WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Жінки в історії України - Урок

Жінки в історії України - Урок

Олійними фарбами вона почала малювати портрети рідних та односельчан на фанері. Про те, що перед малюванням картин полотно ґрунтують, К. Білокур тоді не знала.

Саморобні пензлики, рослинні фарби, які виготовляла з буряків, калини, бузини, цибулі, різних трав, - саме цим творила вона свої картини.

Двадцять четверта учениця. Катерина Білокур хотіла вчитись на художника, але без освіти її не прийняли до спеціалізованого навчального закладу. Вона вирішує опанувати художню майстерність самостійно. Коли їй уже було 33 роки, Катерина Василівна рішуче заявляє батькам, що з цього часу буде вчитись малювати не лише у святкові дні, а щодня у вільні від роботи години. Марно намагались батьки відвернути доньку від "безглуздого", за їхнім висловом, заняття. Мистецтво стало її мрією, її життям.

Двадцять п'ята учениця. З великим успіхом пройшла в 1941 році в Полтаві перша індивідуальна виставка робіт Катерини Білокур. Далі експонувалась на виставках у багатьох містах, зокрема в Москві, Парижі.

Померла Білокур 1961 року від важкої хвороби. Похована вона в центрі села Богданівка.

В її хаті відкрито музей. Катерина Білокур була удостоєна звання Народного художника України.

Двадцять шостий учень. Творчий доробок дивовижної художниці різноманітний - натюрморти, портрети, пейзажі.

Та найбільше захоплювали Білокур квіти. Вони вабили її у квітнику, на городі, біля хати, у полі, на луках, за тинами вздовж вулиць Богданівки. Дивовижною силою своєї фантазії народна майстриня зуміла передати на полотні незвичайну красу, розмаїття квітів рідної землі.

У доробку художниці є чимало пейзажів, у яких вона зуміла тонко відчути й відтворити природу рідного краю.

Двадцять сьома учениця. Надзвичайно скромна в житті, такою вона зображає себе й на автопортретах. Сіро-білі тони, простий селянський одяг, замислений, спокійний погляд розумних очей.

Талант цієї жінки в тому, що вона надзвичайно тонко відчувала красу життя, усього того, що оточує людину.

Її життя - то як роман, сповнений драматизму, де було й нерозділене кохання, і чиєсь нерозуміння, де були і конфлікти з близькими людьми, і причиною всьому була одержимість, нездоланність, відданість мистецькому покликанню. Народжена холодного зимового дня К. Білокур принесла в цей світ стільки тепла, що гріє нас і досі.

Золотий голос України Ніна Матвієнко

Учитель. Лине пісня, негучна, гарна. Народна пісня. І витончена її мелодія бринить легко, наче натхнення самої весни. "Піснею до серця - серцем до народу", - кажуть у народі, а отже, до далеких коренів нашої історії.

Двадцять восьма учениця. Пісня! Вона - серце народу, його душа, його крила. Витворена народом, пісня пахне травневими дощами, синіми льонами, материними руками. Скільки людей, затамувавши подих, слухали її трепетне й лагідне тужіння...

Українським соловейком назвав Дмитро Гнатюк Ніну Матвієнко. І справді, у неї неповторний фольклорний стиль співу. Ніна - дуже тонка душа, завжди безпосередня у своєму співі. Сольний спів Матвієнко своєрідний, оригінальний. Він, як чисте ранкове повітря, непомітно проникає в серце, зачаровує магією м'якого голосу, глибиною почуттів, трагізмом людським. Співачка майже ніколи не повторює один і той же репертуар. Майстерністю народної артистки України, лауреата Державної премії імені Тараса Шевченка Ніною Матвієнко захоплювались у багатьох країнах. Найбільшої глибини сягнула співачка у виконанні народної пісні.

Її народність бере витоки з історії отчого краю, його легенд, балад, від мудрої селянської філософії, в основі якої - розум, доброта, внутрішній протест проти неправди.

Двадцять дев'ята учениця. Народилась вона на Житомирщині. У сім'ї було одинадцятеро дітей. У дитинстві вчилась перекрикувати пташок, іржати, як коні, бо батько пас їх, і, мабуть, ця обставина сприяла тому, що з дитинства виникла в неї любов до тварин.

Любила спорт, зокрема ручний м'яч. Була і в акробатичному гуртку. Після школи пішла на коростеньський завод "Хіммаш", улаштувавшись кранівницею. Мрією Ніни Матвієнко було поступити до студії театру.

Закінчивши в університеті факультет української мови та літератури, пізнавши історію пісні, вона стала співачкою.

Коло її захоплень різноманітне, але найближчою стала пісня.

Прислухайтесь, як співає Ніна Матвієнко, і ви станете щедрішими, чистішими в помислах і ділах своїх.

Улюблена поетеса сучасності Ліна Костенко

Учитель. Жінка з легенди - так називають Ліну Василівну Костенко, найяскравішу зірку на небі сучасного українського письменництва.

- Чи потрібні мужність і сила жінці сьогодні?

- Чи й справді необхідно, щоб жінка була мужня?

Спасибі вам, спасибі за цей пріоритет.

Постане всіх віків була потрібна Муза.

А жінці хто потрібен, якщо вона - поет? - стверджує Ліна Костенко.

- А чи легко бути жінці поетом? Кожна з поетес відповідає на це запитання по-своєму.

Яка різниця - хто куди пішов?

Хто що сказав, і рима вже готова.

Поезія - це свято, як любов.

О, то не є розмовка побутова!

І то не є дзвінкий асортимент

метафор, слів, - на користь чи в догоду.

А що, не знаю. Я лиш інструмент,

в якому плачуть сни мого народу.

Тридцята учениця. Українській літературі таланить на великих жінок. Ліна Костенко - поетеса вищої інтелігентності та порядності, не ласа ні до слави, ані до почестей. У творчому житті вона залишалася сама собою.

Ніжний лірик, глибокий філософ - привернула увагу до своєї поетичної творчості ще в 1950-1960 роках. Її справедливо називають однією із предтеч поетів-шестидесятників, її самобутній талант шукав нові теми та проблеми, нові барви для своєї творчої палітри.

Шлях поетеси в літературі був складним, неоднозначним. Перший успіх. А потім 16 років вимушеного мовчання.

Л. Костенко з тих поетів, які здатні крізь людське бачити національне, переходячи одразу на загальнолюдський рівень. Поетеса не байдужа до проблем нашого сьогодення.

Тридцять перша учениця. Поезія Л. Костенко торкає серця читачів, по-справжньому хвилює та змушує замислитись про сенс свого власного життя.

Її самобутня творчість характеризується ідейно-тематичним і жанровим розмаїттям ліричних і лірико-епічних творів. Свого часу Ліна Василівна стала легендою в українській літературі, як і героїня її твору Маруся Чурай.

Українській літературі поталанило, що в ній є постать, яка життям і творчістю утверджує благородство вищих мистецьких принципів.

Тридцять друга учениця. Щастя... У кожної людини воно своє. Якою ж буде та життєва стежина? Хочеться жити відкрито, не ховаючись, не тікаючи від труднощів.

Найбільше щастя - відчувати, що ти потрібен людям. Прожити своє життя так, щоби бути людиною в широкому розумінні цього слова. Старовинна мудрість каже, що людина - творець свого щастя. Справжнє щастя - це передусім уміння любити життя й людей. І вчить цього нас безсмертна поезія Ліни Костенко:

Все повторялось: і краса, й потворність.

Усе було: асфальти й скоріші.

Поезія - це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі.

Заключне слово

Дивне створіння - жінка.

Одним поглядом в силі викликати велике почуття.

Одним порухом брови розвіяти його на порох...

Її люблять і зневажать, обожнюють і затоптують у бруд.

А все ж стають перед нею на коліна...

Тому що все високе в людині - від жінки.

Жінка дає життя, леліє, зігріває, допомагає зробити перші кроки.

Вона порадниця й захисниця.

Предмет обожнення та поклоніння, щастя й натхнення.

Сила жінки звичайно безмежна.

І не дивлячись на те, що чоловіки - сильна половина перед нашою слабкою, але ж перед прекрасною половиною вони схиляють голови. Дійсно, жінки гідні цього. Та як їх можна не любити, коли вони все знають, усюди встигають: виховати дітей, зберегти тепло родинного вогнища, бути водночас хорошим спеціалістом на роботі й доброю господинею вдома. Вони успішно вирішують усі ці проблеми й залишаються перш за все жінками.

У кожній квітці - своя чарівність. Так само, як у кожній жінці. Треба лише вміти бачити, уміти дивитись.

Для прекрасної половини звучить пісня "Полісяночка".

До цих прекрасних слів хочеться додати побажання здоров'я, щастя, любові та поваги. Кохайте і будьте коханими.

Хай вам лагідно посміхається сонечко,

Хай життєвий шлях ваш буде зоряним,

Хай життя ваше світиться, як зорі,

Щоб не були ви похмурі, як хмарки, холодні, як зима,

А лише лагідні, усміхнені.

І пам'ятайте, що ми того варті.

Loading...

 
 

Цікаве