WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Національно-визвольна війна українського народу проти польського панування - Урок

Національно-визвольна війна українського народу проти польського панування - Урок

На відміну від багатьох народних повстань ХУІ-ХУІІ ст, які були подавлені Річчю Посполитою, ця війна була довготривалою і набула великого розмаху.

З висоти початку ХХІ століття можна бачити непослідовність і навіть половинчатість окремих дій і суджень гетьмана. Але не слід забувати суперечливість тогочасної епохи. В оточені ворожих сил гетьману доводилося маневрувати. Але генеральної лінії свого життя - звільнення рідної землі від іноземного гніту, Богдан Хмельницький дотримувався до останнього подиху.

„Таких людей привідіння Боже віками породжує в людстві для особливих йогонамірів і призначень "- писав автор „Історії Русів".

ІІІ. учень-дослідник виступає з короткою доповіддю про соціально-економічне і політичне становища на Україні в 40-х рр. ХУІІ ст.

Після поразки козацько-селянських повстань кінця ХУІ- першої половини ХУІІ ст. польським магнатам здавалося,що вони остаточно підкорили український народ.

Наприкінці 40-х років ХУІІ ст. суспільно-економічне і політичне життя в Україні видавалося досить спокійним. З 1638 року не відбувалося жодного збройного повстання селян. Період в історії України від 1638 до 1648 року дістав назву „ десятиріччя золотого спокою".

З приходом на трон польського короля Владислава ІУ ( 1632 р.), який прихильно ставився до запорозьких козаків, маючи на меті використовувати їх в своїх політичних цілях, тимчасового компромісу, розділивши сфери впливу. Трохи послабився і релігійний гніт. Уніати і православні прийшли до тимчасового компромісу, розділивши сфери впливу.

Проте „золотий спокій "був спокоєм для панівних верств. Магнати дійсно почували себе повновладними панами. Володіючи величезними ділянками землі на прикордонні, за умови, що вони, самі захищатимуть їх, магнати спочатку надавали своїм селянам певні привілеї. Але із зміцненням фільварків зростала панщина ( ще недавно вільні селяни змушені були відробляти на своїх панів по три - чотири дні панщини), збільшувалася кількість різноманітних повинностей селян.

Погіршувалось положення і козацтва, яке покладало великі надії на Владислава ІУ. Знову введено реєстри, крім того реєстровим козакам було заборонено обирати собі старшину; старшина призначалася з шляхти. Козаки-виписчики були невдоволені тим, що їх хотіли знову повернути у „підданих", вільних людей зробити панським слугами. Мали причини незадоволення і міщани. Більшість міст, тільки що появилися і була слабо захищена від магнатських зазіхань. Хоч деякі з цих міст мали Магдебурське право, але вони знаходилися на панських землях, що давали землевласникам привід ставити під сумнів статус міщан і вимагати від них обтяжливих повинностей і податків. Крім того на керівні посади в містах була закрита дорога для православних, а в декяких містах офіційною мовою була польська, а потім латинська мови, що теж не вело до злагоди між мешканцями міст.

Таким чином, із посиленням експлуатації народу магнатами в українському суспільстві зростала готовність до відкритої боротьби. Для грандіозного спалаху бракувало лише іскри.

ІУ учень - дослідник зачитує, а учні роблять тезовий конспект: „Причини початку національно-визвольної війни" і заповнюють таблицю: „Основні події національно-визвольної війни 1648-1657 рр.):

Причинами національно-визвольної війни 1648-1657 рр. були політичні, національні, релігійні:

Козацтво зазнавало постійних утисків: магнати відбирали в них хутори, луки, ставки, млини, примушували платити десятину, за будь-яку непокору козаків кидали до в'язниць і мордували, багато козаків перетворили на кріпаків;

Посилилося гноблення селянства. Панщина на Наддніпрянщині досягла 4 днів на тиждень, у західних районах - до 6 днів. Крім панщини, селяни змушені були виконувати і інші повинності ( працювати в маєтках, виконувати різноманітну роботу);

У містах українці були усунені від участі в міському самоврядуванні, їхні місця посідали іноземці;

Українцям чинили всякі перешкоди під час вступу до цеху, займатися ремеслом чи торгівлею;

Посилилась політика насадження уніатства та католицизму, переслідувалося православ'я.

За своїм характером цей всенародний рух був національно-визвольним та антифеодальним.

Рушійними силами визвольної війни були: козацтво, селянство, міщанство,частина українського духовенства, дрібна і середня православна шляхта.

Керівна роль належала неколонізованій козацькій старшині.

Спільною метою, яка їх всіх об'єднювала в боротьбі - ліквідація польсько-шляхетського панування та здобуття незалежності.

Учень - дослідник продовжує ...

У вересні 1647 року під Чигирином Б.Хмельницький зібрав своїх однодумців і розробив з ними план підготовки повстання. Та один з присутніх на зборах виявився зрадником і виказав плани полякам. Коронний гетьман Речі Посполитої Микола Потоцький заарештував Хмельницького і кинув його до в'язниці.

У поляків не було доказів вини Хмельницького, і вони вдалися до хитрого плану - вирішили його відпустити, але десь по дорозі вбити. Київський полковник М. Кричевський допоміг йому втекти. Богдан Хмельницький зі своїм старшим сином Тимофієм тікає на Січ ( грудень 1647 року). У квітні 1648 року козацька рада обрала його гетьманом.

Повсюдно на Україні створюються повстанські загони, що громлять шляхту, палять маєтки і приєднуються до війська Б.Хмельницького. До весни 1648 року під його керівництвом знаходиться близько 3 тисячі озброєних вояків, готових до рішучої боротьби з ненависними гнобителями.

Б.Хмельницький проявляє себе як тверезо мислячий політик та розумний дипломат. Розуміючи, що великим недоліком козаків у боротьбі з поляками буде відсутність кінноти, Хмельницький сміливо розв'язує і цю проблему- вступає в союз кримським ханом Іслам - Гіреєм, залишаючи в нього свого старшого сина Тимоша заложником. На допомогу козакам вирушає 4-тисячний загін Перекопського мурзи Тугай -бея.

У квітні 1648 року польське військо вирушило на Запорожжя. Замість того, щоб об'єднати свої сили, поляки розділилися: реєстрові козаки на чолі з Іваном Барабашем рушили Дніпром, а невеликий загін кінноти, очолюваний сином коронного гетьмана Стефаном Потоцьким та козацьким комісаром Шембергом, - берегом.

Разом польські війська налічували близько 4 тис. вояків ( 1,5 тис. вояків з польського регулярного війська та 2,5 тис. реєстрових козаків). Молодий гетьманич говорив: „Соромно посилати велике військо проти якоїсь ганебної зграї підлих холопів". За авангардом рухалися основні сили польської армії на чолі з Миколою Потоцьким. Усі війська мали з'єднатися біля Кодака.

Богдан Хмельницький не дав можливості польському війську об'єднатися - в квітні 1648 року разом з козаками рушив вверх по Дніпру, назустріч Потоцькому. По дорозі козацьке військо захопило і зруйнувало фортецю Кодак, щоб забезпечити собі безпечний тил.

Вдалим маневром гетьман примусив поляків зайняти незручні позиції біля Жовтих Вод. Оточений загін Стефана Потоцького розраховував на допомогу реєстрових козаків, але ті перебили своїх полковників, серед них Барабаша, і, обравши наказним гетьманом Джалалія, перейшли на бік Хмельницького.

5-6 травня 1648 року повстанці атакували польський табір, до якого змогли увірватися після запеклих боїв. Серед поляків почалася паніка. Дехто намагався втекти, але потрапляв у татарські засідки. А ті, що тікали до лісу, попадали у ями викопані раніше козаками.

В цій битві був тяжко поранений і взятий в полон Стефан Потоцький помирає. Всі залишки польського війська потрапляють в полон.

Робота з картою

Наступну перемогу Б.Хмельницький здобув під Корсунем 16 травня 1648 року.

Пригадаємо як це було...

19-тис. козацьке військо - 15 тис. козаків та 4 тис. татар рушило до Корсуня, де перебувала 20 тис. армія поляків. Коли в польський табір надійшло повідомлення про поразку під Жовтими Водами, поляки вирішили відступати. Лють поляків не знала меж, відступаючи вони вбивали, спалювали хутори і села.

У битві під Корсунем Б.Хмельницький задумав хитрий план, який йому успішно вдалося здійснити. Козаки перекопали шлях ровом, затопили балку і послали на жертву заради перемоги козака Микиту Галагана, який розповів про все, що його навчив Хмельницький. М.Потоцький наказав війську відступати.

Loading...

 
 

Цікаве