WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → В. Сухомлинський. Людина. Учитель. Солдат - Урок

В. Сухомлинський. Людина. Учитель. Солдат - Урок

Розробка уроку-реквієму

В. Сухомлинський. Людина. Учитель. Солдат

Цього року 22 вересня виповнюється 90 років із дня народження всесвітньо відомого українського педагога, науковця, патріота Василя Олександровича Сухомлинського. Усе своє життя він директорував у Павлиській школі, що на Кіровоградщині, яка носить його ім'я. Сподіваємось, що ознайомлення наших читачів із творчим доробком учителів цієї школи, які працювали ще з ювіляром, принесе не тільки користь, а й насолоду.

Мета: показати учням, що В. Сухомлинський - людина, по-справжньому закохана у свою професію, педагог за покликанням, у грізні часи Великої Вітчизняної війни став захисником Батьківщини; виховував повагу до постаті Добротворця; сприяв прагненню школярів удосконалювати себе, щоби стати справжніми громадянами України.

Обладнання: портрет В. Сухомлинського, три свічки, грамзапис пісень періоду Великої Вітчизняної війни, грамзапис "Ave Maria" Ф. Шуберта, текст висловів: "...він глибокий, мов Дніпро, високий духом, як Карпати", В. Каюков, "Людина народжується, щоби полишити слід вічний", В. Сухомлинський, "...професія у всіх одна - захисник Батьківщини", В. Сухомлинський, "Батьківщина - мати, умій її захищати" (народна мудрість).

Читець.

Ніхто не забутий,

На попіл ніхто не згорів...

Солдатські портрети

На вишитих крилах пливуть.

І доки є пам'ять людей

І живуть матері,

Доти й сини, що спіткнулись об кулі,

Живуть.

Перший ведучий. В історії людства є події, які вічно живуть у пам'яті поколінь. До числа таких ми відносимо й Велику Вітчизняну війну.

Другий ведучий. Через суворі випробування, через вогонь небувалих за своїми масштабами битв пройшов наш народ до Великої Перемоги.

Учитель. Скільком захисникам не судилось повернутися до рідної хати, щоб уклонитись батьку-матері, поцілувати сина чи доньку, пригорнути до серця кохану. Вони полягли, до останнього подиху захищаючи свою Вітчизну.

Читець.

Мені привідилось, немов солдати,

Які не повернулися з боїв,

Не полягли, а залишились жити,

Перетворившись в білих журавлів.

Ансамбль виконує пісню "Журавлі" (музика Я. Френкеля, слова Р. Гамзатова).

Виходять три дівчинки зі свічками в руках.

Учитель. Запалимо свічу Пам'яті, свічу Вдячності, свічу Любові. Нехай горить їх полум'я, як болючий щем про тих солдат, які навічно стали журавлями.

Перший ведучий. Серед тих, хто став на захист рідної Вітчизни, був і Василь Олександрович Сухомлинський.

Другий ведучий. Ми знаємо його як учителя, директора школи, ученого, письменника. А ще він був солдатом, захисником рідної землі.

Читець.

Він був наставником, був другом,

був мислителем.

І вчив дітей, таких, як я і ти.

Він був письменником,

Творів скільки вийшло

у світ із-під його пера!

Він словом поспішав відкрити дітям

Незвіданий ще світ краси й добра.

Він словом підіймав бійців у бій,

в атаку!

Долаючи останню сотню метрів,

вів вперед!

В кишені збірочка відомого поета,

А за спиною плащ-палатка й кулемет.

Н. Луц, учениця 10-го класу

Перший ведучий. Коли почалась Велика Вітчизняна війна, Василь Олександрович, як і мільйони радянських людей, пішов на фронт.

Читець. Зі спогадів Василя Олександровича: "Пішов до армії через місяць після початку війни, - ніколи не думав, що через п'ять тижнів на берег Дніпра прийдуть фашисти. Я вірив, що скоро повернуся з перемогою".

Перший ведучий. Війна привела його до Москви, де він навчався на короткочасних політичних курсах при воєнно-політичній академії. Через місяць, на початку серпня, Василь Олександрович, уже ротний політрук, займав зі своєю ротою оборону на березі Дніпра, тільки не на рідній Україні, а поблизу палаючого Смоленська.

Читець.

Щодня бої, і на світанні

На схід відходили, на схід,

І міни з хижим завиванням

За нами гналися услід.

Давно в диму дніпровські кручі,

В диму копри, степи, Донецьк,

І спрагу помсти - біль пекучий -

Несли ми в глибині сердець.

Звучить пісня "Потрібна нам лиш перемога" (музика та слова Б. Окуджави).

Другий ведучий. У лютому 1942 року, у бою під Ржевом Сухомлинський був тяжко поранений.

Перший читець. Гармати ревли осатаніло й люто, від грізного гулу "бога війни" розкололось небо, ніби рушилися скелі, і тисячі уламків потрощеного каміння засипали окопи і траншеї. Короткий зимовий день знемагав у муках, розстріляний і розіп'ятий на вогненних мечах. Коли артилерійські громи почали стихати, над траншеями, повитими сивим чадом згарищ, пролунав клич: "В атаку!" І рота, немов стиснута пружину, вирвалася з окопів, ревнувши у сто горлянок войовниче надсадне "Ура!"

Другий читець. Солдати не пробігли й півсотні кроків, як їх сіконули нищівним вогнем з німецьких бліндажів. Тисячі куль прошивали зламаний стрій. Люди падали на чорний, опалений сніг, одні, рятуючись від ворожого металу, щоб за мить встати й бігти знову, інші припадали до землі, навіки віддаючи їй своє останнє тепло.

Атака ось-ось мала захлинутись. "Невже командира роти вбито?", - подумав політрук із тривогою. І тоді він звівся з чорної засипаної снігом вирви і, піднявши над головою автомат, крикнув щосили: "За мною! В атаку!!!"

І перший кинувся вперед. Він не оглядався. Він чув, як за ним гупотіла кирзовими чобітьми поріділа рота, як важко дихали бійці, долаючи ще сто метрів рідної землі, захопленої ворогом.

Перший ведучий. Поранення в боях під Ржевом було дуже важким: уражено ліве плече, один осколок пройшов недалеко від серця, майже повністю не діяла ліва рука. П'ять місяців шпиталю. Спочатку під Москвою, а потім у глибокому тилу, у м. Іжевську (Удмуртія).

Читець. Нарешті в Удмуртію прийшла весна. Сухомлинський невимовно зрадів, коли йому вперше дозволити вийти на подвір'я шпиталю. І вже не такою суворою здалась йому удмуртська весна. Як на те, день стояв теплий, сонячний, дерева шуміли по-весняному, бентежно. "Ходячі" солдати згуртувались поблизу високих беріз. Якийсь дідок-удмуртець вирішив почастувати їх березовим соком. Побачивши політрука, хлопці замахали руками: "Давай сюди!"

Налили повний кухоль чистої кришталевої рідини, яка пахла землею й корінням березовим, пробудженими бруньками, і, пригощаючи, мовили: "З першим виходом на природу вітаємо вас, товаришу політрук".

Другий ведучий. Осколки снаряда залишились у його грудях назавжди. За станом здоров'я Василь Олександрович не зміг повернутись у діючу армію. Вирок лікарів приголомшив: інвалід другої групи.

Перший читець. Червень нарешті приніс жадане тепло в лісовий удмуртський край. Усе зазеленіло, зацвіло в буйній повені. Скучивши за теплом, поранені вигрівались на сонці. Багато хто з них мріяв чим скоріше залишити шпиталь, податись на фронт, і тільки безрукі та безногі зі смутком дивились на світ: вони, на жаль, уже відвоювали своє назавжди.

Другий читець. Із хвилюванням і тривогою він ішов на перекомісію, яка мала визначити його долю. Хоч і начальник госпіталя, і хірург, який робив йому операцію, майже не залишили політруку шансів на повернення до армії, усе ж Сухомлинський сподівався. Лікарі уважно оглядали його, обмацуючи руки й ноги, перешіптувалися, занотовуючи щось у його особовій справі. Так він дійшов до голови комісії.

"Політрук Сухомлинський, - сказав той приглушеним голосом, - мушу вас розчарувати. Ось тут, у цій папці, лежить ваша заява, в якій ви просите послати вас на фронт. На жаль, ми не можемо її задовольнити. Стан вашого здоров'я не дає на це права..."

Третій читець. "Але ж я здоровий, товариші, - обвів він членів комісії благальними очима. - Руки і ноги в мене цілі". "Не зовсім", - сказав хірург і забарабанив пальцями по столу. "Тут справа складніша, - заговорив голова комісії. - Крім важких поранень і контузій у вас ще відкрилась давня хвороба легенів. Та й серце щось підкачало..." "Серце! Моє серце велить мені бути там, де мої брати і друзі, товариші. Я наполягаю послати мене на фронт". "Зараз фронт скрізь, молодий чоловіче, - не здавався колова комісії. - Ви за професією вчитель. От і виховуйте нам солдатів. Усе, політрук Сухомлинський! Не будемо більше вас затримувати. Ви людина мужня і, я певен, знайдете свої місце у строю".

Loading...

 
 

Цікаве