WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

Загрузка...
ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Сонети до орфея" Р.М. Рільке - Урок

Сонети до орфея" Р.М. Рільке - Урок

Грані сонетів Рільке

Сонет 1 (I)

Ось піднялося дерево. О ріст який!

О, Орфей співає! І співу повне вухо!

Мовчало все. Але ж у мовчанні

Є новий початок, знак і зміна.

Звірі з тиші вийшли ясної,

покинувши ліс, барлогу і гніздо,

так трапилося, що вони не з хитрощів

і не зі страху такими тихими були,

а з слухання. Рев, крик, рик

здаються малими в їхніх серцях. І де тільки

ледве хижа була, це слухати,

притулок із найтемніших потреб

із входом, де стовпи хитались,

там створив ти їм храм на слуху.

(Дослівний переклад Ю. Бардакової)

Устало дерево. О гінке зростання!

Орфей співа. О вгору вольний гон!

І вмовкло все. І з того от мовчання

Постав новий зачин, новий закон.

Із лісу, що у лагоді світлішав,

Ринули звірі з меж своїх і гнізд;

Не лють їх гнала і не хижий хист;

Не ляк їх упокорив і утішив,

а слухання, вчування. Рев і рик

Змалів їм у серцях. І де допіру

Хіба яка хібарочка у чащах

Хилялась до первісних слухащих,

Де темна хіть чаїлась потай миру -

Їм храм воздвиг співливий чарівник.

(Пер. М. Лукаша)

Ось дерево звелось. О виростання!

О спів Орфея! Співу повен слух.

І змовкло все, та суне крізь мовчання

новий зачаток, новий знак і рух.

Вилазять звірі з лісової тиші,

покинувши кубельця чи барліг;

вони, либонь, зробилися тихіші

не з остраху, не з хитрощів своїх,

а з прислухання. Рев, скавчання, гам

змаліли їм в серцях. Їм за пристанок

недавно ще була маленька хижа,

де крилася жадливість їхня хижа

і де при вході аж хитався ганок, -

там ти воздвиг в їх прислуханні храм.

(Пер. М. Бажана)

О дерево звелось! О надвисання!

О крон нагірний гук - Орфеїв спів!

І змовкло все. Та вже в самім мовчанні

новий початок, знак і порух зрів.

Із кубл і лігов звірі вирушали

в прояснений і виріджений ліс,

і видалось: не страх їм горла стис,

і не від хитрощів вони змовкали,

а з надслухань. Пощухли їм в серцях

трубіж і рев, і крики. Де не скоро

з'явилася б і хижка на вслухання,

в яскині найтьмянішого бажання

із брамою, де аж двигтять підпори,

собори спорудив ти їм в ушах!

(Пер. В.Стуса)

Питання і завдання для учнів до сонета 1 (I)

Визначте міфологічну основу твору. Чи всю сюжетну основу міфу про Орфея використовує Рільке у цьому вірші? Поясніть свою думку.

Як зображується спів Орфея? Якого значення надає йому автор?

Розкажіть про вплив, який справляє спів Орфея на світ.

к ви розумієте образ храму, що з'являється в кінці твору?

Поясніть метафоричний образ дерева у вірші.

Визначте особливості кожного із запропонованих перекладів даного твору Рільке. Хто з українських перекладачів найбільш точно передав зміст вірша? Що характерно для творчої манери кожного з перекладачів?

У першому ж сонеті, що відкриває цикл "Сонети до Орфея", Рільке створює образ античного співця Орфея, що стає узагальненим символом мистецтва. Автор використовує тут не всю сюжетну канву міфу, а лише тільки його частину, підкреслюючи, що спів Орфея міг зачаровувати звірів, рослини, тварин. У такий спосіб письменник утверджує думку про те, що мистецтво здатне духовно перетворювати світ, надавати йому новий зміст. Мистецтво, на думку Рільке, - рушійна сила світу. Тому у першій строфі автор пише про "новий початок, знак і зміну".

Образ дерева, що з'являється на початку твору, не є випадковим. Це метафора духовної еволюції світу, зростання вгору, до Бога. Увесь вірш сприймається як опис процесу цього зростання ("о ріст який!"), а в кінці з'являється образ храму, закономірний результат духовного руху. До речі, дерево у сонеті є ще втіленням синтезу земного і небесного, життя і смерті, що є характерним для естетики Рільке.

У вірші йдеться про процес духовної зміни світу. Орфей співає, а його спів зменшує рев і крик, долає лють і темряву. Сонет являє низку алегорій, характерних для естетики символізму: темний ліс, повний хижих звірів, - це людство, що втратило духовні цінності; темрява - втрата ідеалу; храм - піднесення душі, усвідомлення високої, божественної мудрості. Проте Рільке ніколи не вважав себе "чистим" символістом, оскільки протиставлення грішного, буденного і вічного не заперечує їхньої єдності, яку може забезпечити чарівна сила - мистецтво.

Емоційною кульмінацією вірша є момент "слухання", "вчування", коли світ і душа людини відкриваються назустріч прекрасному і - з'являється прекрасний храм, створений мистецтвом Орфея. У вірші виявляється так званий орфізм, притаманний поезії Рільке, особливо пізнього періоду. Мистецтво одухотворює кожну річ, людину і навіть звіра. Воно має чарівну силу, що є і в Бога, - здатність перетворювати світ. Така думка утверджується у сонеті.

Сонет 2 (I)

І майже дівчина була і вийшла

з цього спільного щастя співу і ліри,

і заблищала ясно крізь свою вуаль весни,

і зробила собі ліжко у моєму вусі.

І заснула там. І все був її сон.

Квітка, якою я милувався, ці

близькі простори й близькі поля,

і подив, який мене самого охопив.

Їй снився світ. Як ти співучий бог,

як ти створив її, що вона не хотіла

спочатку прокинутись? Поглянь, вона воскресла і спала.

Де її смерть? Ти цей мотив

ще знайдеш, перш ніж твоя пісня переведеться.

Де вона поділась?.. майже дівчина...

(Дослівний переклад Ю. Бардакової)

І появилась дівчинка мала

як ліра й спів злились в однім гучанні.

Уся проміння, в весняному вбранні,

в моєму слуху спати прилягла,

там і заснула. Сон її пойняв

дерева, що мене зачарували,

і луки, що відчутні й чуйні стали,

і кожен подив, що мене опав.

І снила світ. Ділам твоїм хвала,

співучий Боже, раз вона й не хоче

збудитися. Дивись - явленна спить!

Де ж смерть її? Ти зміг би поновить

мотив, як виспів з'їсть її, урочий.

Де вийде з мене? Дівчина ж мала.

(Пер. В. Стуса)

Питання і завдання для учнів до сонета 2 (I)

Пригадайте історію створення "Сонетів до Орфея" і з'ясуйте, про яку дівчинку йде мова у творі?

Як розуміє автор мистецтво у цьому вірші?

Чому Орфей називається "співучий Бог"?

У цьому сонеті згадується дівчинка Віра Оукама-Кнооп, смерть якої дала поштовх до створення "Сонетів до Орфея". Рільке підкреслює думку про те, що мистецтво здатне подолати смерть. Хоча дівчинка мертва, однак в уяві митця вона постає як жива: "і вийшла з цього спільного щастя співу і ліри". Як Орфей, що спустився до Аїду й пізнав смерть, ліричний герой вірша пізнав реальну смерть у своєму житті. Однак його мистецтво дає йому снагу жити й перемагати трагедію. Бог може надихати всі речі на життя. Так і у пісні Орфея дівчинка воскресла, вона лише спить... Зовсім не випадково Орфей у даному сонеті називається "співучий Бог", бо його мистецтво має божественне призначення - надихати все в цьому світі й творити життя попри смерть.

загрузка...

 
 

Цікаве

загрузка...