WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → У дитинства край іде Святий Миколай - Сценарій

У дитинства край іде Святий Миколай - Сценарій

Іванко. Нумо, разом! – Місяцю ясний, виглянь, будь ласка, трішки з-за хмар!

Світлішає, звучить веселіша музика, на сцену виходить яскравий серпик Місяця.

Місяць (починає з-за куліс). Чую! Чую! Іду вже! Добрі люди прохають на допомогу. (до Іванка й Оленки). Що ви так пізно робите тут, у цьому густезному лісі?

Оленка. Шукаємо дорогу до Баби Яги.

Місяць. До Баби Яги?!

Іванко. Лінь приспала Миколая, а Антипко мішок із подарунками у нього вкрав.

Оленка. Пане Місяцю, будь ласка, покажіть нам дорогу.

Місяць. Покажу, чому ж не допомогти. Але маєте виконати моє завдання.

Іванко. Яке, Місяцю?

Оленка. Кажіть.

Місяць. Мені нудно тут. Заспівайте й затанцюйте – розвеселіть мене. Зумієте?

Оленка. А чом би й ні! Розважимо вас

Іванко (до дітей у залі). Діти, допоможіть нам розвеселити Місяця, а він нам дорогу до Баби Яги покаже.

Оленка й Іванко виводять 1-й ряд дітей, стають в коло і під музику співають, кружляючи в хороводі, до них приєднується Місяць.

Місяць. Дякую, дітки. Сідайте, будь ласка. І вам, теж дуже дякую, Іванку й Оленко. Розвеселили мене, гарну пісню заспівали. Навчу своїх зірочок такого хороводу і кружлятимем з ними у небі... А тепер до справи: он тією дорогою дійдете до старого кремезного дуба, звідти і до хатки Баби Яги рукою подати.

Оленка. Ходімо, Іванку, бо можемо спізнитися – розтягне нечисть подарунки.

Іванко. Спасибі вам, ясний Місяцю, за допомогу... Йдемо, Оленко (виходять).

Оленка та Іванко виходять. З іншого боку на сцену вибігає Заєць. Чути звіддалік постріли. Заєць злякано підскакує, тікає за ялинку, причаївся. Знову постріли. Заєць вибігає в зал, де сидять діти.

Заєць. Ой, де ж мені заховатися (розводить руками, тоді до дітей). Діти, сховайте мене, будь ласка, за мною мисливець гониться (ховається між дітей).

На сцену виходить Іванко та Оленка, а з тої сторони, звідки вибігав Заєць, появляється Мисливець.

Мисливець. Ху-у-у-у! Ой і побігав я... О! Здоров, малеча!

Іванко. Доброго здоров'я.

Оленка. Добрий вечір.

Мисливець. Ви зайця не бачили?

Іванко. Аякже, бачили.

Оленка. Він... он туди побіг (показують в інший бік, десь за ялинку).

Мисливець іде, заглядає за одне дерево, інше, за кущ, тоді виходить в зал.

Мисливець. От дивина! А це ж куди я попав? (до дітей) Ви звідки взялися тут?.. Що? Дивитесь виставу? Вчитеся тут? А-а-а... А зайця не бачили?.. Ні! Зараз перевіримо, але тоді начувайтеся мені (заглядає тоза один ряд, то за другий). Я знаю, він десь тут, ви його ховаєте... Та вилізе шило із мішка – я того куцого все одно знайду!.. Ні! Тоді позмагаємось: якщо переможете ви, то я йду геть; якщо ж перемога за мною – шукатиму зайця і дальше. Згода?! Добре... Тоді запрошую сюди трьох сміливців, ледь не сказав – мисливців... Із зав'язаними очима ви повинні спіймати мене; я буду калатати дзвіночком, подаючи таким чином сигнал про себе. (гра із дітьми, які врешті-решт ловлять Мисливця)...

– Молодці! Здаюся, здаюся, ви перемогли! Не буду більше зайця шукати. Йду геть (бере рушницю, виходить через зал до останнього ряду і там тихенько сідає).

Заєць(виходить із схованки). Дякую, діти, що врятували мене. Може, наздожену ще Іванка й Оленку і їм віддячусь. (хоче вже йти, але бачить, що сценою „котиться", співаючи, Колобок.)

Колобок. Я по коробу метений,

Я на яйцях спечений.

Від Яги я нині втік

І до лісу вмить побіг.

Я по коробу метений... (виходить під сцену, до Зайця).

Заєць (до дітей). О, Колобок. Цікаво, звідки це він іде (перестріває Колобка). Здоров, Колобочку.

Колобок (злякано). Здо-до-ро-ров, Зайчику. Ти мене, мабуть, з'їсти хочеш?

Заєць. Ні, Колобочку, не хочу тебе їсти. Я сам щойно ледь врятувався від Мисливця. Знаю, почім кіш лиха.

Колобок. А я від Баби Яги втік. Вона мене спекла, поклала на вікно, щоб вистигнув, а сама пішла Кощія в гості просити – а я за той час і чкурнув...

Заєць. Так ти біжиш від Баби Яги?

Колобок (співає). Від Яги я нині втік

І до лісу вмить побіг...

Заєць. Почекай, почекай, Колобочку. Ти знаєш, мене врятували від Мисливця Іванко й Оленка, а вони, я чув, шукають навіщось дорогу саме до Баби Яги.

Колобок. Для чого? Це лиш у казках мужні лицарі шукають цю страшнющу бабу. Насправді ж від неї треба берегтися, як я.

Заєць. Ходи, Колобочку, допоможемо дітям.

Колобок. Гаразд. Заспівай мені пісеньку, і підемо.

Заєць. Лишенько, я не вмію співати, мама казала, що мені ведмідь на вухо наступив... Дітки, а може, ви ще раз виручите мене: хто заспіває пісеньку для колобка?.. Скоріше, бо не встигнемо Іванка та Оленку наздогнати!

Колобок. Будь-яку пісню – про ліс, звірів чи про дружбу... Вмієте?

Хтось із дітей (або кілька) виходять і співають пісню, Колобок та Заєць їм підспівують.

Колобок. От молодці. Такої пісеньки я ще від ранку не чув! Тепер всюди, де лише котитимусь, буду її співати.

Заєць (до Колобка). Ну, що – побігли?!

Колобок. Побігли!

Заєць (до дітей, вибігаючи). Дякую, дітки, я вас не забуду ніколи! Прощавайте!

Колобок і Заєць вибігають на сцену, переходять її, тримаючись за руки. В той час на сцені під ялинкою вже спить Ведмідь. Появляється Сорока.

Сорока. Скре-ке-ке, скре-ке-ке, лісом хтось чужий іде!

Скре-ке-ке, скре-ке-ке, лісом хтось чужий іде!

Ведмідь (сонно). Чого це ти, білобока, репетуєш? Ану, цить! Розбудила мене.

Сорока. Лісом йдуть Іванко та Оленка, лісом йдуть Іванко та Оленка!

Ведмідь. Ага-а-а! Так ти через них мене розбудила?! Зараз я їм покажу, де раки зимують!

Сорока. Скре-ке-ке, скре-ке-ке! (відходить вбік).

Коли на сцену входять Іванко та Оленка, перед ними зненацька вискакує Ведмідь.

Ведмідь. У-у-у-у! У-у-у! Ви чого це по моєму лісі вештаєтеся, спати не даєте?!

Оленка. Ой! (злякана, ледь не зомліла).

Іванко (заступає сестру). Вибачте, пане Бурмиле, ми і не думали вас розбудити.

Ведмідь. Пане Бурмиле... пане Бурмиле. Так мені ще ніхто не казав.

Оленка. Вуйцю Ведмедю, ми, здається, заблукали.

Іванко. Може, буде така ваша ласка допомогти нам. Ми шукаємо хатинку Баби Яги.

Ведмідь. Навіщо та клята Яга вам?

Оленка. Антипко у Миколая вкрав мішок із подарунками і разом з Лінню заніс до Баби Яги. А нині ж свята ніч: якщо мішок не повернути отцеві Миколаєві, то багато чемних дітей, як-от у цьому залі, залишиться без очікуваного подарунка.

Ведмідь. Раз така справа, то чом не допомогти – покажу дорогу, я добре знаю те місце, бо вліті малиною там люблю ласувати... Але... Але я хочу, щоб за це ви мої завдання виконали.

Іванко. Які завдання, говоріть скоріше, бо вже пізно.

Ведмідь. Перше: розкажіть мені казку. І знаєте – найбільше мені подобається про рукавичку. Знаєте таку?

Оленка. Ви нас, пане Бурмиле, так перелякали, що я всі казки позабувала.

Іванко. Я, Оленко, починатиму, а ти продовжуй. І, може, діти ще нам допоможуть. (звертається до залу). Правда?

Loading...

 
 

Цікаве