WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Задачі. Залізна логіка - Урок

Задачі. Залізна логіка - Урок

Справді, звідки?

30. ТЮБЕТЕЙКА З БІСЕРОМ

- Ану, геть, нероби! - розштовхував натовп роззяв головний співробітник Кримінального Агентства з Розслідування Різноманітних Розглядів (КАРРР) інспектор Роберт Ратмирович Руп. - Ну що тут за м'ясо?

Капітан Лопухов, знаючи характер і важку руку інспектора, вирішив не качати права та доповів по-військовому:

- М'ясо належить нині покійному Кришномуртієву Тамерлану Улукбековичу. Тобто м'ясо і є колишній Кришномуртієв, пане інспекторе.

- Бачу без шмаркатих, - огризнувся Р. Р. Руп. Настрій був зіпсований на весь день жахливим видовищем: Кришномуртієв випав ледь не з самого верхнього поверху хмарочоса на Червоній Пресні, де знаходився його офіс. Тепер англійський костюм, бухарський халат і гарна, розшита бісером тюбетейка обрамляли якусь безформну масу, в якій ледве розрізнялись риси Тамерлана Улукбековича.

- А чому тюбетейка не злетіла? - поцікавився інспектор у Лопухова.

Лопухов не знав, що відповісти, але тут із натовпу вийшов колега Кришномуртієва, Рашид Гарунов:

- Справа в тому, що тюбетейка на резинці. Він надягав її лише по урочистих днях.

- А який сьогодні урочистий день?

- День його самогубства! Я все бачив. Тамерлан увійшов до контори і сказав мені: "Рашид, я програв свою головну битву!" - Це він мав на увазі, мабуть, невдачу з фірмою "Дракула". І тут дивлюся - насуває свою тюбетейку, краватку поправив, розчинив вікно - і стриб! А летіти так високо - я встиг у вікновиглянути, бачив, як він прямо тюбетейкою на асфальт упав, і бризки на всі боки! Ай-ай-ай, який жаль! Тюбетейка гарна, бачите? З бісером, а сама з китайського шовку! Не принесла вона йому щастя! Ох, не принесла!

- Так, - підсумував інспектор Руп, - пану Кришномуртієву тюбетейка щастя не принесла. А тобі, Рашидику, вона принесла-таки великі неприємності. Знаєш, чому?

А ви знаєте?

31. ТРОЯНСЬКИЙ ПІНГВІН

- Цезар Юлійович Маманін-Сміт був не просто великою людиною! Ні! Він був... Він був... - Капітан Лопухов не зміг стримати рясний потік скупих чоловічих сліз.

Маманін-Сміт був найвизначнішим дослідником Арктики за всю історію світового льоду - і ось він загинув, загинув на роботі, буквально до дір затертий полярною кригою. У його шикарному бунгало в центрі Мурманська зібрались найближчі родичі героя-полярника на церемонію оголошення заповіту.

- Він був багатим скнарою, - закінчив за Лопухова інспектор Роберт Ратмирович Руп. - Тут, крім ведмежих чучел, зібрана купа найцінніших речей, а ви організували охорону так, що дешевше було б зразу винести всі речі на міську площу - та й там залишити! Правильно зробили, що розжалували вас із генералів назад у капітани - та й "генерал Лопухов" звучить якось кострубато. От "рядовий Лопухов" - навпаки...

- Що вам знову не так? - розізлився Лопухів. - Тут до мене цілий тиждень ніхто не міг ні зайти, ні вийти!..

- Однак зайшли - і вийдуть з напханими кишенями, - заперечив інспектор Руп і раптом з усієї сили дав стусана безвинному на вигляд чучелу пінгвіна. Той крякнув, але залишився на місці. Тоді інспектор виконав серію найкращих ударів з репертуару Клода Ван Дамма - і тут "пінгвін" не витримав: вилаявся дурним голосом і спробував зникнути. Але інспектор учепився в нього мертвою хваткою:

- Всередину пінгвіна заглянемо - виявимо там Наліма. Я правильно вгадав?

- Правильно, правильно, - буркнув небезпечний злодій-рецидивіст Налім Акулов, незграбно вилізаючи з пінгвінячого вбрання, - але як тобі це вдалося?

- Я тебе вирахував. Відомо, що злочинцями стають в основному відмінники, а двієчники йдуть у менти - приклад Лопухова це підтверджує. Але ти - всім відомий виняток...

- Так, - погодився Акулов, - у школі я був двієчником. Ну й що? Я зате пройшов таку школу життя...

- Але головному воно тебе не навчило.

Чому не навчила Наліма Акулова школа життя?

32. У КОГО НЕ ЛАДИТЬСЯ

Інспектор Руп повертався ввечері з роботи і майже біля самого дому зустрів свого приятеля - газетяра Кира Касторкіна. Журналіст був у нестямі:

- Ти тільки подумай, яка гидота! - репетував він, бризкаючи слиною. - Нам знову затримали зарплату, на два місяці.

- То поміняй роботу, - безпечно порадив Роберт Ратмирович. Але Касторкін йому заперечив:

- До чого тут робота?! Це -банк! Банк затримує виплати! Працювати не вміють! Завжди у них щось не ладиться!

- У них-то як раз ладиться! - замислено відповів інспектор Руп.

- Що ти маєш на увазі? - не зрозумів Касторкін.

Справді, що?

33. ГОРИЛА-ВБИВЦЯ

Раз на три роки інспектор Руп бере відпустку і їде або в Крим, або пополювати в Африку. Проте навіть під час відпустки, навіть у Африці йому досить часто доводиться застосовувати свої здібності сищика.

- Мій бідний дядечка! Ця звірюка вбила його! - голосив над трупом дядечка Людовік Д'Еклерк. Поруч лежала здоровенна горила, убита кулею молодого Д'Еклерка. В одній руці горили була напівобгризена волова кістка, а інша все ще стискала посиніле горло дядечка.

- Дуже дивно... Розкажіть, як це трапилось, - попросив інспектор Руп.

- І нічого дивного! - образився Д'Еклерк. - Це трапилося миттєво. Дядечка сидів біля вогнища, підсмажував м'ясо. А горилу привернув запах м'яса, от вона й вискочила із заростей та як кинеться на дядечка і давай його душити! А іншою лапою схопила м'ясо та стала жерти. Тут саме я приспів, пристрілив її. Але виявилось занадто пізно. Ох, бідний, бідний...

- Бідний звір, - закінчив за Д'Еклерка Роберт Ратмирович. - Він загинув через ваше злочинне прагнення одержати швидше дядечкову спадщину. Я вже не кажу про самого дядечка...

- Та я... - спробував заперечити Д'Еклерк, але дуло револьвера вже вперлося йому в живіт.

- Ви просто неук, - підсумував інспектор Руп.

Чому?

34. ЩО СКАЗАВ СТАРИЙ?

Два молоді козаки, обидва завзяті вершники, часто бились між собою об заклад, хто кого пережене. Не раз то той, то інший був переможцем, нарешті це їм набридло.

- От що, - сказав Григорій, - давай заставимося навпаки. Хай заклад достанеться тому, чий кінь прийде в призначене місце другим, а не першим.

- Добре! - відповів Михайло.

Козаки виїхали на своїх конях у степ. Глядачів зібралось безліч: усім хотілось подивитись таку дивовижу. Один старий козак почав рахувати, ляскаючи в долоні:

- Раз!.. Два!.. Три!..

Сперечальники, звичайно, ні з місця. Глядачі почали сміятися, судити й рядити, і вирішили, що так вирішити спір неможливо, і що сперечальники простоять на місці, як кажуть, довіку. Тут до натовпу підійшов сивий старий, який бачив на своєму віку багато різного.

- У чому справа? - питає він.

Йому сказали.

- Еге ж! - каже старий, - от я їм зараз шепну таке слово, що поскачуть, як ошпарені.

І справді... Підійшов старий до козаків, сказав їм щось, і за півхвилини козаки вже неслись за степом що є духу, намагаючись будь-що обігнати один одного, але заклад все ж виграв той, чий кінь прийшов другим.

Що сказав старий?

35. СУПЕРЕЧКА

Троє селян - Іван, Петро і Микола - отримали за роботу мішок зерна. Як на лихо під рукою не виявилось мірки і довелось ділити зерно "на глаз". Найстарший серед селян - Іван - розсипав зерно на три купи, як він міркував, порівну:

- Першу купу візьми ти, Петре, друга дістанеться Миколі, а третя мені.

- Я не згоден, - заперечив Микола, - Моя купа зерна найменша.

Засперечалися селяни, майже до сварки не дійшло. Пересипають зерно з однієї купи до другої, з другої до третьої і ніяк не дійдуть згоди, обов'язково хто-небудь незадоволений.

- Якщо б ми були вдвох, я і Петро, - закричав Іван, - я би швидко розділив. Розсипав би зерно на дві рівні купи і запропонував би Петру вибрати будь-яку, а собі взяв би ту, яка залишилась. Обоє ми були б задоволеними. А тут я не знаю як і бути.

Задумались селяни, як поділити зерно, щоб всі були задоволені, щоб кожний був упевнений, що отримав не менше третини. І придумали.

Придумайте і ви.

ВІДПОВІДІ

1. По дві партії.

2. Коли другий покупець узяв половину качанів, що залишилися, і ще півкачана, у колгоспниці зостався тільки один качан. Отже, півтора качана складають половину тієї кількості, яка залишилась після першого продажу. Ясно, що повністю ця кількість дорівнює трьом. Якщо до цього добавити півкачана, то получиться половина всіх качанів, які були у колгоспниці. Неважко зрозуміти, що вона принесла на базар сім качанів капусти.

3. Буває дуже часто. Якщо діду 50 років, а його онуку один місяць, тоді дід старший від онука рівно в 600 разів.

4. Відомо, що вода виштовхує занурене в неї тіло з такою силою, яка дорівнює вазі води, витиснутої цим тілом. Трубу закріпили під човном, від чого вага її зменшилась. Весляр міг перевезти трубу на інший берег, сидячи в човні.

5. Інспектор Варніке звернув увагу на недоречність між словами і справами мотоцикліста. Свічка не могла настільки швидко охолонути, щоб її можна було тримати голою рукою. А мотоцикліст демонстративно показував її інспектору. Отже, заява мотоцикліста про те, що він тільки-но під'їхав - неправда.

6. Очевидно, касир ніколи не торкався до лампи денного світла (а саме така лампа встановлена в довгому вузькому плафоні на стелі), інакше він би знав, що лампи холодного світла не нагріваються вище температури 40-45°С.

7. Інспектор запропонував перебудувати піраміду. Догори повинен забратися той, хто стоїть знизу. Він найвищий, отож, і руки в нього довші.

8. Дядько Джеймс випустив з виду, що Томм занадто малий на зріст, щоб побачити яйце, яке лежало на шафі.Його могла побачити тільки людина висока на зріст, тобто сам містер Джеймс.

Loading...

 
 

Цікаве