WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → І. Франка "Мойсей" - Урок

І. Франка "Мойсей" - Урок

Урок за поемою І. Франка "Мойсей"

Ось де ваш обітований край...

Мета: розкрити образ Бога в поемі як силу, яка цілеспрямовує, запобігає хаосу в душі людини та суспільстві; показати в образі Мойсея внутрішню боротьбу духовного з матеріалістично-корисливим, що уособлене в образі Азазеля; спрямувати дітей до вищих духовних цінностей які концентруються в Богові

Унаочнення:

ілюстрації до біблійної історії ізраїльського народу з Єгипту (гравюри Гюстава Доре, Юліуса Карольсфельда);

карта сорокарічних блукань гебреїв у пустелі Синаю;

біблійні вислови, що стосуються Бога, Азазеля та Мойсея;

тексти поеми " Мойсей" І. Франка;

запис теми уроку, питань, що будуть розглядатися, та епіграфу на дошці.

Епіграф: Не гасіте ж святого огню... І. Франко

План уроку

1. Біблія як джерело натхнення Івана Франка;

2. Бог - всеосяжна сила, яка організовує, цілеспрямовує.

3. Азазель як уособлення матеріалістичного погляду на світ.

4. Мойсей як виконавець Божої волі.

5. "Та прийде колись час і для вас..."

1. Поема "Мойсей" Івана Франка - це філософський твір, в якому письменник порушує багато проблем. Основна з них - вірність меті, а точніше - вірність Богові у виконанні Його волі. Цю проблему поет розкриває через образи Бога, Азазеля, Мойсея і народу, з яких ми розглянемо три перших.

Передовсім згадаймо, що в основу поеми І. Франка покладена біблійна історія виходу ізраїльського народу з Єгипту. Що стосується Біблії, то християнський світ вважає її книгою богонатхненною. Це стверджує і апостол Павло у Другому послані до Тимофія: "Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності". Цінність Біблії важко переоцінити в житті суспільства і кожної людини зокрема. Навіть якщо сприймати її як художній твір - то це неперевершений шедевр. Це скарбниця поезії - пророчої, хвилюючої, яка очищає душу і надихає. Багатством її образів не може не захоплюватися кожен поціновувач красного слова. Ось, наприклад, Бог, звертаючись до Каїна, каже, що його "в дверях гріх підстерігає" і що він мусить "над ним панувати". Як бачимо, в цих рядках гріх постає як хижа істота. Або ще такі Божі слова до Каїна: "Що ти зробив? Голос крови брата твого взиває до Мене з землі. А тепер ти проклятий від землі, що розкрила уста свої, щоб прийняти кров твого брата з твоєї руки". Вдумаймося: "кров кличе до Бога про помсту", "земля розкрила уста свої, щоб напитися крові Авеля", - красиво сказано. Образно, художньо, а тому яскраво і незабутньо. Зверніть увагу на ще один рядок з книги Йова, в якому автор проклинає ніч свого народження: "...хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої". Повторіть вдумливо: "Тремтячі повіки зорі ранньої" - і ви зрозумієте, що це справжня поезія.

Отож, Біблія багата на барвисті метафори, порівняння, епітети - глибокі, влучні, яскраві. Їх використовував кожен пророк - від Мойсея до Малахії. І Сам Ісус Христос у Своїх притчах дав нам зразок високохудожнього вислову.

А все-таки Біблія - це Слово Боже, і її вартість вимірюється впливом не на літературу, а на суспільство, на особистості. Еммануїл Кант твердив: "Існування Біблії як книги є найбільшою користю для всіх людей, яку будь-коли мало людство. Будь-яка спроба умалити Біблію є злочином проти людства".

Усвідомлюючи цінність Біблії, Т. Шевченко перечитував її, переспівував Псалми, малював картини на біблійні сюжети. Багато хто з письменників прагнув зачерпнути цілющої води з джерела Біблії. Це і Пантелеймон Куліш, і Леся Українка, і Яків Щоголів. Як бачимо, не пройшов повз нього й Іван Франко. Саме Біблія надихнула його на геніальний твір.

Отож, в основі поеми "Мойсей" І. Франка покладена біблійна історія виходу ізраїльського народу з Єгипту. Давайте пригадаємо її.

(Учитель або учень, звертаючись до ілюстрацій та карти, стисло переказує її: Мойсей, якого усиновила дочка фараона, через сорок років змушений утікати в країну Мідіян. Коли він пас отару в пустелі, йому з'явився Бог у палаючому кущі і наказав вивести ізраїльський народ з Єгипту в Ханаан. Мойсей згодився виконати Божу волю і пішов в Єгипет. Фараон відмовився відпускати гебреїв-рабів - і Бог послав на його країну 10 кар. По десятій карі ізраїльтяни вийшли з Єгипту і сорок років блукали в пустелі Сінаю.)

Відомо, що шлях каравану з Єгипту до кордонів сучасного Ізраїлю займає близько 40 діб. Ізраїльський народ ішов сорок років. Чому?

(Учні висловлюють свої думки.)

На це дає відповідь Біблія в книзі Числа, 14 розділ, 29, 33-34 вірші: "У цій пустині попадають ваші трупи, та всі перелічені ваші всім вашим числом від віку двадцяти літ і вище, що нарікали на Мене. А ваші сини будуть блукати на пустині сорок літ, і відповідатимуть за зраду вашу, аж поки вигинуть ваші трупи на пустині.

Числом тих днів, що розвідували ви той Край, сорок день, будете ви нести ваші гріхи по року за день - сорок літ, і пізнаєте, що значить бути покинутими Мною".

Отже, Ізраїль блукав через нарікання, через непослух, через зраду.

Для кращого розуміння поеми "Мойсей" Івана Франка нам потрібно розглянути три її образи: Бога, Азазеля і Мойсея. Два з них змальовують істоти духовні, між ними точиться споконвічна боротьба, яка, звісно, закінчиться перемогою Бога. Мойсей же, як провідник Божої волі серед свого народу, стоїть між цих двох сил І від його віри, мужності і відваги залежить доля як власна, так і цілого народу.

Яка ж природа Бога і Азазеля? У чому сила Мойсея? Нам і потрібно з'ясувати на цьому уроці.

2. Отож, яким постає Бог з поеми "Мойсей" І. Франка?

Для початку зчитаємо рядки з твору, що стосуються Єгови (Господа, Сущого).

"А від слів його гори дрижать..." (розділ IV; стор. 40, далі буде IV; 40).

"Як народити Єгова создав..." (VІ; 44).

"Заглянув всім у душу й читав..." (VІ; 44).

"Але заздрий Єгова, наш Бог, І грізний, і сердитий..." (VІ; 45), (ХІХ; 74)1.

Отже, Бог - це Той, Хто створив небо і землю, і народи, Всесильний, від голосу Якого дрижать гори, Всезнаючий. Йому відомі всі душі, усі помисли, усі долі. Крім цього, Він ще "заздрий" і не терпить непослуху, і тим більше зради.

А зараз послухаймо, що говорить Біблія про Бога:

"О Господи, Боже! Ти небо та землю створив Своєю потужною силою" (Книга пророка Єремії, 32:17).

"О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого!" (Послання ап. Павла до римлян, 11:33).

"Він не змучується та не втомлюється, і не збагненний розум Його" (Книга пророка Ісаї, 40:28).

"Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись" (Євангелія від Івана, 4:24).

"Бо Господь, Бог твій, - Він палючий огонь, Бог заздрісний..." (Повторення Закону, 4:24).

Порівняймо біблійний образ Єгови і франківський. Чи вони не однакові? Який можна зробити висновок щодо твору і автора?

(Учні висловлюють свої думки.)

Біблійна історія хоч і переосмислена творчо, але письменник не відходить від її суті. В І. Франка біблійне розуміння Бога.

Образ Єгови проходить крізь усю поему. Його можна назвати фундментальним. Це Він, Бог, послав Мойсея вивести народ з Єгипту; Мойсей керується у своїх діях Божою волею, народ у поемі повстає не так проти Мойсея, як проти Єгови. Коли обрав собі інших богів:

Най Єгова собі там гримить

На скалистім Сінаї, -

Нам Ваал дасть багатства і власть... (VII; 47).

Бог постає перед нами в поемі яка сила, як цілеспрямовує, запобігає хаосу, дає наснагу. І ця сила діє не тільки в народі, а й у душі кожного. Наприклад, доки Ізраїль покладав надію на Єгову, доти мав бажання йти до краю Обетованого:

Сорок літ сапфіровий Йордан

І долина пречудна

Їх манили й гонили, немов

Фата-моргана злудна (1:34).

Так, Мойсей не втрачав сили, доки вірив Богові. Коли ж народ покинув свою надію, зневірився, то став лінивим, лякливим і по-рабськи обмеженим (І; ІІ):

І зневірився люд, і сказав:

"Набрехали пророки!

У пустині нам жить і вмирать!

Чого ще ждать? І доки?"

І покинули жать, і бажать,

І десь рватись в простори...

Так і Мойсей, повіривши Азазею, упав у відчай, бо засумнівався у правдивості Божих слів (XVIII). Урешті саме Бог є метою гебрейського походу, а не Палестина:

Та хто духа накормить у вас,

Той зіллється зо Мною,

Ось де ваш обітований край,

Безграничний, блистячий... (ХІХ; 75).

(Як ви розумієте ці рядки? Учні висловлюють свої думки.).

Отже, вихід Ізраїлю з Єгипту - це ніби вихід з матеріалістичного вузького життя, зацикленого на потребах тіла, до життя духовного, що спрямоване до єднання з Господом.

Бог у поемі протиставляє земні скарби небесним й наголошує, що надмірна любов до багатства, до матеріального спричиняє, духовний занепад:

Хто здобуде всі скарби землі

І над все їх полюбить,

Той і сам стане їхнім рабом,

Скарби духу загубить (ХІХ; 75).

Як бачимо, Бог, крім того що Він є цілеспрямовуючою, організовуючою силою, уособлює в Собі найвищу мету, найбільший скарб - скарб духу, що є вічним.

(Який же скарб обрав ізраїльський народ? (ІІ; VII).)

3. Ще одним образом, який не має зовнішньої описової характеристики, є Азазель.

Це духовна істота зі світу демонського.

У творі Азазель названий "темним демоном пустині" (ХІІІ; 61), "темним демоном одчаю" (XVII; 68) і протиставлений Богові. Цей дух зла згадується і в Біблії, де йдеться про жертву на очищення народу (читає вчитель або хтось з учнів):

"І кине Аарон на обох тих козлів жеребки, - один жеребок для Господа, і один жеребок для Азазеля (...) А козел, що на нього випав жеребок для Азазеля, буде поставлений живим перед Господнє лице, щоб очистити його, і щоб послати його до Азазеля на пустиню" (Левит, 16:8, 10).

Loading...

 
 

Цікаве