WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Голодомор в Україні 1932-1933 рр. Причини, наслідки - Урок

Голодомор в Україні 1932-1933 рр. Причини, наслідки - Урок

Хвилина мовчання.

Сергій

Не звільняється пам'ять,

Відлунає знову роками.

Я зітхну, запалю обгорілу свічу.

Помічаю. Не замки-твердині, а хмари.

Скам'янілий чорнозем - потріскані стіни плачу.

Оксана

Піднялись. Озиваються в десятиліттях

З далини, аж немов з кам'яної гори.

Надійшли. Придивляюсь:

„Вкраїна. ХХ століття".

І не рік, а криваве клеймо „33".

Леся

Рік 33-й. Клятий холодний,

З голоду пухне село.

Вже чиясь мати встати не годна:

- Смерть опустила крило.

Завіса.

Сценка „Батько і син"

Андрій. Ми вже знаємо, що голод 1932-1933 років було зроблено навмисне, щоб знищити український народ. А якщо хтось виживе, то щоб легко було поставити його на коліна. Ініціаторами цього голоду були Ленін і Сталін.

Микола. Застрашені українці, яким пощастило пережити голод мовчали про нього, щоб вберегти себе і свої сім'ї. Та забути жахи голодомору люди не могли. Спогади сотень очевидців оприлюднені тільки зараз, коли Україна здобула незалежність.

Оля

В жахливий час зникає раптом жах.

Аби не збожеволіти завчасно

Збирає пам'ять на гірких полях

Людську зневагу, що вродила рясно.

Іван

І каменіє з нелюдського страху!

Куди не глянеш - скривджені мерці!

А як же ті, живі? Під смертним дахом

...На цвинтарі розкажуть чебреці.

Надя

Та цвинтарів якраз-то і нема.

...Ні сповіді, ні навіть домовини.

Без тризни поховала всіх зима.

Ніхто, ніде і кущика калини.

Леся

І півстоліття - правдоньки ні з вуст.

Чи, Господи, то не страшна крамола?!

Та ж мусить скрізь дзвонити Златоуст.

Щоби не повторилося ніколи.

Учениця

Українська нестерпна сюїта...

А навколо - одна сон-трава.

Умирать почали... у квітні

Коли всюди і все ожива.

Ні живої води, ні порому.

Що єднає життя на порі.

Чи ж то легко смеркать молодому

На ранковій веселій зорі?!

Вже і проліски, і блавати...

Ще би трохи - і сад зацвів!

Як було тим очам закриватись

Під лункий солов'їний спів?!

Надія. ...Умирать почали у квітні.

Оксана. Нам не віриться, що таке страхання могло бути. Чому так сталося? Чому люди мовчки помирали з голоду і не протестували? Чому? У них же забрали все до останньої зернини, не бо чого їсти. Чому вони мовчали?

Сергій. Тому що багато чоловіків було знищено, посаджено в тюрми, а зброї в селян не було. Чоловіки залишали свої сім'ї і йшли шукати хоч якогось заробітку, щоб зароби ти якісь гроші і принести голодним дітям шматок хліба. Але часто їх ловили і відправляти на каторгу в Сибір. Назавжди.

Оля. Єдиною зброєю, яка була недосяжна катам, було слово. В той страшний трагічний час наш український народ не загубив притаманний йому гумор, іронію і сарказм. Народ сміявся над Сталіним, над своїм мучителями, таврував сталінських посіпак гострим словом.

Андрій. Ось послухайте частівки, які були складені ще в ті страшні часи.

Перша учениця

Чом село так лементує?

То буксир в нім хазяйнує.

У людей хліб забирає -

Хай село все вимирає.

Друга учениця

Чечевицю і горох,

І картоплю й буряки -

Все беруть буксирники:

Хай здихають мужики.

Микола. Такі співанки лаконічні, точні, злободенні. Сприймаються яскравіше, бо народжують безпосередні емоції: сміх, гнів, іронію - отже, дошкульно поціляють у тих, хто заподіяв зло. Послухайте ще.

Учениці

Комуністи в Україну

Несуть чорну хмару.

Безневинним хліборобам,

Голод - люту кару.

Ленін Сталіну сказав:

- По мені наказуй:

Хліба дуже не давай,

М'яса не показуй.

Іде Сталін на тарані,

Дві сельодки у кармані.

Цибулиной поганяє:

Америку доганяє.

А на хаті серп і молот

А у хаті смерть і голод.

Устань, Ленін, подивися,

До чого ми дожилися.

Ловим миші та товчем -

Лемішаники печем.

Крупська грає на гармошці.

Сталін жаре гопака.

Дожилася Україна -

По сто грам на їдока.

Микола. Та за такі частівки і в Сибір можна було загриміти!

Надя. Звичайно. Але люди їх співали...

Андрій. Це ще не все. Послухайте ще співанки, які виконуються на мотив коломийок.

Учениці

Сидить Сталін на престолі,

Та на скрипці грає.

На Вкраїну хліборобну

Скоса поглядає.

Ой грав Сталін, ой грав Сталін,

Став перебирати.

Так обдерли Україну,

Що аж ребра знати.

Ой скрипочка горіхова,

А смичок із рути,

Як заграє вказівоньки -

На Вкраїні чути.

Ой грав Сталін, ой грав Сталін,

Аж струни порвались.

На Вкраїні люди вмерли,

Деякі остались.

Ой, Постишев, вражий сину,

Всохли б тобі руки.

Як віддав ти Україну

На голодні муки.

Сергій. Чуєте? Люди серцем відчували, хто винен у їхніх стражданнях. Хто складав ці рядки?

Оксана. Може, молодь, якій вдалося втекти з голодного села кудись на будівництво Дніпробуду чи Харківського тракторного заводу.

Леся. А, може, згорьована голодна мати, дивлячись у змучені голодні очі своїх дітей заспокоювала їх, придумуючи оці частівки, віршики, в які вкладала свій гнів і ненависть до катів, які позбавили її дітей шматка хліба.

Оля. Хто зна тепер, хто співав напівголосом ці пісні-співанки своїм голодним дітям замість колискової?

Іван. Дослідженнями втрат від голодомору 1932-1933 років було встановлено, що загинуло від голоду близько 12 мільйонів і вивезено на каторгу в Сибір 3 мільйони українців.

Оксана. Повні демографічні втрати, включаючи катастрофічне зниження народжуваності під впливом голоду сягають від 15 до 18 млн осіб.

Андрій. Тяжко повертає собі народ України духовне здоров'я. Жадане й драматичне його воскресіння, Надто багато позаду могил. Надто великі втрати.

Іван. І тільки правда здатна зняти наслідки шоку, заподіяного епопеєю насильницької колективізації та голоду, розкріпачити волю людей.

Микола. Тільки виповівши минулі страждання, викричавши давній біль, крок за кроком пройшовши заново хресну дорогу своєї близької і далекої історії, віднайде себе наш народ, гідний прекрасної долі.

Надя

О, як же ти не вмерла Україно?

Бо скільки ж то зловісницька мета.

Звела людей, приречених безвинно, -

Й ніхто за те ні в кого не спитав!

Вихователь. Дорогі друзі! Ми розгорнули перед вами лише одну трагічну сторінку історії нашої України. Це була лише одна зима, страшна зима, коли люди помирали з голоду через те, що в них все відібрала тодішня радянська влада, залишивши їх помирати з голоду. Страшно собі навіть таке уявити, не те що пережити. Не дай, Боже, нікому такої страшної долі.

Останні дослідження зарубіжних учених показали, що в Україні зимою 1932-1933 років щохвилини помирало 17 чоловік, а щодоби - 25 тисяч людей.

Loading...

 
 

Цікаве