WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Свято врожаю - Реферат

Свято врожаю - Реферат

Краса її безсмертних справ,

Я бачу в колосі, в зернині

Людських сердець гарячий сплав.

Двадцять восьмий учень.

Хвала робочій чесній вроді,

Трудівнику, що йде в поля.

Чиї долоні пестять сходи,

Як мати пестить немовля.

Двадцять дев'ятий учень.

Нехай же з роду в рід і з року в рік

Не буде хліборобам переводу,

Нехай же слава їхня не заходить,

Аж доки сонце ллє на землю світ.

Разом.

Слава хлібу на столі!

Слава миру на землі!

Звучить українська народна пісня "Як посію овес".

Тридцятий учень.

Металеві сошники

Швидко і дбайливо

Сіють зерна, як з руки,

На широких нивах.

Загортають у ріллю

Теплу і пухкеньку.

Сіють зерна, лю-лі-лю,

І ростуть швиденько.

Тридцять перший учень.

На просторих нивах

Густо стебла проростуть

Колосками всюди.

І тоді вас назвуть

Урожаєм люди.

А у вранішній порі,

Так завжди бувало,

Вийдуть в поле жниварі,

Щоб ви хлібом стали.

Звучить українська народна пісня "Вийшли в поле косарі".

Тридцять другий учень.

З малого зернятка - наш колос у полі,

Із хмарки малої дощі на роздоллі,

З малого струмка витікає ріка,

З малої стежини - це шлях до зернини.

Сьогодні скажу я, хоч трохи мала,

Спасибі за все, що земля нам дала!

Тридцять третій учень.

Хліб в країні моїй всі святим називають,

Запашний коровай на весілля несуть.

Найдорожчих гостей

Хлібом-сіллю стрічають.

З хлібом мати дітей відряджає у путь.

Другий ведучий. Ще з пелюшок привчали дитину любити й шанувати хліб. Паляниця, за добрим українським звичаєм, мала неодмінно лежати на столі. Дуже пильнували, щоби хліб не падав додолу. А як упаде, слід підняти його, поцілували та з'їсти.

Перший ведучий. Будь-яке свято чи обряд не обходяться без хліба.

Народжується дитина - ідуть із хлібом. Виряджають сина в далеку дорогу - мати замотує в рушник окраєць житнього хліба.

Відзначають весілля з хлібом-сіллю та весільним короваєм. Гостей зустрічають із хлібом і сіллю. Проводжають в останню путь - із хлібом.

Другий ведучий. Хліб - совість наша, хай буде в кожній хаті на столі, прикритий вишитим рушником та освячений молитвою нашою. І ніколи не кажіть, що хліб черствий, недобрий. Хліб не буває таким. Бувають невмілі руки, які невдало випечуть його.

Перший ведучий. Тож вклонімося всій цій святині, щоб одвічно був у кожній хаті, щоб не черствів. Бо в народі кажуть: "Коли хліб черствіє, то черствіють наші душі, черствіємо ми".

Тридцять четвертий учень.

Колоски вклоняються землі,

Колоски вклоняються людині.

А ми бачим на столі

Білий хліб на білій скатертині.

Тридцять п'ятий учень.

Сонце встане, вляжеться туман,

Забринить веселий колосочок,

Оживе пшеничний океан,

Захлюпоче, серце залоскоче.

Тридцять шостий учень.

І поля покотять перегук

В трудовому жнивному роздоллі,

Як проміння хліборобських рук,

Колоски хитаються у полі.

Тридцять сьомий учень.

Попливуть комбайни-кораблі

В золоті орбіти України.

Колоски вклоняються землі,

А людина вклониться людині.

Пісня "Земля хлібами славиться", музика Ю. Чичкова, слова П. Синівського.

Другий ведучий. Яке щастя, яке добро, що є хліб на світі! Спочатку він у землі, потім у борошні, нарешті ми його бачимо на столі. Хліб, що народився, працює, зарум'янений, пахучий, вірний наш годувальник. Споконвіку хліб називали святим. Це слово в пошані в нас і тепер.

Гарний наш хліб - і білий, і чорний. Та ні з чим, мабуть, не можна зрівняти коровай.

Перший ведучий. Святковий коровай... Ви тільки подивіться на нього! Красень! Коли печуть коровай - відчувають радість, велике свято. Рушником підперезаний, уквітчаний калиною. А рушник і калина - це символ України.

Тридцять восьмий учень.

Він, шишкастий і рум'яний,

Ліг на шитий рушничок,

А на тому короваї

Солі білої дрібок.

Тридцять дев'ятий учень.

І калини грона повні

Червоніють для прикрас...

Короваю, гість шановний,

Звідкіля прийшов до нас?

Перший учень.

Коровай у полі ріс,

Там, де сонце, річка, ліс.

Другий учень.

Його дощик напував.

Третій учень.

Теплий вітер обвівав.

Четвертий учень.

А вгорі, над Короваєм

Жайвір пісеньку співав.

П'ятий учень.

Коровай наш пахне вітерцем,

А іще до того, чебрецем.

Шостий учень.

Пахне літечком він красним

І промінням теплим, ясним.

Сьомий учень.

Пахне полем, колосками

Наш чудовий коровай.

Восьмий учень.

В ньому труд і тата, й мами,

Що збирали урожай.

Дев'ятий учень.

В ньому праця трактористів,

В ньому труд робітників,

Що машини роблять в місті

Для селянських ферм, ланів.

Пісня "Збирай урожай".

Учень.

Слава тим, хто потрудився

Над родючою землею,

Хто не трутнем в світ з'явився,

А робочою бджолою.

Учениця.

В нашу школу на машині

Коровай приїхав нині.

Короваю, в гурт ставай!

Кого хочеш вибирай.

Коровай.

Пекаря!

У печі мене він спік,

Підрум'янив гарно бік.

Пекарю, часу не гай,

Кого хочеш вибирай.

Пекар.

Хлібороба!

На лану він працював,

Щедрі врожаї збирав.

Хліборобе, в гурт ставай,

Кого хочеш вибирай!

Хлібороб.

Робітника!

Всі машини для полів

На заводі він зробив.

Робітник.

Всі ми дружно працювали,

Про свою Вкраїну дбали.

Щедрий маємо врожай,

Пишний вийшов коровай!

Усі.

Слава урожаю на полях!

Слава короваю на столах!

Слава всім, хто зростив урожай!

Слава всім, хто надбав коровай!

Гість.

Коровай оцей у залі поділю я на шматки,

Щоб усі ним ласували: і дорослі, й малюки.

Ділить коровай, роздає дітям.

Пригощайтесь, друзі милі,

Набирайтесь вдосталь сили!

Другий ведучий. Хліб - найдорогоцінніший витвір людського розуму, людських рук, людської праці. Яким тільки не буває хліб: і чесним, і гірким, і смачним... гарячим, холодним, добрим, рідко легким і дуже часто тяжким. Але без хліба немислиме життя. І до нього слід ставитися з найбільшою пошаною.

А тепер до вашої уваги виставка, яка називається "Окрайчик".

Казкар.

Ішов собі по землі старий-престарий чарівник на ім'я Добродій. От ішов він, ішов і раптом угледів таке - аж занімів од жаху. Перед ним на шляху, прямо в пилюці, валявся викинутий кимось окрайчик хліба, ще зовсім свіжий, бо дуже приємно та смачно пахнув.

Казкарка. Добродій був добрим чарівником, але такого стерпіти не зміг. Підняв обережно хліб, змахнув із нього пил, загорнув у хустину та поклав до кишені. Потім тричі сплеснув у долоні й гукнув.

Добродій. Гей! Той, хто посмів викинути хліб! Яким би ти найстрашнішим страховиськом не був, з'явивсь переді мною! (З'являється хлопець.) Це... це ти викинув хліб?!

Хлопчик. Я, а що?

Добродій. Ах ти ж капосний хлопчисько! Для чого ти це зробив?!

Хлопчик. Бо не люблю хліба. Він - несмачний. От мед - то інша річ.

Добродій. Ти у мене взнаєш по-справжньому, що таке хліб. Віднині їстимеш, що тільки забажаєш, окрім хліба. Ця корзинка даватиме все, що заманеться. Ні в чому не знатимеш відмови. Лише хліб тебе цуратиметься.

Хлопчик. Пхі. Обійдуся без хліба. Я його все одно не люблю.

Казкар. Повів хлопчиська чарівник у білий світ. Довго вони йшли селами і містами, дрімучими лісами й безкраїми полями. І таки добряче притомились.

Добродій. Бачу, бачу, ти втомився, ще й їсти хочеш. Ану, корзинко, нагодуй мені хлопця!

Виймають із корзинки всяку їжу.

Чоловік. Здоровенькі були, люди добрі! Бачу - у вас їжі вдосталь. Чи не можна з вами пообідати?

Добродій. То й сідай. Людина ти чемна, їж на здоров'я.

Чоловік. Спасибі, люди добрі, за хліб-сіль. Бувайте здоровенькі.

Хлопчик. Скажіть, як же це так? Їли ви багато чого, а дякуєте лише за хліб і сіль?

Чоловік. А хіба ти, хлопчику, й досі не знаєш, що для людей хліб, сіль і вода - найголовніша їда?

Казкарка. Помандрували Добродій із хлопчиком далі. В одній далекій країні застали вони велику журбу. Ніде не чулась музика. Ніхто не співав, не сміявся. Навіть діти ходили сумні й заплакані.

Хлопчик. Що за біда в цих людей?

Добродій. Третій рік поспіль у цій країні не родить хліб.

Хлопчик. А знаєте що, діду Добродію?

Добродій. А що?

Хлопчик. Давайте подаруємо цим людям хліб, що в корзині лежить.

Добродій. Бачу, ти не такий вже й поганий хлопець.

Добродій і хлопець роздають хліб, люди дякують.

Люди.

1.Хліб - наш батько!

2. Хліб - усьому голова!

3. Поки є хліб та вода, все не біда.

4. Без хліба нема обіда.

5. Баловством хліба не добудеш.

6. Земля годує людей, як мати дітей.

7. Що посієш, те й пожнеш.

8. Земля - тарілка: що покладеш, те й візьмеш.

Казкарка. Попрощалися мандрівники з ними та й рушили в дорогу. Так вони майже весь білий світ обійшли. У багатьох землях побували. І скрізь бачили, як нелегко дістається людям хліб, як від зорі до зорі клопочуться на полях, доки його виростять і зберуть. І всюди помічали, як люди шанують хліб.

Хлопчик. Добродію, спасибі вам за все.

Добродій. За що, хлопчику?

Хлопчик. За те, що навчили цінувати хліб. Тепер я знаю, що хліб - наш батько, що він - усьому голова, і що поки є хліб та вода, все не біда.

Добродій. А ви, хлопці та дівчата, зрозуміли?

Діти відповідають Добродію.

Хлопчик.

Хлібе святий, мій хлібе!

Перед тобою я зігну коліна,

Перед тобою голову схилю,

Вустами притулюсь до тебе, хлібе,

І клятву вірну вимовлю свою.

Дівчинка.

Клянусь тебе любити ніжно, щиро,

Клянуся, що не кину я тебе

Під ноги людські,

Під автомобільні шини!

Клянусь повіки шанувать тебе!

Перший ведучий. Дорогі діти, бабусі та дідусі, мами й тата, шановні колеги й гості! Ми сьогодні повели непросту й серйозну розмову про хліб. Про хліб, що здавна був поняттям святим. Я вірю, діти, що в кожне ваше серденько потрапило сьогодні зернятко добра, і як із зернятка виросте хлібний колос - важкий, могутній, так і у вашому серці нехай із цього зернятка виросте великий колос добра, честі, справедливості, трепетного та ніжного ставлення до таких понять, як мама, Вітчизна, хліб. Нехай душа ваша буде такою ж великою й чесною, як безкрає пшеничне поле.

Звучить пісня "Хліб - всьому голова", музика М. Купріна, слова В. Балачана.

Loading...

 
 

Цікаве