WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Критичне мислення на уроках зарубіжної літератури - Урок

Критичне мислення на уроках зарубіжної літератури - Урок

На думку ряду науковців (Л. Мірошниченко, Ю. Султанов, О. Куцевол, Щ. Ісаєва, А. Вітренко) та вчителів - практиків (Л. Чередник, О. Каєнко, І. Гаврик), особливо цінним є те, що на уроці зарубіжної літератури не просто відбувається знайомство з новим художнім твором, а здійснюється поліфонічне спілкування: письменник - учитель учень. Долаючи простір і час, до сьогоднішніх читачів доходять думки й почуття найсвітліших умів людства. Щоб були вони адекватно сприйняті, учитель, за словами методиста Р.Ф. Брандесова, має виконувати функції своєрідного "транслятора" - підсилювача художніх емоцій літературного твору, "налагоджувача" невидимого зв'язку між досвідом поколінь.

Саме тому основною проблемою лишається перенагромадження вчителями уроку інноваційними технологіями без розумного поєднання власної системи з новими технологіями, або ж ми ігноруємо інноваційну діяльність, віддаючи перевагу традиційним методам.

Якісна освіта розглядається нині як один з чинників високої якості життя. Соціальне - економічне і культурне зростання держави буде тоді, коли у нас буде якісна освіта. Старше покоління учителів може пригадати вивчення якості знань, що проводилося Міністерством освіти та Інститутом педагогіки, однак якість освіти - поняття ширше, куди якість знань входить як окремий складник. У якість літературної освіти як окремого складника загальної якості освіти входить і рівень знань, і вміння застосовувати їх на практиці, й вихованість засобами мистецтва слова, моральне становлення особистості під впливом художньої літератури, національна гідність і гордість, повага до інших народів; вироблення вмінь розв'язувати життєві проблеми. "Учителю, не виховай раба", - так радив відомий український методист Б.І. Степанишин. Засобами художнього слова маємо виховати сильний, вольовий характер. Особистість, яка може достойно жити й працювати в демократичному суспільстві, якій чуже почуття меншовартості, особистість з високими патріотичними почуттями, яка ніколи не зрадить національні інтереси держави і зможе представляти її на різних рівнях. Ще у свій час Іван Багряний робив ставку на молодь. Щодо психологічної комфортності, то О.Леонтьєв, наприклад, стверджує, що особливе значення має створення на уроці позитивного мікроклімату, психологічного фону, який сприяє взаєморозумінню учителя й учнів, їхній співпраці, стимулює розвиток духовного потенціалу особистості.

Державна політика в освітній галузі закріплена в Законах України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", розроблена програма втілення Концепції 12 - річної загальної середньої освіти, Національна доктрина розвитку освіти у ХХІ столітті.

Визначальною рисою усіх програмних документів є орієнтація школи на особистість учня. "Освіта України" - це освіта для людини, її стверджень - розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє використовувати набуті знання і вміння для творчого розв'язання проблеми, критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни (Концепція 12 - річної загальної середньої освіти. (Проект)//Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України; К.:2000. - №21. - С.11).

Доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті проголошує головною метою створення умов "для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України", формування поколінь, які "здатні навчатися впродовж усього життя, створювати і розвивати цінності громадянського суспільства" (Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті. (Проект). - К.:2001. - С.2.).

Вище означені документи є програмними й для літературної освіти. Література як шкільний предмет усе більше стає носієм народної моралі, загальнолюдських і національних цінностей, засобами розвитку історичної пам'яті, формування творчої, критично мислячої особистості.

Повноцінний розвиток творчих здібностей в учнів можливий за умови формування мотивації творчості та цілеспрямованого педагогічного впливу на розвиток кожного з компонентів інструментальних літературно - творчих здібностей молодшого школяра. Першим і найбільш важливим етапом в роботі з розвитку літературно - творчих здібностей є розвиток емоційно - чуттєвої сфери. Через неї поступово відбувається формування емоційно - ціннісного ставлення школяра до світу як важливого компоненту літературно - творчих здібностей. Для його формування необхідним є стимулювання емоцій та почуттів шляхом впливу емоційно - чуттєвих чинників на учня. Талановитий майстер художнього слова К. Паустовський стверджував, що дітей та митців(художників, письменників) об'єднує особлива свіжість та емоційність сприйняття дійсності.

В. О. Сухомлинський зауважував, що вплив чуттєвого сприйняття на духовне життя дитини визначається насамперед тим, що приховується за картиною, явищем, подією, які здивували і вразили її: чи то тільки зовнішня яскравість, чи глибокий внутрішній зміст, що ховається за зовнішньою яскравістю. Завдання вчителя полягає в тому, щоб сприйняття і пізнання ліцеїстом навколишнього світу було для нього справжньою діяльністю, щоб у цій діяльності проходило його багате емоційне життя. За таких умов можливий повноцінний розвиток емоційно - ціннісної сфери дитини з метою залучення її до творчої діяльності.

Художньо - творча діяльність, за думкою багатьох мистецтвознавців та педагогів (Н.Й. Волошина, Н.Є. Миропольська, О.П. Рудницька) є синергетичним результатом споглядання і переживання. Чим багатший чуттєвий досвід дитини, чим глибші емоції і почуття, тим яскравіші образи виникають в її уяві, тим гострішою стає потреба відтворити власні переживання у словах.

Правильно організований чуттєвий контакт дитини з природою та художніми цінностями спрямовується не тільки на зовнішню форму об'єктів, а і на їх зміст. Емоційний контекст, що оточує естетичне споглядання, окрім духовної насолоди, сприяє зародженню подиву. При подиві нормальний процес мислення ніби на мить переривається, завдячуючи своєрідній психологічній інверсії сприйняття. Так, сніг, особливо перший, сприймається дітьми з проявом почуття схвильованості, зачарованості красою. Це почуття подиву дуже важливе в процесі літературно - творчого становлення особистості, оскільки воно породжує натхнення та є поштовхом до розвитку творчого мислення.

На споглядальному етапі роботи вчитель має зосередити свої зусилля на організації безпосереднього контакту учнів з проявами естетичного у світі , збагачувати їх уявлення чуттєво - образною інформацією, розширювати чуттєвий досвід, завдяки чому діти вчаться спостерігати і оцінювати світ. За словами В.О. Сухомлинського, для того, "...щоб заграла поетична струна, щоб відкрилось джерельце творчості, її треба вчити спостерігати, помічати численність відношення між речами, явищами".(9;341).

Педагог, художник Б.М. Неменський підкреслює: "Переживанню, співпереживанню треба вчити, здатність цю від простого до складного треба формувати в процесі навчання"(4;24).

Сучасні психологи відмічають, що сьогоднішня освіта вкрай раціоналізована, мало уваги звертається на виховання почуттів дитини, що призводить до розповсюдження в суспільстві професійно - компетентного, але бездуховного індивіда. (2;6).

Таким чином, основна увага вчителя має бути направлена на психологію дитини, її внутрішній світ, її індивідуальність і запити.

Коли ми мислимо критично, те, що ми думаємо та як ми думаємо, завжди перебуває у фокусі нашої уваги, і коли ми помічаємо помилку чи бачимо інший і, можливо, кращий спосіб осмислення якогось завдання чи проблеми, ми зацікавлено його вивчаємо. Учні, які мислять критично, зазвичай навчаються з інтересом.

Loading...

 
 

Цікаве