WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Повість Ясунарі Кавабата "Тисяча журавлів" - Урок

Повість Ясунарі Кавабата "Тисяча журавлів" - Урок

Повість Ясунарі Кавабата "Тисяча журавлів"

Чимало творів післявоєнної літератури Японії сповнені безмежної тривоги й хвилювання за долю людини у стрімкому світі машин і технічних зручностей, що віддаляли особистість від природи і вікових традицій

Тоді, на початку 50-х років, багато митців зверталися до минулого, намагаючись там відшукати відповіді на питання про майбутнє Японії. Особливо виразно це виявилося у творах Ясунарі Кавабата (1899-1972). Його герої охоплені ностальгією за минулими часами, вони намагаються воскресити колишні цінності та ідеали. Недарма древня столиця Японії - Кіото - незмінно знаходиться у центрі художньої оповіді Ясунарі Кавабата. Кіото стає своєрідним символом протесту проти загазованих і отруєних промисловими викидами японських міст. Колись і англійські романтики оспівували "добру стару Англію", не сприйнявши залізний гамір "промислового суспільства" і прагматизм нової цивілізації. Тепер настала черга японців.

Ясунарі Кавабата - один із визначних прозаїків XX століття, якому в 1968 році була вручена Нобелівська премія за "письменницьке мистецтво, що виражає сутність японського мислення". У чому ж виявляється творча самобутність митця? Традиційний тип мислення японців передбачає цілісне сприйняття світу, тобто погляд на речі "зовні" і "зсередини" одночасно. Згідно з вченням школи "дзен", до якої належав і Кавабата, кінцева мета "споглядання" - відчуття єдності зі світом, подолання свого маленького "я", що повинно "розчинитися в атмосфері дійсності". Велике значення тут мають інтуїція, внутрішнє пробудження, відмова від традиційної логіки. Тому у поетиці японського мистецтва центральне місце посідає прийом натяку (йодзю), який допомагає відчути те, що не можна побачити зором і осягнути розумом, а лише "зрозуміти серцем". У всіх своїх творах ("Снігова країна", "Тисяча журавлів", "Стогін гори", "Стара столиця" та ін.) Кавабата кожного разу здійснює нове відкриття світу, звертаючись при цьому до витоків японського мистецтва, до першоджерел національної культури, поєднуючи її самобутні риси із власними шуканнями та творчими прагненнями. Талант Ясунарі Кавабата відображає і традиційне, і нове у житті японського народу одночасно, знаходячи для відтворення цього синтезу найбільш природні й виразні форми.

Ясунарі Кавабата народився 11 червня 1899 року в місті Осака у сім'ї лікаря. Батько майбутнього письменника, крім своєї спеціальності, цікавився літературою та мистецтвом. Однак, коли хлопчику виповнилося лише два роки, помер батько, а ще через рік померла й мати. Ясунарі виховували бабуся та дідусь (батьки матері), після смерті бабусі та сестри він залишився із дідусем, якого дуже любив.

У шкільні роки Кавабата захоплювався живописом, мріючи стати художником. Але у 12 років він змінює своє рішення і пробує сили в літературі. Перший твір - "Щоденник шістнадцятирічного" (1914, опубл. 1925) - передає щирі й безпосередні почуття дитини, на очах якої відбулося стільки трагедій і поступово згасало життя дідуся, останньої близької людини. Ще у юнацькі роки у Ясунарі Кавабата виявився талант спостереження за іншими людьми. На сторінках його ранніх творів з'явиться чимало цікавих думок про людей, які його оточували, про їх співчуття, безкорисність, душевну щедрість. "Люди оточили мене увагою, - напише потім у своїй "Літературній автобіографії" митець, - і я став одним із тих, хто не здатен образити чи ненавидіти інших".

Великий вплив на становлення майбутнього письменника справили твори японської класики, перш за все "Гендзі-моногатарі" - роман про життя принца Гендзі. Однак не тільки середньовічні епопеї з їх батальними сценами й кодексом честі самураїв привертали увагу Кавабата. Він із захопленням читає твори зарубіжної літератури, особливо скандинавські та російські. Із скандинавських письменників йому найбільше подобався А. Стріндберг. А серед російських класиків віддає перевагу Л. Толстому, Ф. Достоєвському, І. Тургенєву, А. Чехову. Вступивши у 1920 році до Токійського університету, Ясунарі Кавабата значно розширив коло свої мистецьких уподобань. Він серйозно займається вивченням не тільки літератури, а й шедеврів світового мистецтва. Познайомився з творами Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рембрандта.

В університеті спільно з іншими студентами Кавабата видавав літературний журнал "Сінто" ("Новий рух"), в одному з випусків якого було надруковане його оповідання "Картина для поминання", що привернув увагу японських літераторів. По закінченні університету в 1924 році узяв участь у створенні журналу "Бунгей дзідай" ("Сучасна література"), з яким у Японії пов'язують початок нового літературного напряму - сіканкакуха (неосенсуалізм). Великий вплив на засновників журналу мали модерністські письменники Заходу (Дж. Джойс, Г. Стайн). З точки зору японських неосенсуалістів, література не повинна бути тільки копією об'єктивної дійсності, вона, на їхню думку, - завжди плід суб'єктивних вражень, переживань, почуттів, сумнівів автора. Однак Кавабата у цій групі молодих майстрів посідає особливе місце. На відміну від інших, він не відмовився від національних художніх традицій, класичних уявлень про прекрасне. Пізніше він писав: "У захопленні від літератури Заходу я намагався наслідувати кращі її зразки. Але по суті я - східна людина і ніколи не втрачав свого власного шляху".

Невелика повість Ясунарі Кавабата "Танцівниця з Ідзу" (1925, опубл. 1926), створена у традиціях класичної японської літератури, одразу привернула увагу літературної критики й здобула авторові популярність публіки. По суті, це перший його значний твір, в якому виявилися характерні риси стилю митця - задушевність, м'якість, спокійність.

Однак справжній успіх і заслужене визнання прийшли до письменника після появи нової повісті - "Снігова країна" (1934-1947). Цей твір визнано одним із найкращих у прозі Японії. Таємниця людського кохання і таємниця принадності природи снігового краю стають предметом філософських роздумів митця, котрий намагається знайти ключ до відкриття вічної гармонії світу. Твір написаний на основі принципу вабі (неяскравої, приглушеної краси). Цей принцип дозволив письменникові показати цінність кожної миті людського життя і неповторність природи. Взаємини токійця Сімамури та сільської гейші Комако зображуються на фоні різних пір року, як цього вимагала дзен-буддистська естетика. Крім реального плану, у повісті велике значення має психологічний план. Автор заглиблюється у підсвідоме, у світ почуттів і вражень, які для нього не менш значущі, ніж навколишній світ. Ясунарі Кавабата заявив про себе як талановитий майстер ліричної прози, в якій знайшов відбиток духовний стан сучасного японця.

Під час другої світової війни і в повоєнний період письменник багато подорожував Маньчжурією, чимало уваги приділяв вивченню класичного японського роману XI ст.

У 1860 році відвідав кілька американських університетів, де читав семінари з японської літератури. У своїх лекціях наголошував на неперервності її розвитку з XI до XIX ст., а також на тих змінах, які відбулися у японському мистецтві XX століття, коли особливо посилився вплив Заходу.

У повістях "Тисяча журавлів" (1951), "Голос гір" (1954), "Давня столиця" (1962), що розвивають давні традиції класичної японської словесності, Ясунарі Кавабата порушує проблеми моралі і краси, намагаючись врятувати суспільство XX століття від бездуховності. Тривоги й хвилювання цілих поколінь, їх моральні та естетичні ідеали дали поштовх для творчих шукань письменника, для якого завжди були дорогими і духовні традиції світової літератури, і цінності японського народу. Думка про те, що минуле знищити неможливо, що воно продовжує існувати, що в "давно покинутих місцях ми зустрічаємо втрачений час", надає особливого забарвлення художній творчості Кавабата. Митець упевнений, що зв'язок часів не розпався, що минуле існує у теперішньому, пронизуючи його невидимими променями. Кавабата володіє здатністю відтворювати цей ланцюг часів, відчуваючи світ у всіх трьох часових вимірах: у минулому, теперішньому і майбутньому. Ця тривимірність нерідко виступає як єдність спогадів, вчинків і марень його літературних героїв. Найбільш відчутно це виявилося у повісті "Тисяча журавлів".

Письменник завжди зберігав політичний нейтралітет, але наприкінці 60-х років він порушив цей принцип, підписавши петицію проти "культурної революції" в комуністичному Китаї.

16 квітня 1972 року важко хворий Ясунарі Кавабата покінчив життя самогубством у себе вдома в Дзусі. Мотиви самогубства залишилися нез'ясованими.

Питання і завдання для учнів

Де і коли народився Ясунарі Кавабата?

Які трагічні події він пережив у дитинстві?

Які твори мистецтва справили вплив на його становлення як письменника?

Назвіть перший твір Ясунарі Кавабата.

Який твір приніс письменникові перший успіх у публіки? Які риси стилю митця виявилися в ньому?

Назвіть відомі вам визначні твори Ясунарі Кавабата.

Які проблеми порушує в них письменник?

Що характерно для його творчої манери?

Розкрийте ставлення Ясунарі Кавабата до часу.

Яку роль відіграє японська класична література у спадщині митця?

Чи можна назвати Ясунарі Кавабата представником традиційного напряму в японській літературі? Доведіть свою думку.

Коли і за які досягнення Ясунарі Кавабата був нагороджений Нобелівською премією?

Повість Ясунарі Кавабата "Тисяча журавлів"

Композиційна побудова повісті "Тисяча журавлів" пов'язана із традицією чайної церемонії. Саме з цього ритуалу в храмі древнього міста Камакура (де сам Кавабата жив тривалий час) і починається знайомство читачів з головними героями: Кікудзі і Юкіко, долі яких і становлять основу сюжету. Чайна церемонія - загальний фон, а точніше, художня тканина, переплетіння "ниток" якої з'єднує минуле і теперішнє всіх персонажів.

Сутність чайного обряду - старовинної традиції, доведеної японською естетикою до рівня високого мистецтва, - полягає в тому, щоб дати можливість людині поміркувати над своїм життям, очистити душу від повсякденних турбот і суєти, нагадати про гармонійну єдність людини з природою та іншими людьми.

Існує чотири правила чайної церемонії:

гармонія. Це умова існування, основа основ; постійність можлива лише тоді, коли є рівновага. Наслідуючи красу, людина вдосконалює себе та свої стосунки зі світом. Пошуки гармонії - призначення традиційного мистецтва японців;

Loading...

 
 

Цікаве