WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Оформлення - Сценарій

Оформлення - Сценарій

Україну,
За її волю,
За честь, за славу, за народ.
Вночі 27 січня Студентський січовий курінь під командуванням сотника Омельченка та ще двохсот юнаків військової школи проти шеститисячної орди червоноармійців, що під командуванням Муравйова сунули від Бахмача на Київ.
Симон Петлюра розпочав формувати Слобідський Кіш, на який могла покластися молода держава, оточена ворогами.
В той самий час студенти-націоналісти виступають ініціатором створення Організаційного комітету, який взяв на себе обов'язки створити надійні збройні сили для захисту молодої Української держави.
Таким чином почали нормувати Український Студентський січовий курінь, до складу якого входили студенти Українського Національного університету Київського університету ім. святого Володимира, Академії ім. святих Кирила і Мелодія та гімназисти.
У ранці 28 січня потяг досяг станції Крути. Тут юнаки отримали наказ вивантажитись і рушити вздовж залізничного полотна на схід. На широкій засніженій рівнині колона зупинилася. Віддано новий наказ - окопатися.
Цілу ніч, у глибокому снігу, при п'ятнадцятиградусному морозі, у своїх благеньких шкільних шинелях просиділи бійці у холодних окопах. Хлопці перемерзли до кісток, вранці вони ледь могли розігнути задубіле тіло.
Ще не засіріло над Крутами, як банди "червоних" щільними колонами розпочали наступ.
Та коли вони підійшли на віддаль пострілу, ці діти, тримаючи зброю в замерзлих недосвідчених руках, зустріли їх рясним вогнем. Заговорили довгими чергами кулемети, поливаючи ворога свинцем. На допомогу молоді наспіла на відкритій залізничній платформі гармата під орудою сотника Лощенка.
Саме вона якийсь час влучним вогнем стримувала атакуючий запал червоноармійців.
Не встигла молитва долинуть до Бога
Гармати по юних вже б'ють без кінця...
І падають діти... І раптом... "Підмога!"
Це радісний крик Січового Стрільця.
До напису в Крутах з-під білої пари
З'явивсь паротяг, на якому (овва!)
Два грізних "Максими" й гармата до пари
-А хто там казав, що нас Бог забува?...
Пять годин без перестанку Студентський курінь стримував червоні банди сам будучи під градом куль і гранат.
Здавалося перемога не за "горами". Але раптово в атаку пішла піхота. Ворог обійшов лінію оборони з боків.
Сотники Тимчинко і Богачевський спішно подалися до Ніжина за допомогою, яку так і не знайшли. В бою були застрілений сотник Омельченко.
Серед студентів почалася паніка. Підбадьорений своєю перевагою, ворог кинувся в атаку. Більшовики безжалісно багнетами кололи груди юнаків розбивали їм голови прикладами рушниць, добивали поранених.
Пісня січових стрільців
Плаче тихо чарівна скрипка
Та мало набоїв. Замовкли "максими"
Отаман упав на скривавлену твердь
А губи шепочуть: "Я вбитий не в спину,
Віч-на-віч, орлята, зустрінемо смерть."
Червоне козацтво - від крові червоне
На конях з шаблями летіло туди
Де діти у шанцях лічили патрони
Як велети вставши супроти орда
Мазеп на капусти! Рубай на капусту!
Кубанки у стрічках червоних кричать
Знать розум під ними вродився не густо
Їм шле Україна прокляття з проклять
Здуріли від "ізмів" сп'янілі від крові
Дітей українських січуть до пахвин
Страшні яничари, що вбити готові
І батька і матір - такий у них чин.
Ніхто не здається - кричить пелехатий
Не людського роду, а іродів син
-Я буду їм руки, мазепам рубати
І мертвих рубає ординець - кретин.
Шість тисяч ворожих, що рвались у Крути
Навпіл поріділи і серед снігів
Дітей наших мертвих ординські круки
Згрібали й скидали у крутинський рів,
Великими були втрати. Майже 250 курсантів і студентів та 10 старшин поклали свої молоді голови на великому бойовищі. Особливо тяжкі муки випали на долю 32 студентів, які потрапили до рук сп'янілого від крові, ненависного ворога.
Більшовики катували і дико знущалися над ними. Наступного дня 28 студентів побитих і змордованих, повели на розстріл. Але і тоді вони не зріклися України. Один із гімназистів заспівав "Ще не вмерла..." його підтримали інші полонені та ворожі постріли назавжди обірвали нескорені юнацькі голоси.
Решта - чотирьох поранених студентів відправили до Харкова на подальші допити. Так закінчився цей бій.
На бій за Вкраїну ішли юнаки
Під Київ, під кулі, під Крути.
Багато-багато в боях їх лягло,
Ніколи нам їх не вернути.
Після жорстокого бою під Крутами червона армія заволоділа Дарницею. Муравйов наказав відкрити по Києву вогонь з важких гармат. П'ять діб ураганного обстрілу перетворили життя киян на пекло. Полковник вимагав від підлеглих нещадно знищити всіх ворогів революції. Такої кривавої різанини столиця України не бачила з часів татаро-монгольського нашестя. У літературі вказується різне число жертв від 2 до 5 тисяч.
7 лютого члени Центральної Ради під охороною Січових стрільців залишили столицю. Наступного дня вуличні бої припинилися.
Невдовзі після пограбувань Києва більшовики відступили на схід.
Першого березня 1918 року Організаційний комітет, який очолював студент С.Король, вирішив розшукати місце загибелі своїх товаришів під Крутами. Це виявилося нелегкою справою. Після тривалих пошуків за допомогою місцевих селян було знайдено ями, в яких лежали тіла героїв. Однак всіх загиблих знайти не вдалося.
17 березня 1918 року тіла 28 юнаків привіз сумний потяг до Києва. Впізнано було тільки 18 з них, а решту не могли. 19 березня 1918 року Українська Народна Республіка прощалась з своїми першими Героями, котрі по-лицарські поклали душу і тіло за незалежність, за волю нашої Батьківщини. Поховали Крутянців на високому дніпровському березі, неподалік могили першого українського князя Аскольда.
І в тисячі сердець озивалися болем і гордістю слова голови Центральної РадиМихайла Грушевського "стримайте ваші сльози! Ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни і Вітчизна збереже про них вдячну пам'ять на віки вічні".
Вірш П.Тичини
"На Аскольдовій могилі"
Організаційний комітет оголосив постанову про спорудження пам'ятника полеглим героям. Та після приходу більшовицької влади могилу юних героїв було зрівняно з землею, місце поховання поглинув парк, а їх імена - морок забуття.
Тепер на Аскольдовій могилі знову височіє хрест, на якому виписано імена героїв:
Сотник Омельченко, Володимир Шульгін, Лука Дмитренко, Микола Лизогуб, Олександр Попович, Божко-Божинський, Ізидор Курик, Олександр Шерстюк та багато інших студентів і гімназистів.
Минуть роки, століття та пам'ять про юнаків, які полягли під Крутами, не не зникне вовік. Не має права зникнути. Адже без неї немає історії. Нема народу, немає країни. Вона світитиме не тільки українцям, а й всім тим, хто готовий покласти своє життя в ім'я ідеї.
Нема любові понад тy,
Що окропила кров'ю Крути
І ту гарячу кров святу
Народам світу не забути
Сьогодні пам'ять знову відродилась (учасники дійства запалюють свічки)
Прийшла із поневолення життя,
Щоб свічною новою засвітилась
Душа, зірвавши пута забуття
В молитвах всіх героїв пригадаєм
Живим у Бога будем щедрості просить
Воскресне дух, я всіх вас закликаю
Людської паняті свічу яскраву запаліть.
Схилімо свої голова перед світлою пам'яттю тих молодих лицарів, які далекого січневого ранку заступили собою шлях ворогам на Київ во ім'я воскреслої сьогодні України.
Молитва
О Боже наш добрий
З високого неба
Молитву сьогодні
Заносим до Тебе.
За тих, що боролись
При станції Крути
За нашу Державу
Із ворогом лютим
Що в битві цій впали
В цю зиму криваву...
Прийми їх до себе!
Прийми в своїх славу!
А нам від цих Триста,
О Боже, благаєм
Любові та й вчитись до рідного краю
Чи на рідних полях
Чи в чужій стороні
Осенило чи ні
Святохреснее рам'я
Вам усім, хто поляг
За тризубовий стяг.
ВІЧНАЯ ПАМ'ЯТЬ
Loading...

 
 

Цікаве