WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Сильні людські характери в новелі Д. Олдріджа "Останній дюйм" - Урок

Сильні людські характери в новелі Д. Олдріджа "Останній дюйм" - Урок

Звертаємось до тексту першої частини новели і знайомимося з головними героями. Бен - досвідчений пілот, від послуг якого відмовилась нафтоекспортна компанія Тексєгипто. Йому 43 роки, дружина поїхала від нього, залишивши сина. Деві - десятилітній хлопчик, самотній і не-прикаяний, котрий розуміє, що мати ним не цікавиться, а батько - стороння людина, "різка й небагатослівна".

Поняття "останній дюйм" у першій главі згадується кілька разів і є ключовим у композиції новели.

Орієнтовні запитання для бесіди:

Які події змусили Бена прилетіти на узбережжя Червоного моря і взяти з собою Деві?

Що можна сказати про взаємини батька і сина?

Порівняйте поведінку героїв на початку і в кінці новели. Як і чому змінився кожен із них?

Що непокоїть Деві під час перебування на березі Червоного моря?

Розкажіть про поведінку героїв у небезпечній для них ситуації?

Уважно прочитайте уривок про повернення додому. Чи можна стверджувати, що хлопчик мужньо переніс випробування під час польоту? Чи згодні ви з тим, що Деві таки подолає відчуття страху і самотності?

Як поводить себе Бен у драматичній ситуації? Чи можна сказати, що він знайшов сина?

Відповідаючи на запитання, учні працюють з текстом новели, а саме з епізодами "Зйомки під водою" та "На висоті трьох тисяч футів". Важливим для характеристики Деві є епізод, який розповідає про самотнього хлопчика на березі Червоного моря: "Кругом на цілих сто миль не було нікого, і він міг посидіти у літаку та добре його роздивитись. Але запах, що йшов від літака, знов запаморочив йому голову...

Під водою нічого не було видно, і в розпеченій тиші, залишившись сам один (виділено мною - В. Б.), - про що він не жалкував, хоч і гостро відчував свою самотність, - хлопчик роздумував, що з ним буде, якщо батько так ніколи і не випливе з морської глибини".

Після обіду він перепитує батька, чи відомо комусь про їхнє місцезнаходження. І, як завжди, батько грубувато відповідає: "Ти не бійся, нічого з тобою не станеться!".

Історія поранення Бена змушує Деві полишити свої невеселі думки й серйозно поставитись до того, що трапилося. Обличчя його" сповнене жаху", а від крові на руках він "зеленіє", голос тремтить від сліз та хвилювання. Уперше Бен бачить свого сина іншим: "Він, здається, хлопець розвинутий". Справді, цей хлопчина " був чимось схожим на нього самого: за дитячими рисами приховувався, можливо, твердий і навіть невгамовний характер".

На цьому етапі уроку можна запропонувати завдання для самостійної роботи, мета якої - відновити всі деталі історії, яка змінила долю двох найрідніших людей, наприклад: розкажіть про самостійний політ Деві, його переживання, вчинки.

Працюючи з текстом 7-ої частини новели, зачитуємо діалог між батьком і сином:

- Що мені робити? - кричав Деві. - Бачиш, що з тобою сталося?

Бен заплющив очі, щоб зібратися з думками. Він знав, що вже не зможе вести літак: руки горіли, як у вогні, і були важкі, наче свинець, ноги не рухались, а в голові стояв туман.

- Деві, - ледве-ледве вимовив Бен з заплющеними очима, - що у мене з ногами?

- У тебе руки... - почув він невиразний голос Деві, - руки зовсім порізані, просто жах!

- Знаю! - сердито сказав Бен, не розтуляючи зубів. - А що у мене з ногами?

- Ноги в крові, теж порізані...

- Дуже?

- Дуже, але не так, як руки. Що мені робити?

Бен зрозумів, що він відповідає за життя сина. Коли його не стане, Деві залишиться сам, і хлопчину не скоро знайдуть у цій пустелі, якщо взагалі знайдуть. Тема відповідальності є однією з найважливіших у новелі, бо Людина - наголосимо ще раз - творець своєї долі. Йде боротьба не тільки тіла, а й духу.

Запитання "Як Деві долає останній дюйм?" - змушує знову звернутися до уривка з художнього тексту.

"Залишилась хвилина до посадки.

- Шість дюймів! - кричав Бен Деві; язик його наче розпух від напруження і болю, а з очей текли гарячі сльози. - Шість дюймів. Деві!.. Стій! Ще рано! Ще рано... - плакав він.

...Та ось хвіст і колеса літака торкнулися землі, це був останній дюйм. Вітер закрутив літак; машина забуксувала, описала на землі петлю і завмерла. Настала тиша".

Характеризуючи образи героїв, на що, насамперед, треба звернути увагу учнів? Безумовно, на почуття й поведінку батька і сина. Правдивість і глибина цих епізодів - у зображенні переживань і Бена, і Деві. Дж. Олдрідж розкриває жах і збентеження Бена у драматичній ситуації, зосередженість, уважність Деві, який виконує роботу дорослого чоловіка. Втім, хлопець і сам став дорослішим. У нього з'явилося почуття відповідальності як за себе, так і за батька.

Справді, у житті не раз настають або залишаються останні дюйми, та найголовніше те, що у Бена тепер є ціле життя; яке подарував йому син.

VІ. Людина і природа у новелі

Картинам природи письменник відводить небагато місця. Це опис узбережжя Червоного моря, зокрема Акулячої бухти. Спробуємо разом з учнями простежити, яким бачать узбережжя герої новели.

Опис Акулячої бухти в тексті: "... назвали її Акулячою - не через форму. А через її мешканців. У ній завжди водилася сила-силенна великих акул".

Бухта очима Бена з висоти польоту: "...Бен ... сумовито поглядав на величезну мертву пустелю узбережжя Червоного моря, котра розстилалася під крилом літака, - суцільну смугу на тисячу миль, якою відокремлювалися ніжно розмиті акварельні фарби суходолу від бляклої зелені моря. Все було нерухоме і мертве. Сонце випалювало тут усе живе, весною вітри підіймали в повітря маси піску на тисячах квадратних миль і відносили його на той бік Індійського океану, де він і залишався навіки; пустеля зливалася з дном морським".

Узбережжя очима Деві: він "...поглядав на море... Але дивитися не було на що, хіба на пухирці повітря, які з'являлися час від часу на поверхні.

Нічого не було видно ні на морі, яке вдалині зливалося з горизонтом, ні на безкраїх просторах випаленого сонцем узбережжя. А коли він виліз на розпечений піщаний горб біля найвищого краю бухти, то не побачив позад себе нічого, крім пустелі, то рівної, то трохи хвилястої. Виблискуючи на сонці, вона тягнулася вдалину, де в гарячому серпанку невиразно вимальовувались обриси червонуватих пагорбів, таких же голих, як і все довкола".

Учні ведуть спостереження, з одного боку, за описом моря, пустелі, а з іншого - за поведінкою героїв. Вчитель підсумовує: у творі віддзеркалилась думка письменника про людину, її призначення, духовну красу.

Висновок

Людина - це найвище творіння природи. Дж. Олдрідж прагнув показати силу і красу людини, її величезні можливості. Письменнику належать слова: "У мене є оповідання "Останній дюйм". Річ у тім, щоб своєчасно зупинитись, не перейти межі. Насправді ж - це метафора. Сьогодні у світі накопичено стільки зброї, що на останньому дюймі перед всесвітньою катастрофою опинилося людство. Кожен повинен усвідомити свою відповідальність за долю світу, за долю цивілізації... Щоб останній дюйм не був пройденим. Щоб були люди на землі..." Пробудити у читачів почуття відповідальності за землю, на якій вони живуть, - загальнолюдське кредо письменника-гуманіста ХХ століття.

Запитання для підсумкової бесіди

Що вам відомо про творчу історію новели "Останній дюйм"?

Якої ви думки про людину, котра керується принципом: "На що ти здатний, доки не спробуєш"?

У новелі є такі рядки: "Невже можна роками жити з сином і не роз-гледіти його обличчя?" Як ви їх розумієте ?

Яким ви уявляєте Деві в момент, коли він самостійно керує літаком? Що можете сказати про характер хлопця?

Як ви розумієте слова: "Їм обом потрібен час. Йому, Бену, тепер потрібне ціле життя, яке подарував йому хлопець"?

Поясніть назву новели "Останній дюйм".

Loading...

 
 

Цікаве