WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Жінки в історії України - Урок

Жінки в історії України - Урок

Учитель. Ім'я Роксолани ввійшло в історію як символ розуму, стійкості духу, величі, показавши всьому світу, що таке краса, мудрість і чарівність української дівчини.

Саме їй, цій славетній султанші, присвятив один зі своїх найкращих творів видатний український письменник Павло Загребельний, назвавши його "Роксолана".

Легендарна постать Марії Чурай

Учитель. В історії української культури є чимало недосліджених сторінок, нерозкритих таємниць. Про поетесу та співачку Марусю Чурай ще в минулому столітті в Україні ходило чимало переказів і легенд, які дають підстави стверджувати, що ця чудова піснярка - особа історична.

Її пісні - як перло многоцінне,

Як дивен скарб серед земних маркот...

Саме такими словами Ліни Костенко можна охарактеризувати творчість Марусі Чурай. Хто ж вона, ця жінка, яку названо живою легендою?

Дванадцята учениця. З переказів ми знаємо, що народилась Маруся 1625 року в родині урядника добровільного козачого полку Гордія Чурая, людини хороброї, чесної, палкого патріота.

Бог наділив її красою, чудовим голосом, умінням складати пісні, романтичним коханням: її обранець, козак Григорій Бабренко, скорившись волі майстра, покидає Марусю й одружується з багатою Галею Вишняківною. У розпачі дівчина хоче втопитись, але її рятує Іван Іскра, який палко кохає дівчину. Маруся помстилася за зраду, отруївши Гриця настоєм зілля.

Її засуджують до страти, та Ікра встигає привезти від гетьмана помилування. Змучена докорами сумління, через півроку Маруся вмирає від сухот.

Тринадцята учениця. З інших варіантів легенди відомо, що дівчина після суду пішла до Києва на пращу, але не повернулась до Полтави, померла в якомусь монастирі.

Ім'я Марусі Чурай належить лише фольклорній традиції, не підтвердженій документально, тому життя цієї талановитої співачки, як писав Леонід Кауфман у книзі "Дівчина з легенди Маруся Чурай", - це "нерозкрита таємниця української історії та культури.

Образ Марусі Чурай, її чудові пісні, зокрема "Ой, не ходи, Грицю...", надихали на творчість багатьох письменників і поетів. В їхніх творах Маруся Чурай постає перед нами духовно багатою людиною з чуйним і щирим серцем.

Чотирнадцятий учень. Ще маленькою дівчинкою Маруся захоплювалась і пишалася своїми батьками, саме від них успадкувала горду вдачу, великий розум і талант. Дівчина мріяла про високе кохання, яким воно було в її батьків. Може, через цю невідповідність так трагічно і склалось її життя. Кохання Марусі "сягало неба, а Гриць ходив ногами по землі".

Учитель. Минають роки, століття, а пісні легендарної "дівчини з легенди" будуть залишатись близькими й дорогими для кожного українця, бо велика любов і велика творчість - невмирущі.

Ця дівчина не просто так Маруся.

Це голос наш. Це - пісня. Це душа.

Цвіте калиною, пломеніючи летягами, творчість народної поетеси на запашних луках української ліричної пісні. І як не захоплюватись неперевершеною художньою витонченістю та красою її пісень!

Марія Костянтинівна Заньковецька

Учитель. Серед тих, хто навічно залишився в пам'яті значної кількості громадян не тільки України, а й інших країн світу, є Марія Заньковецька, яскрава зірка української сцени, перша народна артистка України (1923).

П'ятнадцята учениця. У скромній оселі провінційного інтелігента, в атмосфері дворянського побуту Адасовських, у селі Заньки 4 серпня 1854 року народилась найменша донька Марія - майбутня зірка українського мистецтва. Дитинство та юність дівчина провела на батьківщині, часто буваючи в нашому місті.

З Ніжином видатну актрису пов'язували сімейні традиції. Батько Марії Костянтинівни закінчив Ніжинський юридичний ліцей і тривалий час працював у судових установах міста. Коли звільнився з посади члена повітового суду, постійно оселився в Баньках. Тут він створив із селян судовий хоровий ансамбль, у якому активну участь брала вся сім'я Адасовських, у тому числі і юна Марія.

Шістнадцята учениця. Дівчинка отримала початкову освіту в Конилівці, потім у приватному пансіоні в Ніжині. Пізніше перевелась до пансіону в місто Чернігів, де її вчителем став український поет і педагог М. Вербицький.

З юних років почала виступати Марія в аматорських виставах у Ніжині й Чернігові. Перша її роль - дівчинка-сирітка в казці "Дочка Кощея". У Чернігові дівчинка знайомиться з професійним театром, уперше дивиться п'єсу "Наталка Полтавка" у виконанні мандрівної акторської трупи.

Вона була закохана в мистецтво, любов до сцени стала її життям.

Сімнадцята учениця. Ніжин завжди славився театральними традиціями. Ще у 20-х роках у гімназії вищих наук князя Безбородька зародився перший в Україні студентський аматорський театр у світському навчальному закладі.

Хоча театр у гімназії працював недовго, він запам'ятався ніжинцям і дав поштовх для організації аматорських колективів у місті 40-60-х років, у яких брали участь представники місцевої інтелігенції, студенти та професори юридичного ліцею.

Побачивши Марію Адасовну в Ніжині, І. Ракович попросив її батька дозволити їй грати у виставах аматорського театру. Костянтин Костянтинович не міг відмовити голові дворянства, і Марія Костянтинівна з 1876 року почала брати участь у виставах ніжинської трупи. Спочатку це були ролі у водевілях, потім роль Наталки Полтавки в однойменній п'єсі І. Котляревського.

Вісімнадцята учениця. Не можна уявити собі, як би склалась подальша доля Марії Костянтинівни, якби в 1882 році не прийшло запрошення Миколи Тобілевича та Марка Кропивницького вступити до української трупи, яка була сформована в Єлисаветграді.

Марко Лукич Кропивницький, який очолив трупу, побачивши Марію Хлистову у виставі "Наталка Полтавка", зрозумів, що нікуди її не відпустить. Але треба було думати про сценічне ім'я, бо ні дівоче (Адасовська), ні прізвище за чоловіком (Хлистова) вона не могла залишити, бо ні родичі, ані чоловік не хотіли бачити її на сцені. І вона взяла собі псевдонім, утворений від назви свого рідного села, - Заньковецька. Із цього часу надзвичайно яскраво сяє зіркою першої величини її ім'я.

Дев'ятнадцята учениця. Почались гастролі, переїзди з одного міста в інше. І чудова гра Марії Заньковецької у виставах. Слава М. Заньковецької зростала не лише в Україні, а й у багатьох містах Росії, Азербайджану, Грузії. У 1900 році трупа корифеїв приїхала до Ніжина. Вистави йшли на сцені Народного дому та у клубі Дворянського зібрання.

15 січня 1908 року вся Україна вітала М. Заньковецьку із 25-річчям її сценічної діяльності. У 1911-1916 роках Заньковецька керувала драматичним гуртком студентів Ніжинського історико-філологічного інституту.

З 1919 по 1921 рік Марія Заньковецька була артисткою Державного народного театру, українського театру в Києві, який з 1922 року носить її ім'я.

Двадцята учениця. У 1923 році Україна урочисто святкувала 40-річчя сценічної діяльності М. Заньковецької. Їй першій в Україні уряд присвоїв високе звання народної артистки республіки. Вона вирішила виступити в ролі Зіньки у виставі "Дві сім'ї" Марка Кропивницького. 62-річна артистка потрясла і глядачів, і артистів силою свого темпераменту, свого могутнього таланту. Це був її останній виступ на сцені.

1934 року Великої Актриси не стало.

Двадцять перша учениця. Жила в Україні така геніальна жінка, людина виняткового таланту, великого серця й доброї душі. А ми, її нащадки, повинні бути горді тим, що саме на ніжинській землі зійшла зірка Великої Актриси.

Більше 20-ти років прожила Марія Костянтинівна в Ніжині, підтримуючи в ньому високий рівень театральної культури.

Чарівний світ Катерини Білокур

Учитель. У високому та світлому сузір'ї діячів культури рідного народу пломеніє незгасним вогнем зірка Катерини Білокур, яка виписувала на своїх полотнах диво - чари української землі.

Двадцять друга учениця. Нелегким був шлях Катерини Білокур. Народилась вона 7 грудня 1900 року в селі Богданівка в селянській родині. Родина жила убого. Катрю не посилали до школи. Дівчині подарували букваря, і вона сама навчилась грамоти. З дитинства Катерина тяглась до книжки, до творчості. Вона добре шила, вишивала. А одного разу їй захотілося щось намалювати. Сажею на полотні намалювала "якихось видуманих" птиць - пригадувала потім уже відома художниця.

Затуркані, темні батьки не розуміли нестримного потягу дочки до того святого малярства. Та на життєвому шляху дівчини зустрілись люди, які відчули природний дар дівчини й допомагали їй у самоосвіті. Учитель Іван Григорович Калита давав читати Катерині книжки. У його гостинній хаті вона ознайомилася з альбомом репродукцій Третьяковської картинної галереї.

Двадцять третя учениця. Великий вплив на пробудження в дівчини інтересу до творчості, зокрема до живопису, мав Т. Шевченко, його "Кобзар".

Про це ми дізнаємося з листів художниці.

Чарівна природа рідного села, розмай дерев, квітів, запашних трав стали для Катерини Білокур академією мистецтв.

Дівчина самотужки осягає таємниці техніки живопису. Милуючись кожною віточкою, листочком, травинкою, гілочкою, блакитним небом, вона у природи навчається поєднувати кольори та їх відтінки. Перші твори художниці-самоучки намальовані вугіллям, рослинними фарбами. На жаль, ці роботи не збереглись.

Loading...

 
 

Цікаве