WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Голодомор в Україні - Урок

Голодомор в Україні - Урок

Ви тільки поверніть мене на бік.

До вишеньки.

В колиску ясночулу...

Я чую запах квітів. Я не вмер...

А небо стрімко падає додолу

Тримайте хтось.

Хоча б за коси верб.

Куди ж ви, люди, людоньки, куди?!

Окраєць ласки.

Чи хоч з печі диму?

В клітинці кожній - озеро води.

Я ще не вмер.

...Усі проходять мимо.

...А житечко моє таке густе.

...А мамина рука іще гаряча.

Вам стане соромно колись за те.

Та я вже цього не побачу.

Вірш „Біла молитва братика"

Бозю!

Що там у тебе в руці?!

Дай мені, Бозю, хоч соломинку...

Щоб не втонути в Голодній Ріці.

Бачиш, мій Бозю, я ще - дитинка.

Таж підрости хоч би трохи бодай.

Світу не бачив ще білого, Бозю.

Я - пташенятко, прибите в дорозі.

Хоч би одненьку пір'їночку дай.

Тато і мама - холодні мерці.

Бозю, зроби, щоби їсти не хтілось!

Холодно, Бозю.

Сніг дуже білий,

Бозю, що там у тебе в рці?..

Медична довідка

Голод - то такий фізіологічний феномен, який нищить нормальну психіку, гасить емоції і волю до боротьби. У багатьох споминах жертв голоду (наприклад, у Книзі-меморіалі „33-й; Голод") засвічується, що тривале голодування призводить до апатії і деморалізації людської свідомості, відбирає сили для боротьби. Голод призводив бо божевілля і канібалізму. Дистрофія нищила розум, свідомість людей, перетворювала їх на тварин. За таких умов фізичний опір був неможливим.

Голод руйнував громадські і суспільні зв'язки, кожен голодуючий думав лише про те, як би врятуватися від смерті. Але порятунку не було.

Вірш „Українська нестерпна сюїта"

Українська нестерпна сюїта...

А навколо - одна сон-трава.

Умирать почали... у квітні.

Коли всюди і все ожива.

Ні живої води... ні порому,

Що єднає життя на порі.

Чи ж то легко смеркать молодому

На ранковій веселій зорі?!

Вже і проліски, і блавати...

Ще би трохи - і садж зацвів!

Як було тим очам закриватися

Під лункий солов'їний спів?!

...Умирать почали у квітні.

Вірш „Ні труни, ні хрестів"

Ні труни, ні хрестів,

І ні тризни!

Прямо в яму. Навіки-віків!

Чорна сповідь моєї Вітчизни,

І її затамований гнів.

Ні віночка. Ні навіть барвінку...

Наче падалиць - під вітрюган

То причастя твоє, Укранко.

Українцю, то твій талісман.

Ні могили, ні хресного знаку.

Щоби пам'ять розтерти на дерть!

Це тобі, Україно, подяка.

Щоб на всі покоління.

Ущерть!

Ведуча. Та повернімося до історії. Ось історична довідка.

У жовтні 1932 року в Україні було направлено з Москви комісію на чолі з Молотовим, яка мала надзвичайні повноваження. Вона перевела Україну на блокадне становище.

Засідання Політбюро в Харкові. Сценка

У поїздах і на станціях бригади ДПУ перевіряли багаж пасажирів, конфісковували продовольство, яке селяни купили за власні великі гроші, або обміняли на цінні речі за межами України, щоб врятувати сім'ї від голодної смерті. Деякі села заносилися в „чорну дошку". У них селян позбавляли прав на виїзд, і якщо в селі не було запасів їжі, село вимирало.

Забирали із селянських господарств не тільки зерно, а й худобу, птицю, будь-які запаси їжі: картоплю, сухарі, буряки, сало, соління, сушки, квасолю та ін. Конфіскація подавалась як кара за „куркульський саботаж хлібозаготівель".

Фактично ж це була дія, свідомо, спрямована на повільне фізичне винищення селянських родин - кореня нації.

Під виглядом хлібозаготівельної кампанії на величезній території України було розгорнуто небачений терор голодом, щоб навчити тих, хто виживе, „уму-розуму" (вислів Косіора), тобто сумлінній праці на державу в громадському господарстві колгоспів.

Те, що відбувалося в Україні в 1932-1933 роках, ніде в документах не зафіксовано, бо Сталін наказав ставитися до голодомору як до неіснуючого явища. До загибелі мільйонів селян привело холоднокровне рішення Сталіна відібрати в українських селян всі їстівні припаси, а потім оповити голодуючих завісою мовчання, заборонити будь-яку допомогу їм з боку міжнародної або радянської громадськості (тобто милостиню нещасним прохачам давати було заборонено).

Щоб перешкодити втечам голодних людей за межі України, на її кордонах були розміщені загороджувальні загони внутрішніх військ, які нікого не випускали.

Батько і син. Сценка

Внаслідок цього вимирали цілі села, було зафіксовано випадки людоїдства і трупоїдства. Прагнучи врятувати хоч дітей, селяни часто везли їх у місто і там залишали в установах, лікарнях, на вулиці.

А Сталін у ці трагічні місяці небаченого в історії людства голодомору спромігся визнати публічно лише „харчові труднощі в ряді колгоспів".

19 лютого 1933 року відбувся організований з'їзд колгоспників-ударників, де Сталін цинічно заявив: „В усякому разі, порівняно з тими труднощами, які пережили робітники років 10-15 тому, ваші нинішні труднощі, товариші колгоспники, здаються дитячою забавкою".

Знаючи про те, що від голоду вимруть цілі села, Сталіним і його прибічниками було організовано переселення цілих родин з російського нечорнозем'я та віддалених областей у порожні села в Україні. Приїжджали в готові хати, на оброблені землі російські переселенці, які заповнювали цілі села і об'єднувалися в колгоспи. Таке явище особливо було характерне для північних і східних областей України: Чернігівської, Сумської, Харківської, Луганської, Донецької, Кіровоградської, Херсонської областей. Ось звідки взялося „русскоязычное население", яке тепер диктує нам свої умови.

Досліджуючи втрати від голодомору 1932-1933 років, було встановлено, що загинуло близько 12 млні вивезено до Сибіру 3 млн українців. Повні демографічні втрати, включаючи катастрофічне зниження народжуваності під впливом голоду сягають від 15до 18 млн чоловік.

Нині кажуть, що село постаріло. А це ж прямий наслідок голодомору, матеріальний відгомін ненароджених поколінь. Ми з болем говоримо сьогодні про генофонд українського народу, непоправно підірваний голодомором 1932-1933 років.

Що ж забрали з собою в могили ті 12 мільйонів великомучеників голодного року? Не тільки те, що вони самі могли створити на цьому світі, а й те, чого вони так і не передали нащадкам. Зяюче провалля утворилося на місці 1933 року в демографічній структурі населення України. Це провалля невідворотно повторювалося потім ще й ще - коли наставала пора народжувати своїх дітей тим дітям, яких давно вже забрала голодна смерть і дітям цих ненароджених.

А пішли ж найкращі несли в могилу найкоштовніше, що є в нації - гени розуму, здоров'я, досконалості фізичної й духовної, гени милосердя ц справедливості, людяності й відвагою, всіх мислимих людських чеснот і талантів. Обривався вічний живий ланцюг поколінь. Українському народові, якого ніколи не щадила доля, було завдано такого удару, якого ще не знав ні він, ні весь цивілізований світ.

Тяжко повертає собі народ України духовне здоров'я. Жадане й драматичне його очищення, радісне й гірке його воскресіння. Надто багато позаду могил. Надто великі втрати. І тільки правда здатна зняти наслідки шоку, заподіяного епопеєю насильницької колективізації та голоду, розкріпачити волю людей.

Тільки виповівши минулі страждання, викричавши давній біль, крок за кроком пройшовши заново хресну дорогу своєї далекої і близької історії, віднайде себе наш народ, гідний прекрасної долі.

Висновки Міжнародної комісії по розслідуванню голодомору в Україні в 1932-1933 роках

1. Причини голодомору:

вивезення з України урожаю 1932 року до останнього кілограма внаслідок пограбування селян бригадами активістів з числа членів ВКП(б), комсомольців, комнезамівців і уповноважених з Росії;

колективізація;

розкуркулювання;

денаціоналізація;

геноцид.

2. Наслідки голодомору:

внаслідок повного виснаження організму від глоду вмерло 12 мільйонів чоловік;

вивезено з Україні до Сибіру, на Урал, райони Крайньої Півночі 3 млн осіб;

щохвилини помирало 17 людей, а щодоби - 25 тисяч.

3. Відповідальність:

головні ідеологи голодомору: Ленін, Сталін;

керівники: Каганович, Молотов;

виконавці: Баліцький, Чубар, Косіор, Петровський, Постишев.

4. Комісія вважає:

Сталін та ВКП(б) намагались через голод нанести смертельний удар по Україні, по українській нації;

злочини, здійснені під час голодомору в Україні беззаперечно були злочином проти людства.

Ведуча

О, як же ти не вмерла, Україно?!

Бо скільки ж то зловісницька мета.

Звела людей, приречених безвинно, -

Й ніхто за це ні в кого не спитав.

Усі встають і співають травестії гімнів.

Повстаньте, гнані і голодні

Беріть кочерги й рогачі.

Женіть „буксир" із України -

Не переводив би харчі.

Приспів:

Чуєш кури забрало

Ще й по півня прийшло,

У коморі пошукало

А півня не знайшло.

Ми сміло в бій підем

За суп з картошкой

І куркулів поб'єм

Столовой ложкой.

Вийшли ми всі із народу -

Хліб відібрали у нас.

Ось вам Союз і свобода,

Ось вона, сталінська влада.

Loading...

 
 

Цікаве