WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Жанр танка в ліриці Ісікава Такубоку - Урок

Жанр танка в ліриці Ісікава Такубоку - Урок

Які теми й мотиви з'явилися у ліриці Такубоку пізнього, токійського, періоду? З яким напрямом вони пов'язані?

Назвіть основні збірки поета.

Як ви розумієте назву однієї зі статей митця: "Вірші, котрі можна їсти"? Які естетичні погляди на поезію втілюються у даній праці?

Чим приваблює вас поезія Такубоку?

Збірка "Жменя піску" (1910)

Відомо, що старовинна класична поезія Японії створила особливі форми мистецтва ліричної мініатюри: танка і хоку. П'ятивірші й тривірші - національна творчість японців, принципи якої складалися протягом століть. Танка і хоку не знають рими, але звуки в них все одно немовби перегукуються й "співають" завдяки тому, що в японській мові після кожного приголосного звука обов'язкового йде голосний, тому у японській мові практично немає закритих складів. Це створює милозвучність звучання танка і хоку. Народившись із народної пісні й перейшовши в літературу, ці древні жанри японської поезії не втратили своєї музичної основи, вражаючи читачів гармонійністю побудови.

Узявши за основу жанр класичної ліричної поезії - танка, Такубоку надав йому зовсім нового змісту, що яскраво засвідчила його збірка "Жменя піску". Письменник не обмежується лише темами природи й самоспоглядання. Об'єктом зображення митця став увесь навколишній світ. На сторінках збірки проходять спогади поета про його нелегке дитинство, роки навчання, блукання по країні. Ліричний герой Такубоку - це сам поет, син свого народу, який добре знає усі його біди. Кожний вірш Такубоку являє собою закінчену думку, але всі разом вони складають досить строкату картину не тільки життя митця, а й усієї Японії. Отже, реалістичність і демократизм - характерні ознаки збірки.

У своїх танка поет вихоплює із усього розмаїття життя найголовніше - те, що його найбільше хвилює, що дає привід для роздумів і переживань. Нерідко п'ятивірші будуються таким чином, що в центрі постає якась одна виразна деталь чи образ, що набувають узагальненого значення. Наприклад:

У Східному морі,

на острівці,

на прибережнім білім піску

я, не втираючи сліз,

бавлюся з крабеням.

Крабеня - частинка природи - навіює роздуми про життя поета. Так само, як він грається із цією маленькою морською істотою, доля грається з ним самим. Художній простір у цьому творі окреслений лише кількома виразними штрихами: море, білий пісок, острів. Нічого зайвого, нічого такого, що відволікало б увагу читача від основного - почуття, що відтворюється у даному вірші. Основний настрій цього танка сумний. Ліричний герой відчуває якусь неясну тривогу, печаль, відчуженість (невипадково він сам-один на острові). Його сльози - знак трагізму людської долі, що вповні пізнав поет.

Танка Такубоку дуже важко інтерпретувати, тому що кожний вірш навіює безліч роздумів і асоціацій. Кожен сприймає їх по-своєму. Асоціативність - ще одна риса творчості митця, він прагне викликати живий відгук у серці читача.

Основними мотивами збірки "Жменя піску" є мотиви туги, самотності, трагедії людського існування. Ліричний герой не приховує своїх сліз, він часто плаче чи то від згадки про своїх рідних, чи то від прикрощів долі, чи то від нездійсненних мрій, чи то від почуттів, що крають серце.

Послинив грудку глини, розім'яв

і виліпив обличчя матері -

таке, коли вона заплаче.

О, скільки туги

в цім "портреті"!

Вірші Такубоку - це своєрідний ліричний портрет поета, що чутливо сприймає світ і все, що відбувається в ньому. У своїх танка митець майстерно "виліплює" характерні образи своєї епохи: місто, де губиться людина; будинок, який полишили люди у пошуках кращої долі; вулиці, якими "блукають смуток і печаль", та інші.

Та осінь в Сап поро

дала мені

печаль-журбу,

яку несу я

і донині.

Усі ці досить печальні образи сучасного йому світу Такубоку несе у своєму серці. Але попри трагізм світосприйняття поет не втрачає жаги до життя. Він любить природу, вміє палко кохати, цінує кожну мить земного існування. Тому у збірці "Жменя піску" можна знайти й інші образи: гори, море, сакуру, червоні квіти тощо. Вони нагадують про вічну гармонію, яку вміє побачити поет, про високі почуття, що не згасають у його серці. Чимало віршів даної книги пройняті світлою ідеєю любові. Такубоку пише про кохання до своєї дружини, про любов до матері і до батьківщини. Хоча його душа зазнала багато втрат, вона здатна до духовного відродження, і джерелом цього відродження є почуття любові до всього живого, до близьких і рідних, до вітчизни.

Великі червоні квіти

на її кімоно -

і досі перед очима стоять.

Кохання в шість років.

Природне і людське буття органічно поєднані у збірці "Жменя піску". Через образи природи поет розповідає про свій душевний стан. Природа - його співрозмовник, його щирий друг і мудрий порадник. Він живе з нею одним життям, тому, розповідаючи про зміни у природі, він цілком природно переходить до характеристики власних переживань. Осінь, дощ, падолист, хмари, вода, вітер стали традиційними образами у ліриці Такубоку. Поет надає перевагу образам руху, тому що вони здатні показати зміни, що відбуваються у його душі, плин його почуттів.

Осені прихід - це... як вода!

Умиєшся - і всі твої думки

новими стануть.

Кожний п'ятивірш Такубоку має два плани: зовнішній (об'єктивний), у якому зображуються образи, факти або явища реального життя, і внутрішній (суб'єктивний), у якому приховуються почуття й переживання ліричного героя. Співвіднесення зовнішнього й внутрішнього - чи не найскладніше завдання при читанні танка поета. Зображення об'єктивного світу, як правило, підпорядковано завданню вираження його суб'єктивного відчуття. Вірші Такубоку відзначаються глибоким психологізмом, вони відтворюють всю гаму людських почуттів, до того ж в одному вірші може передаватися не одне, а кілька почуттів. Візьмемо, наприклад, такі рядки:

Неначе танцює дракон -

злітає в небо пустельне

і в ньому зникає дим.

Дивився б на цей танок,

аж поки мого життя!

У цьому творі втілюються і велика туга самотності (невипадково "небо пустельне"), і відчуття тлінності, швидкоплинності кожної миті, і водночас велика жага життя, усвідомлення повноти кожного дня.

Танка Такубоку нерідко будуються як живописні замальовки. Кількома виразними штрихами поет створює невеличку картину, живий "знімок" реальності. Але п'ятивірші митця стали цікавими ще для його сучасників не тільки завдяки своїй живописній манері, а передусім глибокій філософській насиченості. У віршах Такубоку порушуються питання життя і смерті, природного і людського буття, кохання і смислу існування. Поет-філософ став голосом своєї епохи, він у поетичній формі втілив ті проблеми, що хвилювали все його покоління.

П'ятивірші Такубоку - книга його власного життя. Вони звучать то як спогади, то як короткі "репортажі", то як миттєві враження або почуття. Так чи інакше, його вірші, за словами літературознавця В. Логунова, "згустки реальності". Намагаючись проникнути у саму сутність складних станів власної душі, поет одночасно осмислював і глибокі тріщини, суперечності навколишнього світу з надією знайти засоби для відновлення втраченої гармонії. "Є особливі миттєвості, - писав митець, - вони не повторюються двічі. Я з любов'ю згадую про ці миттєвості. Мені не хочеться, щоб вони минули даремно. Для того, щоб висловити їх, найбільше підходять короткі за формою пісні, які можна складати досить швидко... Я пишу пісні, тому що люблю життя".

Назва збірки "Жменя піску" є досить промовистою. Більшість своїх танка Такубоку написав на острові Хоккайдо, де любив ходити по піщаних дюнах. Колись його кохана сказала йому, як швидко сиплеться жменя піску з руки, і з того часу його не полишало відчуття швидкоплинності буття. Жменя піску - це символ безнадійного, безцільного "осипання" днів, часів, життя. Символ швидких втрат, нездійсненних мрій. Символ горя, стражденної душі.

О мертвого піску печаль!

Варто лиш

стиснути в руці -

Уже й зашурхотів

між пальцями додолу.

***

Сльоза, упавши на пісок,

всотала в себе

тисячу піщинок.

Яка вона важка,

ця намистина - моя сльоза!

***

З обличчя сліз

не стала утирати -

піску лиш

показала жменю...

Не можу я її забути!

Однак водночас образ жмені піску має й інше значення. Це символ того прихованого смислу, що немовби щезає і який намагається втримати поет зусиллями свого серця. Можна також сказати, що жменя піску -ще й символ тих неповторних миттєвостей, з яких складається людське життя.

Вранішній вітерець

задув у трамвай

вербовий листочок.

Я поклав його на долоню

і розглядаю...

Людина - піщинка у всесвіті, але все, що вона переживає, що відчуває, на думку Такубоку, надзвичайно важливо. Думою про людину пройнятий кожний рядок збірки "Жменя піску".

Завдання для учнів

Визначте основні мотиви збірки Такубоку "Жменя піску". Чим, на вашу думку, вони обумовлені?

Loading...

 
 

Цікаве