WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → У дитинства край іде Святий Миколай - Сценарій

У дитинства край іде Святий Миколай - Сценарій

Розповідають казку, навмисне плутають слова, щоб спонукати дітей вийти і продовжити її.

Ведмідь. Гарна ваша казочка, нічого казати. Ось моє друге завдання.

Іванко. Яке ж? Загадуйте.

Ведмідь. От, от. Я буду загадувати, а ви – відгадувати. Загадки. Справитесь?

Оленка. На допомогу ми закличемо когось із цих чемних дітей. Ви не заперечуєте, вуйцю?

Іванко. Вони ж ходять до садочка, вчаться у школі, тож, мабуть, багато загадок знають. Правда, діти?

Ведмідь загадує дітям загадки – десь близько десяти, деякі можуть відгадувати Оленка та Іванко.

Ведмідь. Молодці. Бачу, ви даремно час у школі не тратите. Виручили Іванка й Оленку... Тому за їхню ввічливість, за знання і компанійську вдачу допоможу їм, проведу до Баби Яги. Ох, попадеться вона мені в лапи! (надходять Колобок і Заєць).

Заєць. Добрий вечір, вуйку Михайле.

Ведмідь. Здоров, вухатий. Хто це такий круглий із тобою?

Заєць. Це – Колобок.

Колобок (кланяється). Я від Баби Яги втік.

Заєць. Іванку, Оленко, я хочу віддячити вам: мій друг Колобок покаже дорогу до Яги.

Оленка. Правда?!

Колобок. Звичайно, покажу. Тільки не віддавайте мене тій страшнючій Язі, бо вона з'їсть мене.

Ведмідь. Хай і не мріє про це – а я навіщо! Ідем і покажемо тій нчисті, хто в лісі господар!

Іванко. Ходімо швидше, бо вже день закінчується, треба встигнути.

Оленка. Антипко й Баба Яга можуть подарунки знищити (всірушають).

Іванко. Чого це ми потемки йдемо, покличмо Місяця – нехай присвітить дорогу.

Всі. Місяцю ясний, виглянь, будь ласка, трішки з-за хмар!

Місяцю ясний, виглянь, будь ласка, трішки з-за хмар!

Чути голос Місяця: – Чую, чую, іду до вас!.. Стає світліше.

Ведмідь. Веди, Колобочку. (До всіх) За мною! (ідуть за куліси).

Деякий час на сцені нікого немає, звучить знову тривожна казкова музика із шумом вітру, завиванням вовків та криками сови... Влітає на мітлі Баба Яга.

Яга. Знову десь хатка запропастилася. Оце непосида. (Свище, махає рукою, тупає ногою, знову свище. Квокчучи, з'являється хатка, Яга замахується на неї мітлою, тоді припирає віник до дерева і відходить; рукою показує, щоб Антипко й Лінь ішли; ті тягнуть мішок..)

Антипко. Досить Тягати цей мішок. Давайте вже заглянемо до нього

Лінь. Візьмемо подарунки.

Антипко. Я вже проголодався.

Лінь. І я... Надоїло чекати тих малюків. Смішно: ми, дорсла пгань, маємо ховатися перед якимись дівчам і хлопчакм. Прийдуть сюди – спіймаєм, як курчат, і буде гарнесенька вечеря.

Яга. Ану, цить!.. Хай і так. Але подарунки ділитимем порівну, та тоді аж, як прилетить Кощій. Чули, що наказував: без нього не починати!

Антипко. Кощій, Кощій! Надоїли вже – і ти, і він. Ми трудилися, крали це у Миколая, тягалися з мішком, а він буде користати.

Лінь. І я кажу: не будемо чекати! Розв'язуй, Антипку, мішок.

Яга. Бунт! Караул! Та я зараз як візьму мітлу, та як...

Під час сварки Яги з Антипком та Лінню під сцену виходять Ведмідь, Заєць, Колобок, Іванко та Оленка, збираються у гурт і про щось радяться. Іванко біжить до Мисливця, а Колобок іде на сцену. Виходять двома групами за куліси – з ними ж і Мисливець.

Колобок (спокійно бере мітлу). Хатинко, хатинко, повернись до мене передом, а до лісу задом. (Хатинка повертається).

Яга. Ага, то ти, шибенику! Вернувся! (До хатки). До мене передом!

Колобок. До мене!

Яга. Я кому кажу – до мене!

Колобок. Ні, до мене!

Яга. До мене!

Колобок. Таки до мене!

Хатинка крутиться безпорадно і врешті-решт падає на Антипка й Лінь, яка заціпеніло спостерігали за цією картиною. Входять Ведмідь і Мисливець, який навів на Ягу рушницю, а Колобок – мітлу. Ведмідь витягає з-під хатинки мішок і б'є ним Лінь та Антипка, які пробують утекти.

Ведмідь. Куди, нечисть! Ану, тут стійте і ні руш!

Мисливець. Попалися, злодії. Аж тепер ми звільнимо наш ліс од цієї пгані.

Сорока (влітає). Скре-ке-ке, скре-ке-ке, хтось по лісу знову йде!

Скре-ке-ке, скре-ке-ке, хтось по лісу знову йде!

Оленка. Ой, хто це ще?!

Колобок. Може, то Кощій – тоді ми пропали (задкує).

Виходять Миколай, Ангел, а трохи віддалік, у глибині сцени, – Місяць.

Миколай (киває палкою на сороку). Цить, скрекотухо, помовчи трохи (до всіх). Добрий вечір. Я радий бачити таке дружне товариство.

Ведмідь (подає мішок). Здається, це ваше?

Миколай. Так, дякую. Бачу, справилися із завданням, минули всі перешкоди, подолали їх. Молодці, Оленко й Іванку!

Іванко. Ми б нічого не зробили, якби не допомагав Заєць.

Оленка. І Колобок.

Іванко. І пан Бурмило.

Оленка. І Місяць.

Іванко. І Мисливець.

Оленка. Та найголовніше: нам дуже багато допомогли діти, оці дітки, присутні в залі!

Іванко. Вони і танцювали, і співали, і загадки відгадували. Вони ж і подружили нас із Зайцем, Колобком, Ведмедем.

Миколай. За таку роботу, діти, я вночі сьогодні обов'язково до вас навідаюся – адже ви чемні, правда? В моєму чарівному мішку вистачить подарунків на всіх... А ви, Оленко й Іванку відтепер не хвилюйтеся: зла мачуха вже не буде вами коверзувати, це обіцяю я – святий Миколай.

Оленка й Іванко. Дякуємо, отче Миколаю.

Місяць (виходить на авансцену). А ми, друзі, теж зробімо подарунок Миколаєві. Заспіваймо пісню на його хвалу.

Всі беруться за руки, виходять в зал, тільки Мисливець залишається стерегти Ягу, Антипка й Лінь. Кожен бере по одній дитині із залу і стають до хороводу. Починає звучати мелодія „Ой, хто, хто Миколая любить".

Антипко. Ми теж хочемо співати!

Лінь. Я хочу до вас, до гурту!

Яга. Ми вже будемо че-е-емні!

Миколай (до дітей). Візьмемо їх, діти до хороводу.

Місяць. Отче, у вас незвичайна сила – тож зробіть, щоб оті бешкетники стали чемними.

Миколай. Ходіть-но сюди... Обіцяйте всій дітворі, мені, і цілому світові, що не будете лихих вчинків робити, капостити і шкодити – ні людям, ні звірятам, ні пташкам, ані деревам, кущам і квіткам!

Яга, Лінь, Антипко. Обіцяємо. Обіцяємо. Обіцяємо.

Звучить мелодія, всі, взявшись за руки, у хороводі виконують пісню „Ой, хто, хто Миколая любить".

Ангел. Нам пора, отче. В багатьох ще селах і містах чемні діти чекають нас в гості.

Миколай. Так, діти. Нам пора. Залишайтеся і надалі чемними, ввічливими, дружніми і співчутливими... Раненько загляньте під подушку – там обов'язково буде для вас подарунок від мене. (Відходить трохи). Будьте здорові! До наступної зими!

Разом з ангелом виходять.

Усі актори: – І нам пора.

  • Всього вам, дітки, найкращого!

  • Гарних подарунків!

  • Будьте чемними

  • До наступної зими!

Виходять на сцену, ще раз кланяються. Завіса.

Loading...

 
 

Цікаве