WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Літературні посиденьки за фронтовими поезіями Олеся Гончара - Реферат

Літературні посиденьки за фронтовими поезіями Олеся Гончара - Реферат

Літературні посиденьки за фронтовими поезіями Олеся Гончара

Мене війна веде все далі

Обладнання: портрет О. Гончара у вишитому рушнику, репродукції фотографій, декорації для сценок, костюми для учасників монтажу, куточок письменника (журнальний столик, на ньому фото О. Гончара часів війни, книги "Прапороносці" та "Фронтові поезії"), мелодії пісень воєнних років, відеокасета "Згадуючи Олеся Гончара".

Звучить мелодія пісні "Священная война".

Перший юнак.

Скрегоче залізом округа,

Смертю повітря хурчить.

Я знаю той ступінь напруги,

Коли вже ніщо не страшить.

Святе божевілля атаки

В тобі поглинає все.

Через яри та байраки

Незнавана сила несе.

Немає ні рідних, ні любих,

Нема ні жалю, ні тривог.

Байдужим стаєш до згуби,

Могутнім стаєш, як бог.

Перша дівчина. Ці рядки написані 24-річним бійцем Олесем Гончаром. Таких атак було чимало в його фронтовому житті, бо йому, добровольцю студентського батальйону, довелося пройти через усі пекельні кола війни - від першого до останнього. Вогонь і перемога, оточення й два поранення, три медалі "За відвагу", орден Слави, орден Червоної Зірки.

Демонструється фото О. Гончара воєнних років.

Другий юнак

Сніги! Не сніги, а ріллі,

Наорані смертю за мить.

І хлопець - одне вугілля -

Біля танка свого лежить.

Руку підняв до неба,

Крик занімів на вустах,

Бо жити б йому ще треба

В незайманих десь містах.

Ще б чути довкола себе

Той гомін прекрасних міст

Бунутючи, зняв до неба

Чорний кулак танкіст.

Третій юнак

І руки його обгорілі

Не хочуть такого кінця!

І зуби аж сяють білі

На спаленій масці лиця!

Бо то ж недомріяна мрія,

То ж вірність його комусь -

Напис на танку біліє:

"Жди -я вернусь!"

На фоні мелодії пісні "Где же вы теперь, друзья-однополчане?".

Четвертий юнак

Мене війна веде все далі

Просторами чужих земель.

Де й наші птиці не літали,

Іду, мов давній менестрель.

Я вірю в пісню, як в молитву,

І смерть, здається, на війні

Щадить мене в найтяжчих битвах

За... недоспівані пісні.

Коли при спалахах заграви

Вночі, ввірвавшися у дзот,

Я дістаю із-за халяви

З піснями вільними блокнот.

І на трофейному папері

Лягає туга і печаль, -

Я наче відкриваю двері

У рідний дім, у рідну даль...

Друга дівчина. Олесь сидів біля міномета, обійнявши чорну його трубу правою рукою, і, примруживши карі очі, тихий, замислений, тихо говорив:

Боєць

Темніють доти

Чужі навпроти -

Нічого більш нема.

А там десь, дома,

Весна знайома

Зелені руки підійма.

Третя дівчина. Мінометники, надзвичайно строгі й навіть урочисті, слухали, затамувавши подих... Олесь усе читав. Він читав і годину, і другу, а солдати слухали й дивувались, як це можна було звичайними словами виповісти те, що було в кожного на серці, і про що, виявляється, могло розказати одне лиш людське серце...

Звучить мелодія фронтової пісні "На базымянной высоте", на її фоні дочитується вірш.

Четвертий юнак.

І, як сновиддя золоте,

Мені тоді снується

Про давнє і дзвінке!

Про те, що плаче і сміється...

Наказ: "Вперед!" - Я знов ховаю

Окопну лірику свою.

І в повен зріст - до того краю,

Де знову бути нам в бою.

Олесь Гончар. Якщо лишуся живим, розповім про вас...

Виставляється фото "Гончар з фронтовими товаришами".

Четверта дівчина. "Про вас" - то про своїх друзів, побратимів, з ким судилося Олесеві ділити важку солдатську долю. Після війни він виконав свою обіцянку: роман "Прапороносці" був написаний.

Олесь Гончар. Думка про створення цієї книги вперше загородилася в Празі, в бурхливім травні 1945 року. Після грандіозних боїв... виникла книга, котру маєте перед собою.

Перша дівчина. Роман "Прапороносці" був відзначений Сталінською премією (після "культу особистості" соромливо перейменовану в Державну премію СРСР), відзначений двічі: за "Альпи" і "Голубий Дунай" - 1947 року та за "Злату Прагу" - 1948 року.

Друга дівчина. Українською мовою було понад тридцяти п'яти видань роману, російською мовою - сорок п'ять видань. Він видавався також у Білорусі, Литві, Азербайджані, Грузії, Естонії, Латвії, Молдові, Туркменистані, Чувашії...

Третя дівчина. Понад п'ятдесяти разів трилогія "Прапороносці" виходила також мовами інших народів світу: сім разів роман видавався в Угорщині, п'ять разів - у Болгарії, по три рази - в Румунії, Польщі. Югославії, шість разів - у Німеччині, вісім видань у Китаї, а також у Кореї, Монголії, В'єтнамі, Албанії, Англії.

На фоні мелодії пісні "Темная ночь".

Перший юнак

Здрастуй, мій сонячний раю,

Ти снишся мені і тут,

Серцем щодня я літаю

До тебе за бистрий Прут.

Як пишуть листи солдати,

Тужливо стає мені.

Кому ж мені написати,

Якій догукнути рідні?

Другий юнак

Той - мамі, а той - дружині,

Той сестрам, а той - братам.

А я напишу - Україні!

Сонцю її і степам.

Сивим як згадки могилам,

Що тонуть в імлі голубій,

Шляхам, окутаним пилом,

Якими пішли ми в бій.

Третій юнак

Бачу далекі вершини

В тумани повитих Карпат.

Може, моя то Вкраїна

Біліє черідкою хат?

Слово, в бою огрубіле,

У тому краю забрини,

Де вишні в убранні білім

Мене виглядають з війни.

Перша дівчина. Перечитавши свої фронтові поезії та досить скромно їх оцінюючи, автор однак уважає, що ці давні, подеколи може й кострубаті рядки - як не дивно - зберегли й через десятки літ своє первісне емоційне навантаження, внутрішню щирість, отже, мають право на зустріч із читачем.

Друга дівчина. "Поетичний пунктир походу" - так було колись названо твори цього фронтового циклу, здається, й сьогодні з таким визначенням можна погодитись. Людина, як відомо, перебувала на фронті в умовах виняткових, до краю суворих, обставини складалися таким чином, що навіть натурам з художніми нахилами дуже рідко випадала можливість для творчого самовияву. А душа прагнула виповісти свої почуття, відгукнутись на довколишнє, хоча б нашвидкуруч зафіксувати - для себе, для друзів - своє пережите.

Перший юнак. Ось так це й народжувалось. Яскраві згустки юнацьких вражень тут знайде читач, замальовки інтимних настроїв, душевних ста-нів одного з учасників походу.

"Конспекти почуттів" - ще й так мовилось про ці віршовані мініатюри. Той, хто читав "Прапороносці", певне, помітить, що "Фронтові поезії" автора уже несли в собі зародки, ембріони тих образів, які згодом дістають свій розвиток у трилогії. Мріялось тоді авторові, що ця книжка в нього буде першою, а вийшла вона друком - через сорок років.

Отже, ще один голос звідти, з далекого...

Олесь Гончар. Ті, за чиїми плечима фронти, безмірні далечі визвольного походу, сподіваюсь, знайдуть у цих юнацьких довірливих записах щось близьке своєму серцю; а, можливо, доторкнуться ці рядки й до душ тих, кому випала інша доля, хто виростав і формувався вже по цей бік золотого екватора Перемоги...

На фоні мелодії "Синий платочек".

Другий юнак

Без краю топкі болота,

Без краю пагубні озерця.

Перед очима встала та,

Що лицар звав би: дама серця.

Не у сталевім сяйві лат,

Loading...

 
 

Цікаве