WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Світлиця Шевченкового заповіту - Сценарій

Світлиця Шевченкового заповіту - Сценарій

СВІТЛИЦЯ ШЕВЧЕНКОВОГО ЗАПОВІТУ
(Сценарій тематичного вечора)
Над дошкою - портрет Шевченка, прикрашений рушником, нижче - гілки калини.
На столі на вишитому рушнику пучок колосків, свічка в свічнику, гусяче перо, аркуші паперу. Один з кутків класу імітований під селянську світлицю - піч, лава, стіл, у кутку ікона.
Вступне слово вчителя. Шевченків "Кобзар"... Він став синонімом сумління свого часу, бо сам автор зібрав сюди кожну сльозину, найменший стогін болю кріпака. Духовну велич і красу народу він підніс на найвищу височінь, чим збагатив увесь^світ. Ім'я Тараса Шевченка стало символом нашого народу. Його "Кобзар" лежить на столі поряд з хлібом, а пісні його вишиті на рушниках.
Світло в кімнаті пригасає, освітлюється тільки куточок селянської хати. До хати заходять мати і хлопчик в українських строях.
Хлопчик. Стомилися, матусю?
Мати. Нічого, синку. Де руки й охота, там спора робота. А без роботи, кажуть, і день роком стає. Нумо готувати вечерю, бо скоро й батько надійде (порається біля печі).
(Заходить батько, вітається.)
Батько. Вечеря готова?
Мати. Готова.
(Батько відрізує всім по скибці хліба. Вечеряють. Мати прибирає зі столу.)
Батько. А почитай-но, синку, "Кобзаря".
Хлопчик дістає з-за ікони томик Шевченка. Читає:
У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
Схиляються над "Кобзарем".
На авансцену виходять читці.
1. А вже бреде сліпий кобзар,
І Гонта кличе на пожар,
Кавказькі гори, в млу повиті,
Рясною кровію политі,
Чолом підводяться до хмар,
І Катерина півжива
Дитя в хуртечі сповива.
Сніги колишуться над нею...
Орел жадібний Прометею
Криваве серце розбива.
2. По "Кобзарю" отім старім
Учились грамоті щасливо;
Росли задумані від "Дум",
Гострили гнів за Катерину
І клали в серце тихий сум
За слізну долю удовину.
Нам снились Ґонтині сини,
Що батько вбив за честь і волю, -
Сувора правда давнини
Ішла, мов клятва, в нашу долю.
Хор виконує "Реве та стогне Дніпр широкий".
3. Він був сином мужика, а став володарем у царстві духа. Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком, а вказав нові, світлі і вільні шля-хи професорам і книжним ученим.
4. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій. Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в щастя для нього самого.
Хор тихо виконує "Думи мої". Читці продовжують.
5. Думи мої, думи мої,
Ви мої єдині,
Не кидайте хоч ви мене
При лихій годині
Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі,
А ще гірше - спати, спати
І спати на волі -
І заснути навік-віки,
І сліду не кинуть
Ніякого, однаково,
Чи жив, чи загинув!
Доле, де ти? Доле, де ти?
Нема ніякої!
Коли доброї жаль, Боже,
То дай злої! Злої!
6. В похилій хаті, край села, Над ставом, чистим і прозорим Життя Тарасику дала Кріпачка-мати, вбита горем.
Ведучі непомітно виходять у глибину імпровізованої сцени. Виходить мати і малий Тарасик.
Мати. Як гірко, як нестерпно жаль,
Що долі нам нема з тобою!
Ми вбогі, змучені раби,
Не знаєм радісної днини.
Нам вік доводиться терпіть,
Не розгинать своєї спини.
Промовиш слово - і нагай
Над головою люто свисне.
І так усюди - з краю в край
Панує рабство ненависне.
Тихо лине пісня "Садок вишневий коло хати".
Тарас. ...В тім гаю,
У тій хатині, у раю,
Я бачив пекло...
Там неволя,
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дають.
Там матір добрую мою
Ще молодую - у могилу
Нужда та праця положила.
Там батько, плачучи з дітьми
(А ми малі були і голі),
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!..
А ми Розлізлися межи людьми,
Мов мишенята...
Мати і Тарас виходять під слова ведучої.
Ведуча.
Тяжко, важко в світі жити
Сироті без роду:
Нема куди прихилиться,
- Хоч з гори та в воду...
В того доля ходить полем,
Колоски збирає;
А моя десь, ледащиця,
За морем блукає...
Звучить мелодія пісні "Думи мої"... Виходить Шевченко у вишитій сорочці. Довкола нього збирається гурт селян з граблями, косами.
Дід. Тяжка наша доля в кріпацькому ярмі, Тарасе!
Селянин. Пани-кати...
Латану свитину з каліки знімають,
З шкурою знімають, бо нічим обуть
Княжат недорослих!
Дівчина. ...А он розпинають
Вдову за подушне... А сина кують,
Єдиного сина, єдину дитину,
Єдину надію! в військо оддають!
Жінка. ...А онде під тином
Опухла дитина - голоднеє мре,
А мати пшеницю на панщині жне...
Дід. Чи Бог бачить із-за хмари
Наші сльози, горе?
Дівчина. Чи довго ще на сім світі
Катам панувати??
Шевченко (задумливо).
Пани, пани!
Схаменіться! Будьте люде!
Бо лихо вам буде!
Розкуються незабаром
Заковані люде,
Настане суд, заговорять
І Дніпро 1 гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших...
З'являються жандарми і заарештовують Шевченка. Селяни бідкаються, сумно хитають головами і поступово розходяться.
Слідчий. У вірші під назвою "Сон" зухвало описуються його імператорська величність і государиня імператриця, Ви своєю просторічною мовою зневажаєте її величність, у своїх крамольних віршах виливаєте всю свою жовч. Як це там... не можу пригадати... Смеркалося... Огонь... Огнем...
Шевченко. Я нагадаю!
Смеркалося... Огонь огнем
Кругом запалало, -
Аж злякавсь я...
"Ура! Ура! Ура!" - закричали.
Слідчий. Припинити! (Чути барабанний дріб. Читає вирок.) Государ імператор височайше велів: призначити Шевченка рядовим в окремий Оренбурзький корпус з правом вислуги під найсуворіший нагляд з забороною писати й малювати...
Барабанний дріб посилюється. Жандарми виводять Шевченка. Звучить "Заповіт". На сцену виходить Перебендя з хлопчиком-поводирем. Вони мовчки йдуть через сцену до портрета Т.Шевченка. Виходять читці.
1. Перебендя старий, сліпий, -
Хто його не знає?
Він усюди вештається
Та на кобзі грає.
А хто грає, того
Loading...

 
 

Цікаве