WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Оповідання Р. Бредбері "Усмішка" - Урок

Оповідання Р. Бредбері "Усмішка" - Урок

Конспект уроку у 5 класі

Оповідання Р. Бредбері "Усмішка"

Тема: "Джоконда" - загадкова відповідь майбутньому поколінню (Людина і людство в оповіданні Р. Бредбері "Усмішка").

Мета: розкрити вплив мистецтва Леонардо да Вінчі на творчість Р.Бредбері, зокрема на оповідання "Усмішка", проаналізувати твір у культурологічному контексті, з'ясувати роль ремінісценцій з епохи Відродження, визначити гуманістичні ідеї оповідання та його художню своєрідність; розвивати навички виразного читання, образного мислення, вміння аналізувати художній образ; виховувати любов до краси, мистецтва, відповідальність за майбутнє людства.

Обладнання: репродукції картин Леонардо да Вінчі, книги, що розповідають про нього: "Всеобщая история искусств" (Т. З, 1962), "Литература и искусство: Универсальная знциклопедия школьника" (1996), "С веком наравне. Рассказы о мастерах западноевропейской живописи - от Леонардо до Пикассо" (1977), "Мир Леонардо" Е. Богата (1989) та ін., малюнки учнів до оповідання "Усмішка", портрети Л. да Вінчі та Р. Бредбері.

Підготовка учнів до уроку: прочитати оповідання Р. Бредбері "Усмішка", дати відповідь на питання: "Як зображується майбутнє людства у творі?" (знайти відповідні цитати); завдання для пошукової групи учнів (2-3 чол.) - зібрати інформацію про життя і творчість Л. да Вінчі та його картину "Джоконда".

Епіграф: Краса - це жахлива річ. Тут Диявол із Богом змагається, а поле битви - серця людей. Ф. Достоєвський

Хід уроку

I. Підготовка до сприйняття навчальної теми

1. Демонстрація учителем портретів Л. да Вінчі та Р. Бредбері

2. Слово вчителя

Леонардо да Вінчі та Рей Бредбері... Між цими двома митцями лежить велика відстань довжиною у п'ять віків. Один із них жив у XV столітті, в Італії, був представником славетної епохи Відродження. А другий - жив у XX столітті, в Америці, писав фантастичні оповідання і романи, розвиваючи найсучасніші напрями літератури. Вони були досить різними. Леонардо да Вінчі цікавився не тільки живописом, але й архітектурою, наукою, технікою. А Рей Бредбері усе своє життя віддав мистецтву слова. Л. да Вінчі вабило реальне життя людей, анатомія їх тіла і способи правдивого відображення їх духовного буття в мистецтві. А Р .Бредбері прагнув зазирнути в прийдешнє і побачити, якими стануть люди в наступному тисячолітті, куди прямує людська цивілізація і що нас чекає через кілька століть...

Живучи в різних віках, у різних кутках земної кулі, маючи різні погляди й уподобання, Леонардо да Вінчі та Рей Бредбері мають схожість: їхня увага завжди була прикута до життя людини та людства, вони пильно вдивлялися в душу особистості, шукаючи там відповіді на пекучі питання доби. Окрім того, попри всі відстані їх ще поєднала "Джоконда" - видатний шедевр епохи Відродження (учитель показує репродукцію картини). Написана приблизно в 1503 - 1505 рр. великим Леонардо да Вінчі, вона надихнула через п'ять століть Рея Бредбері на створення оповідання "Усмішка", він немовби "оживив" її у майбутньому, створивши власний шедевр, тільки вже не живописний, а літературний.

Для чого ж Бредбері в своєму оповіданні звертається до картини Леонардо да Вінчі? Яка роль цих перегуків між минулим і прийдешнім? Які ідеї свого великого попередника хотів нагадати сучасникам Рей Бредбері і що нового він сказав у своєму творі?.. Щоб дати відповідь на ці запитання, нам треба дізнатися про секрети художньої творчості Леонардо да Вінчі та Рея Бредбері.

II. Формування нових знань і способів дії

1. Оголошення теми і мети уроку

2. Повідомлення групи учнів-"мистецтвознавців" про Леонардо да Вінчі

Уявіть собі Флоренцію XV століття... Вузькі вулички, невисокі будинки, галасливі базари... Але тут вже почали будуватися шедеври архітектури, що прославили Флоренцію на весь світ. До міста з'їжджалися молоді митці, котрі розвивали тут свій талант, вчилися майстерності й по тому залишали людству великі полотна. Серед них був і сімнадцятирічний Леонардо. Він народився в 1452 році в селищі Анкіано поблизу м. Вінчі, неподалік від Флоренції. Леонардо був позашлюбним сином нотаріуса П'єро да Вінчі, який і дав Леонардо своє прізвище. Мати його була простою селянкою, але хлопцеві судилося стати великим генієм, перед яким схилився увесь світ.

Художні здібності в нього виявилися надто рано, і, коли в 1469 році сім'я переїхала до Флоренції, батько віддав його на навчання в художню майстерню Андреа Веррокьо. Тут юні живописці, окрім малярської справи, вивчали ще архітектуру, скульптуру, будівництво. За давнім звичаєм учні допомагали майстрові виконувати замовлення. Так робив і Леонардо. До нашого часу дійшла робота А. Веррокьо "Благовіщення", де голівку янгола намалював майбутній великий митець. В очах цього янгола світиться дивовижне сяйво, вся його постать немовби випромінює животворний Божий Дух (демонструється репродукція).

У подальшому ця особливість творчої манери раннього Леонардо зберігається і в його наступних роботах. Картини Л. да Вінчі сповнені особливого світла, воно не яскраве, а трохи приглушене, таємниче, але в ньому є якась чарівна сила, що надає персонажам надзвичайної виразності.

З 1480-го року Л. да Вінчі згадується у флорентійських документах як художник, котрий мав уже власну майстерню. До картин зрілого майстра належать "Мадонна з квіткою", "Поклоніння волхвів" та ін. Близько 1482 р. Леонардо виїхав із Флоренції до Мілану, де вступив на службу до правителя Міланського герцогства Лодовіко Моро. Цікаво, що, пропонуючи свої послуги, він представлявся передусім як військовий інженер, потім як архітектор і спеціаліст з гідротехніки і лише в останню чергу як живописець і скульптор. До переліку професій Л. да Вінчі додамо, що він був і чудовим природознавцем і анатомом. Він прекрасно знав не тільки сучасні досягнення науки й техніки, але й життя природи і будову людського тіла, що дозволило йому створювати точні й виразні постаті на його полотнах. Різнобічність інтересів Леонардо да Вінчі була обумовлена не тільки його геніальністю, а й самою епохою Відродження. Ця доба називається саме так, бо митці Відродження в ХІV-ХVІІ ст. намагалися відродити ідеали античності з її культом людини і вірою в її великі можливості. Тому майстри Відродження, в тому числі й Леонардо, вивчають усі прояви життя людини, використовуючи для цього як науку, так і мистецтво.

У Мілані Л. да Вінчі багато малює, будує, створює скульптури, прикрашає своїми фресками собори і монастирі. До речі, як архітектор, він захопився ідеєю створення проекту ідеального міста. Дарма, що ідея не здійснилася. Але вона відображає політ думки генія.

Серед живописних робіт майстра стають відомими "Мадонна в гроті", "Мадонна Літта" та ін. Л. да Вінчі використовував чітку пірамідальну композицію, всі образи були ретельно виписані, але вони не здавалися надто схематичними завдяки особливому фону й освітленню. Художник понад усе любив присмерки, неясне світло, яке надавало персонажам м'якості й живучості. Його мадонни - втілення краси, жіночості, материнської любові.

У 1495 році Леонардо розпочав фреску для монастиря Санта Марія в Мілані - "Таємна вечеря". Більше двох років він працював над нею. Фреска назавжди прославила ім'я художника. Однак фарби, з якими він постійно експериментував, виявилися нестійкими, і фреска збереглася дуже погано. Однак і зараз, попри ушкоджені місця, вона вражає силою задуму митця.

Міланське герцогство потерпало від ударів французів, і тому в 1499 році Л. да Вінчі полишає Мілан. Він живе у Римі, Флоренції та в інших містах. Переїжджає з місця на місце, ніде не знаходячи душевного притулку. Приблизно в 1503 - 1505 рр. написав портрет Мони Лізи, знамениту "Джоконду", що й досі залишилась загадкою для людства, бо й сьогодні дослідники не можуть остаточно вирішити, що хотів показати на картині Леонардо.

Після "Джоконди" він мало працював. Постійні мандри знесилили його, здоров'я похитнулося. Тому, коли французький король Франциск І запропонував йому місце придворного живописця, Л. да Вінчі погодився і в 1517 році приїхав у Францію. Нарешті його оточили пошаною і поклонінням, він міг спокійно працювати, не думаючи про заробіток. Але сили вже полишали митця. Через два роки, в 1519 році, він помер у Парижі.

Художник прожив складне життя, він знав бідність і багатство, бачив тріумфи королів і жорстокі війни, але його серце належало Відродженню. Він прагнув розкрити духовну красу людини, показати її в усій суперечливості і разом з тим її велич. До нашого часу дійшло тільки 15 картин Л. да Вінчі, але навіть така мала кількість дає змогу оцінити силу генія і відчути світло Відродження.

3. Перегляд репродукцій картин Леонардо да Вінчі ("Мадонна з квіткою", "Мадонна Літта", "Мадонна в гроті" та ін.)

4. Бесіда

Як зображуються люди на полотнах художника?

Що приваблює в його персонажах?

Який фон здебільшого використовує митець?

Що єднає його роботи?

Які почуття виникають у вас під впливом картин Л. да Вінчі?

Учні розповідають про те, що художник з великою точністю і достовірністю малював людей; усі частини тіла, постаті, рухи майстерно виписані. Однак його персонажі приваблюють не тільки своєю правдивістю, а передусім духовною піднесеністю, внутрішньою гармонією, світлом, що неначе лине з їхнього серця. Відчувається, що митець захоплюється людиною і прагне збагнути її велич. Леонардо да Вінчі здебільшого використовує як фон свої улюблені сутінки. Завдяки м'якому освітленню виразнішими постають персонажі, вони неначе оживають, наповнюються теплом людського тіла. Полотна Л. да Вінчі просвітлюють душу, утверджуючи гармонію, добро і любов до людей.

Loading...

 
 

Цікаве