WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Психологічні портрети вайльдівських героїв - Урок

Психологічні портрети вайльдівських героїв - Урок

Лорд Генрі володар екзотичного, практично невидимого саду. У спеціальному сховищі у нього зберігається гербарій у скляночках, на поличках, з інвентарними номерами, а на дверях до сховища висить табличка: "Не наближатися! Не нюхати! Не доторкатися!"

Лорд Генрі полюбляє обідати з друзями в приватному кабінеті ресторану "Брістоль", попиваючи там вермут, гірку настоянку із помаранчів, шампанське, дорогі французькі коньяки, каву. Він ходить у гості, прогулюється у найбільшому лондонському парку - Гайд-парку.

Воттон одружений. Шлюб він розглядає як нонсенс, бо вважає, що на світі існують привабливіші форми спілкування між чоловіком і жінкою. З дружиною він підтримує дипломатичні стосунки: кожен живе своїм окремим життям, але обоє дотримуються зовнішніх ознак благопристойності. Зрештою лорд Генрі розлучається зі своєю дружиною Вікторією, бо не зміг зробити її щасливою і бути щасливим біля неї.

Егоїзм Генрі Воттона - це егоїзм естета, який хоч і має уявлення про реальне життя, але не зважає на нього. Навіть самогубство Сібіл Вейн лорд оцінює в першу чергу не з етичного, а з естетичного погляду.

Головну увагу Вайльд приділяє не поведінці лорда Генрі, а тонкій грі його розуму. Воттон має яскравий інтелект. Він наділений здатністю миттєво реагувати на будь-що і передавати свої враження стисло й образно. У його парадоксах втілено заповітні думки самого письменника. Ось деякі з блискучих афоризмів лорда Генрі: "Справжня таїна життя - це видиме, а не невидиме", "Щаслива людина - обов'язково добра. але добра - не обов'язково щаслива", "Я люблю сцену - вона куди реальніша за життя", "Єдиний спосіб позбутися спокуси - піддатись їй"... У свою інтелектуальну гру лорд Генрі, "Принц Парадокс", утягує Доріана, вражаючи уяву юнака незвичними промовами. Але насправді його словесна гра - це роль, яку він віртуозно розігрує.

Лорд Генрі замінив моральні почуття милуванням красою. Він не хоче визнавати, що кожному вчинку обов'язково притаманне своє етичне значення. Сам Воттон не робить нічого аморального. Його цинізм - тільки поза. Але ця поза - його сутність. Найдужче його дратує природність.

Лорд Генрі, вперше зустрівшись з Доріаном, зрозумів, що тому треба насправді. І він спокушає вродливого юнака небезпечними теоріями. На Воттоні лежить велика відповідальність за деякі вчинки Доріана. Але вважати лорда Генрі повністю відповідальним за вчинки юнака не можна. Адже йому належать і інші слова, які наштовхують на думку про необхідність порятунку душі: "А між іншим, Доріане, ...яка користь людині від того, що вона отримає весь світ... якщо вона губить власну душу".

Образ художника Безіла Голуорда

На сторінках роману Вайльд послідовно проводить думку про митця як представника "високого мистецтва брехні". Ця лінія в романі пов'язана з особою художника Безіла. Створюючи портрет Доріана Грея, Голуорд відходить від позицій моральності і стає на позиції "чистого мистецтва". Саме тому йому і вдається створити шедевр живопису. У Доріанові художник побачив свій ідеальний художній образ. Він дізнався, як поєднуються гармонія душі й гармонія тіла. Зустріч з Греєм дала йому змогу наблизитися до досконалості: "Художник дивився на прегарну юнакову постать, що її він так майстерно відобразив на полотні, і обличчя йому опромінив задоволений усміх. Раптом він схопився і, заплющивши очі, притис пальці до повік, наче силкуючись утримати в пам'яті якийсь чудовий сон і боячись пробудитися".

Безіл - митець, і своє завдання як художника він вбачає у тому, щоб створювати шедеври мистецтва, які повинні бути реальними, правдивими і жити самостійним життям.

Доріан Грей відчуває свій глибокий зв'язок із Голуордом. Проте віддає перевагу спілкуванню з лордом Генрі. Дорін знає, що митець - це людина, яка дотримується моральних принципів.

Художник, котрий обожнює свого вродливого друга, не може повірити у плітки, які ходять про нього у світському товаристві. Одного разу він приходить до Доріана у гості і стає учасником жахливої зустрічі зі створеною ним картиною. "Боже милостивий, адже перед ним портрет Доріана Грея! Лице, хоч як жахливо знівечене, все ще зберігало частинку його чудесної вроди. Поріділі кучері ще трохи яскріли золотом, і ясною барвою ще горіли стастолюбні уста. В припухлих очах помітні були рештки їх вабливої блакиті, і не зовсім ще зникли благородні обриси виточених ніздрів та стрункої шиї. Так, це сам Доріан. Але хто ж намалював його такого? Художник мовби впізнав свою руку, та й рама була та сама, зроблена за його ескізом. Здогад - моторошно неймовірний, а все ж Голуорда пронизав жах. Схопивши запалену свічку, він підніс її до портрета. У лівому кутку видніли довгі літери - його ім'я, виведене циноброю".

Художник Безіл бачить наслідки своєї натхненної праці. Правда життя (остання зустріч з Доріаном) вбиває його і як митця, і як людину.

Підсумкова бесіда

- Чи одержали ви естетичну насолоду, читаючи роман?

- Матеріалістичним чи ідеалістичним було світосприйняття письменника? Доведіть це.

- Яка ваша особиста оцінка "Портрета Доріана Грея"? Наскільки сучасний цей твір? Що вас найбільше приваблює в ньому?

Підсумки вивчення роману "Портрет Доріана Грея"

Фантастичні пригоди з Доріаном Греєм - це один з романтичних засобів-метаморфоз. Історія пригод і перевтілень Доріана Грея, попри використання традиційних фантастичних засобів, відтворена з такою конкретикою, що її не можна назвати повчальною романтичною притчею. Мабуть, у жодному творі англійських письменників не переплелося стільки різнорідних традицій.

Оскар Вайльд проголошував себе прихильником "чистого мистецтва"і говорив про те, що мистецтво не повинно бути залежним від будь-якої моралі. Але не можна сказати, що "Портрет Доріана Грея" - це аморальний твір, бо аморальність і злочинність головного героя засуджуються автором. Вайльд, стверджуючи, що мистецтво важливіше за життя, показує, як щире почуття іноді негативно вливає на мистецтво (закохана Сібіл Вейн не може надалі "вигадливо" грати на сцені). У романі зображуються приховані людські страждання, сумління серця красеня Доріана. Отже, краса може страждати і переживати?

Герої шукають для себе нових ідеалів, протиставлених реальній дійсності. Доріан Грей знаходить свій ідеал у насолоді, Безіл - у творенні прекрасного, лорд Генрі - у вільному самовиявленні, Сібіл Вейн - у коханні.

Безвольний і не маючий справжнього обличчя Доріан, котрий слухняно втілив у своє життя гедоністичну теорію лорда Генрі, стає у фіналі роману жалюгідним розпусником зі спустошеною душею, егоїстом, убивцею. Рок у романі "Портрет Доріана Грея" постає як відплата, що не-впинно наздоганяє героя, який, прагнучи зазнавати насолоди від кожної миті буття, повністю підпорядкував себе цій філософії гедонізму. Не можна безкарно порушувати норми людського життя. Втрата моральних норм веде людину до загибелі. Людина без совісті і без душі не може існувати. Вайльд дійшов висновку: гедонізм й імморалізм - безперспективні. Смерть Доріана - підтвердження цього. Письменник, всупереч своїм замислам, показує, до яких наслідків призводить егоїстичне, аморальне служіння антисуспільним спокусам. Важко було завдати філософії гедонізму сильнішого удару, ніж той, який був нанесений їй у романі власною рукою письменника.

Залежно від спеціалізації класу (гуманітарний, математичний, правознавчий тощо) учитель добирає домашнє завдання:

написати твір за романом О. Вайльда на одну з тем: "Доріан Грей - жертва філософії гедонізму", "Якою є справжня мораль роману" Портрет Доріана Грея", "Роль парадоксів у романі О. Вайльда";

написати реферат на тему "Художня майстерність Оскара Вайльда у розв'язанні найнагальніших проблем людського існування";

зробити малюнок до обкладинки книги "Портрет Доріана Грея".

Loading...

 
 

Цікаве