WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Детективні новели Едгара По - Урок

Детективні новели Едгара По - Урок

Детективні новели Едгара По

Народження великої американської прози та весь її розвиток невіддільні від новели, джерела якої криються у фольклорі

Вашингтон Ірвінг (1783-1859 ), Натанієль Готорн (1804-1864), використовуючи його золоті розсипи, створили новелу, для якої характерними стали як психологічна складність, так і багатоплановість конфлікту. Едгар По, на думку літературознавців, розробив першу в Америці теорію новели, за якою вона мала підпорядковуватись одному головному ефектові, що задуманий автором і впливає на побудову всієї розповіді. Новела, як і теорема, має бути точною. Знаменитий Марк Твен був блискучим майстром новел, зокрема "Знаменита жаба-стрибунка з Калавераса" та "Людина, яка спокусила Гедліберг".

Існує чимало висловлювань з приводу "національного американського жанру". Одне з них належить прозаїку, американському письменнику Бернарду Маламуду: "Новела - це вміння показати на кількох сторінках складність життя. Наданий авторові час украй обмежений, і за цей час треба створити враження, що ти глибоко знаєш предмет, про який треба розповісти... Новела - це необхідність сказати багато за короткий час".

Новела як найдинамічніший жанр найкраще передавала характер перенасиченої готовими сюжетами дійсності. Водночас американська новела була і найдемократичнішим жанром: вона зверталася до всіх, замінивши газету для людей, розділених сотнями кілометрів прерій. Від новели чекали розповіді про те, що трапилося насправді, про якусь дивну подію, що сталася десь і з кимось, подію настільки вірогідну, щоб читачі змогли її упізнати та порівняти з власним життям. Сконцентрованість змісту, як відомо, споріднює новелу з драмою, лірична і філософська насиченість - із віршем. Новела не може взяти на себе завдання епічної розповіді. Але по-своєму вона розповідає про дійсність не менше, ніж роман. Прагнення відобразити складність життя, скоротити відстань між життєвим матеріалом і його художнім втіленням, пильна увага до буденного, гостре відчуття динаміки життя, його різких суперечностей, особлива цікавість до яскравих характерів, непересічних людей - характерні риси американської літератури, які сформувалися і найвиразніше виявилися в американській новелі.

Тема "Едгар По" важлива в курсі зарубіжної літератури. І не тільки тому, що американський письменник є основоположником детективного жанру в світовій літературі. Едгар Аллан По - "перша літературна слава Америки". Цю важливу думку необхідно донести до учнів, а зробити це краще у такий спосіб: довести, що Едгар По - видатний новеліст ХІХ століття. Урок розпочинаємо вивченням біографії письменника та оглядом його творчого шляху. У роботі спираємось на той матеріал, ті знання, які відомі семикласникам переважно зі самостійного читання.

Оптимальною формою організації навчального матеріалу на таких уроках може стати лекція вчителя з елементами бесіди, метою якої є введення семикласників у художній світ Едгара По, ознайомлення їх із розвитком творчості видатного американського письменника.

Безпосередньо перед уроками пропонуємо учням прочитати твори Е. По. Готуючись до лекції, добираємо матеріал для вступного слова, яке має створити емоційний настрій сприйняття художніх творів письменника.

От, наприклад, як можна розпочати перший урок з цієї теми (вступне слова вчителя).

"Щодо мене, то я не зійду з цієї дороги ні за які коштовності. Я буду літератором - хай, навіть, самим звичайним - усе життя. Ніщо не змусить мене полишити надії, що кличуть мене вперед і варті усього каліфорнійського золота. До речі, про золото і спокуси, що підстерігають "бідолах-письменників": тобі ніколи не спадало на думку, що нічого з того, чим дорожить людина, котра присвятила себе літературі, - особливо поет - не можна купити ні за які гроші Любов, слава, інтелект, відчуття власної сили, чарівне почуття прекрасного, вільний простір небес, вправи для тіла і розуму, які дають фізичне та моральне здоров'я, - от, власне, й усе, що потрібно поетові".

Пропонуємо учням план розповіді про життєвий шлях письменника і ставимо перед ними запитання, що має наскрізний характер: який творчий шлях здійснює По-художник?

План лекції може бути таким:

Біографія письменника.

Психологічні новели "Падіння дому Ашерів", "Маятник і провалля".

Розвиток детективного жанру.

Висловлювання митців про Едгара По

"Е. По - це нова література..."

(Е. і Ж. Гонкури)

"Одна з визначальних його особливостей - сила уяви".

(Ф. Достоєвський)

"Золотий жук" - найкраща новела"

(Жуль Верн)

Едгар Аллан По - видатний новеліст і романтичний поет, письменник різнобічного літературного обдарування. Все, що він створив за коротке життя, а це збірки віршів та велика кількість оповідань - багатющий спадок для американської та європейської літератур. Класична формула Гете - аби зрозуміти поета, потрібно побувати у нього на батьківщині - не зовсім підходить до творчості Е. По, бо відкрили світові талант письменника французи Шарль Бодлер (1821 - 1867), Поль Валері (1871 - 1945) і Артюр Рембо (1854 - 1891). Втім, ще дуже довго побутувала легенда, що Е. По - великий, але не американський письменник. Френсіс Брет Гарт, зокрема, вважав його "неперевершеним автором новели" і водночас підкреслював, що Едгар По - "...не... блискучий майстер. Його оповідання чудові, прекрасно збудовані - і мертві". Зрештою, Вільям Фолкнер стверджував, що Е. По "належав до групи американських письменників, які здебільшого залишилися європейцями".

"Про вітчизну мою і сім'ю розповісти мені майже нічого", - так розпочинається одна із ранніх новел "Рукопис, знайдений у пляшці".

Пропонуємо ще один із варіантів початку уроку

Вступне слово вчителя. Доля великих поетів завжди овіяна легендами. Серед легенд, пов'язаних із історією життя Е. По, є декілька, які вигадав він сам. Оскільки письменник захоплювався життям Дж. Байрона, то дуже хотів, щоб сучасники бачили і в ньому романтичного поета. Він, напевне, не мав надії стати поряд з Дж. Байроном, але підсвідомо прагнув наблизитися до нього. І тому Е. По вигадував себе і власну біографію.

Головними авторами легенд, до речі, були недруги Е. По, а переважна більшість нападок була спрямована не проти віршів, новел, журнальних статей, а проти нього. Так, Руфус Грізволд, баптистський священик, укладач різних антологій і літературний душоприказник Едгара По, в руках якого по смерті письменника опинився його архів, знищив одні документи, вигадав інші та підробив треті.

Основне ядро в прозаїчній спадщині Е. По становить новелістика. Саме в ній він досяг вершин художнього вдосконалення. Щодо новелістики Е. По загалом доречними є слова Бернарда Шоу стосовно "Легейї": "Вона незрівнянна і недосяжна. Про неї немає чого сказати. Ми, інші, знімаємо капелюха і пропускаємо пана По вперед".

Досягнення Е. По в галузі американської романтичної прози, за визначенням літературознавця Ю. В. Ковальова, зведені до наступних трьох моментів:

Продовжуючи експерименти, розпочаті В. Ірвінгом, Н. Готорном та іншими сучасниками, Е. По довершив справу формування нового жанру, надав йому тих рис, які ми сьогодні вважаємо суттєвими при визначенні американської романтичної новели.

2. Не задовольняючись практичними досягненнями й усвідомлюючи необхідність теоретичного осмислення свого (і чужого) досвіду, Е. По створив теорію жанру, яку в загальних рисах виклав у трьох статтях про Н. Готорна, опублікованих у 40-і роки ХІХ століття. Пізніше ці статті регулярно передруковувались у всіх американських антологіях з естетики і теорії літератури.

Важливим внеском Е. По у розвиток американської і світової новелістики є практична розробка деяких її жанрових підвидів. Письменника небезпідставно називають родоначальником логічного (детективного) оповідання, науково-фантастичної і психологічної новели. Літературними спадкоємцями і продовжувачами Е. По вважають А. Конан-Дойля, Агату Крісті, Жуля Верна, Герберта Уеллса, С. Крейна, А. Бірса, Р. Л. Стівенсона, Генрі Джеймса та багатьох інших. Зрештою, усі вони, за винятком Джеймса, визнавали цю спорідненість.

У творчості американського письменника Едгара По новела посідає одне з провідних місць. На його думку, стислість є однією з характерних рис гарної новели. Як зауважує М. Боброва у книзі "Романтизм в американской литературе ХІХ века", коротке оповідання - основний жанр у творчості письменників-романтиків: "Головною зброєю романтиків була емоційність художнього твору, а новела з її стислістю, її концентрацією цілісного ефекту містила в собі "романтичне очарування" і величну емоційну силу". Як ми вже згадували, до Е. По ніхто з американських письменників не осмислив новелу як самостійний жанр. Саме Е. По вважав, що "новела надає найбільші можливості для виявлення величезного таланту". Єдності й цілісності усього твору можна досягнути тільки в новелі, бо неможливо прочитати одразу весь роман. Варто зробити перерву в читанні, щоб порушити справжню єдність і враження від прочитаного. Едгар По ретельно обмірковує "певний єдиний ефект", потім "вигадує такі події, їх поєднання і розповідає про них так, щоб усе це краще сприяло здійсненню задуманого ефекту. Якщо вже перше речення не відповідає цьому ефектові, значить він від початку зазнав поразки. Розв'язка має кульмінувати. Головна вимога композиції - енергійність, живописне поєднання подій...". І далі знаходимо у "Філософії композиції": "цілком очевидно, що всякий сюжет, гідний так зватися, слід ретельно розробити до розв'язки, перш ніж братися за перо. Тільки ні на хвилину не випускати з уваги розв'язку, ми зможемо надати сюжетові необхідну послідовність або причинність і змусити події і особливо інтонації у будь-якому оповідання сприяти розвиткові замислу". Саме тому для Е. По новела стала провідним прозаїчним жанром.

Loading...

 
 

Цікаве