Власов, О. Данилевська. Вступ до історії України. - Київ, "Генеза", 2001.

8. І. Грищенко, М. Карабанов, А. Лотоцький. Гомін віків. - Київ, РВЦ "Проза", 1994.

9. В. Масін. Оповідання з історії України. - Київ, "Генеза", 1997.

Ці книжки ви зможете взяти та прочитати ще багато-багато цікавого.

Учитель. Діти, до нас на урок завітало багато вчителів району та школи. Учителі нашої школи прийшли до нас не з пустими руками. Вони учасники художньої самодіяльності. Я надаю їм слово.

(Учителі виконують пісню "Києве мій", слова К. Луценка, музика І. Шамо.)

VІ. Підсумок уроку

Учитель. Сьогодні ми дізналися багато нового. Побачили свої таланти. Підбили підсумок того, що бачили на екскурсії. Наші подорожі славним Києвом будуть продовжуватись. Ми ще не один раз завітаємо з вами і до цього музею. А сьогодні я хочу сказати вам всім - ви молодці і велике спасибі.

ХАЙ З КОЗАЧКА ВИРОСТАЄ КОЗАК!

Мета: розширити знання учнів про славне минуле українського народу (заснування Запорозької Січі та розвиток козацтва в Україні), його патріотизм, мужність, героїзм; розвивати зв'язне мовлення; виховувати почуття громадянськості у другокласників.

Матеріал для роботи

Передумови виникнення козацтва: монголо-татарська навала, Україна під владою Польщі, Литви та Угорщини.

Збір волелюбних людей за Дніпровими порогам.

Байда-Вишневецький - організатор згуртованості козаків.

Державна атрибутика Запорозької Січі.

Уклад життя.

Обладнання

1. Стенди:

монголо-татарська навала та Галицько-Волинська держава;

українське військо (середина XIV-XVI ст.);

заснування Запорозької Січі;

козацьке військо (XV-XVI ст.).

2. Діарама "Запорозька Січ"

3. Розмальовки учнів

4. "Добридень, школярику" - хрестоматія для позакласного читання в 1-4 класах

ХІД УРОКУ

І. Вступне слово вчителя. Діти, сьогодні ми знову прийшли до шкільного музею історії українського війська, щоби продовжити знайомство з ним. Але спочатку давайте пригадаємо, на чому ми зупинились.

Діти. На тому, що була створена Галицько-Волинська держава Данилом Галицьким. Ми дізналися про те, що Данило Галицький заснував нове місто. Вклав у нього багато сил і душі. Вийшло це місто дуже красивим. І назвав його Данило на честь свого сина Льва. Це місто називається Львів.

Учитель. То ж давайте продовжимо.

Данило домовився з тодішнім Папою римським, щоби той допоміг йому відбитися з-під влади татар. Папа прислав Данилові королівську корону, і в 1253 році в місті Дорогожичі його коронував папський посол. Відтоді Данило мав титул короля. Але хоч Папа і просив сусідні держави допомогти Данилові вирушити на татар, та все-таки Данило змушений був платити татарам данину і слухати їх. Він повинен був навіть допомагати татарам у боротьбі проти Литви, хоча сам жив з Литвою у злагоді. Нарешті татари почули, що Данило укріпив свої міста й замислює вирушити на них війною. Татари - це кочові орди, які прийшли з півдня та сходу, шукаючи для себе наживи, а для своїх стад - свіжої їжі. Куди йшла орда, там усе горіло - лиш одна чорна земля та руїни - згарища залишались. По дорозі валялися трупи, бо татари убивали стариків і чоловіків, а жінок і дітей забирали в неволю. З Києва татари пустилися на Волинь і Галичину. Данило мусив рятуватися втечею в Угорщину, і не було кому боронити рідну землю. Потім вони рушили на Польщу. Татари на чолі з ханом Батиєм утворили собі величезну державу. Кожний князь повинен був поїхати і вклонитися хану Батию, щоб отримати грамоту - дозвіл на володіння. За це посилав потім ханові данину: великі суми грошей, срібло, золото та інші дорогі подарунки. Думаючи про майбутнє своєї держави, князі почали одружувати своїх дітей з тим, щоб об'єднати держави, зміцнити їх і вести боротьбу з татарами.

Loading...

 
 

Цікаве