WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → У дитинства край іде Святий Миколай - Сценарій

У дитинства край іде Святий Миколай - Сценарій

У дитинства крайіде Святий Миколай

Дійові особи:

Святий Миколай

Ангел

Іванко

Оленка

Заєць

Мисливець

Колобок

Сорока

Ведмідь

Баба Яга

Антипко

Лінь

Місяць

Хатинка на курячих ніжках

Ліс – дерева, кущі, повалені колоди, пні, кучугури снігу. Звучить таємнича казкова мелодія. Появляється св. Миколай із Ангелом.

Миколай. Змучився я трохи. Відпочити б треба.

Ангел. Ось пеньочок, отче. Сідайте, будь ласка. (Миколай, зітхаючи,сідає.) А я піду, подивлюсь, чи далеко до села.

Миколай. Іди, та не барись. Маємо ще не в одному селі та місті подарунки роздати чемній дітворі.

Ангел виходить. Святий Миколай сидить, поправляє плащ, мішок. Ззаду надходить, крадучись, Лінь; махає руками за Миколаєм, той починає позівати, дрімає і засинає. Лінь киває рукою, кличучи когось; дріботить Антипко. Разом забирають мішок із подарунками. Антипко спіткнувся, наробив шуму, і Миколай проснувся. Він вражений побаченим, але Лінь та Антипко встигли утекти, забравши із собою мішок.

Миколай. Оце так відпочив. От так святий Миколай! І Ангел, як на зло, пішов до села... Що я даруватиму дітям – вони ж так чекають не дочекаються сьогоднішньої ночі? Що робити? Я старий уже ганятися за Антипком, але мішок із подарунками треба якось відібрати.

Під час його слів з іншого боку сцени появляються Оленка та Іванко, вони збирають хмиз; побачили з-за дерева Миколая.

Іванко. Добрий день, дідусю.

Миколай (зажурено). Доброго дня, дітки.

Оленка. Дідусю, ви такі засмучені... що сталося?

Миколай. Ох, діти-діти. Нещастя трапилось у мене. Але ви все одно не повірите.

Оленка. Чому ж, хіба ми такі, що не вміємо співчувати?

Іванко. Ми – сироти, знаємо, що таке нещастя. От і нині мачуха вигнала по хмиз, а нам так хотілося бути вдома, до церкви піти, помолитися і попросити у святого Миколая...

Миколай. Подарунків.

Оленка. Ні! Йванко і я завжди молимо Бога, щоб мама на небі не забувала про нас, щоб приснилася, і щоб мачуха не знущалася.

Миколай. Якщо так – то відкриюсь перед вами: не дідусь я, а святий Миколай.

Оленка (вражено вигукує). Не може бути!

Іванко. Ви?

Миколай. Отож-то – я. Ніс подарунки чемним дітям, але змучився, сів відпочити, Ангела відіслав у село, задрімав трохи, а в той час Лінь та Антипко викрали у мене мішок.

Іванко. Ти диви! Не перевелась іще нечисть.

Миколай. Я старий, не міг за ними гнатися; та й побачив уже, як тікали.

Оленка. А може, ми вам допоможемо, дідусю?

Іванко. Оленко, це ж не дідусь, а святий Миколай.

Оленка. Вибачте мені, отче.

Миколай. Бачу, діти, ви співчутливі, добрі. Але чи сміливі?

Оленка. Сміливі, отче.

Іванко. Ми допоможемо вам!

Миколай. Не злякаєтесь?

Іванко. Ні!

Оленка. Ні, що ви?!

Миколай. Тоді слухайте. Я встиг почути, коли втікали Антипко й Лінь, як хтось із них промовив: – ...до Баби Яги... Думаю, що вони потягнули мішок у найтемнішу глушину цього лісу, де живе Баба Яга.

Оленка. Ого! Баба Яга!

Іванко. А ти казала – нема ніякої Баби Яги, Антипка... Що все це казки...

Миколай. Ні, любі мої, не казки. Адже нині має бути святкова ніч, тож все може трапитися... Ви готові допомогти мені?

Іванко. Я готовий!

Оленка. Я теж!

Іванко. Йдем, Оленко, знайдемо мішок.

Миколай. Зачекайте, діти, не кваптеся. Я хочу вас застерігти: на шляху зустрінете багато незвичайного, різні пастки є в лісі. Чи готові ви їх подолати?

Оленка. Так.

Миколай. Пам'ятайте: ви повинні підтримувати один одного, бути ввічливими, добрими, тоді й попадете до Баби Яги і переможете нечисть.

Оленка. Добре, дідусю. Ой, вибачте! Отче.

Іванко. Ходімо.

Миколай(навздогін). Хай вам Бог допомагає і ангел хоронитель! Якщо буде темно, покличте Місяця – він обов'язково допоможе! (до себе). Які добрі діти. Хай щастить їм. (Виходить).

Деякий час на сцені немає нікого, звучить тривожна таємнича музика, у якій відчувається вітер, шум дерев, крик сови, завивання вовків...На мітлі „залітає" Баба Яга.

Яга (до мітли). Тпру-у-у! Стій-но, не брикайся! (підходить на авансцену). Спекла я колобок. Щойно ось прилетіла від Кощія – в гості його запросила на вечерю... Але де ж це моя хатка?

Пробує свистати у два пальці, виходить спочатку лише шипіння, а потім все-таки – свист. Яга киває рукою, і з того боку „виходить", квокчучи, хатка.

Яга. Де це ти вешталася? Знову нестися хочеш, сдала шукала? (замахується мітлою нахатку і щось побачила у вікні). Ой лишенько! Куди колобок подівся?! (заглядає то з одного, то з іншого боку). Де він, смачне-е-е-нький, де він, кругле-е-е-нький? Чи не вкрав хто? (дохатки). Де колобок, куди ти його запропастила?!

Лінь та Антипко тягнуть мішок, Баба Яга в той час – з іншого боку хатки.

Антипко. Хатинко, хатинко! Повернись до нас передом, а до лісу задом!

Лінь. ...до лісу задом!

Хатинка, крекчучи, повертається.

Яга. Куди-и-и! До мене передом!

Лінь. До нас передом!

Яга. До мене! А це що за нечисть?! (побачила Лінь й Антипка). А-а-а! Це ви – Антипко і Лінь!

Лінь. Так, це ми. Може, досить кректати, в гості запрошуй.

Яга. Що ви волочит, що це за мішок такий величезний?

Антипко. Я у Миколая... точніше – ми удвох його вкрали у Миколая.

Лінь. Там, напевно, подарунки.

Яга. О-о-о-о! Подарунки, подарунки, подаруночки. Як люблю я вас... Молодці, що прийшли. Нарешті і я матиму подаруночок! І не один. А ще Кощій увечері прилетить – от буде забава! Ля-ля-ля-ля-а-а (приспівує іпританцьовує). Ану – розв'язуйте.

Влітає Сорока.

Сорока. Скре-ке-ке, скре-ке-ке! Хтось цим лісом зараз йде!

Скре-ке-ке, скре-ке-ке! Хтось цим лісом зараз йде!

Антипко. Та невже?

Сорока. Так-так-так. Скре-ке-ке!

Це Іванко сюди йде!

Скре-ке-ке! І Оленка з ним іде!

Яга. Що за Оленка, Іванко? Звідки вони взялися тут?

Сорока. Скре-ке-ке! Це Миколай їх сюди направив!

Лінь (до Сороки). Киш, скрекотухо. (Сорока відлітає). А може, нам сховатись і ще й їх у полон забрати?

Яга. Непогана думка. Хай буде так.

Антипко (до Ліні). Берім мішок.

Яга сідає на мітлу і „вилітає". Чути свист – вибігає геть і хатка, за нею – Антипко й Лінь, волочачи мішок... Приглушується освітлення, звучить таємнича музика; через усю сцену переходять Оленка та Іванко, а потім виходять з-за куліс під сцену.

Оленка. Іванку, почекай, я змучилась. Та й темніє уже.

Іванко. Воно й не дивно – стільки пройшли густезним лісом.(Оленкасідає на пеньок чи повалену колоду). Давай, Оленко, покличемо Місяця, нехай нам освітить дорогу.

Оленка. А й справді, як це ми раніше не здогадалися.

Разом кличуть: Місяцю ясний, виглянь, будь ласка, трішки з-за хмар!

Іванко. Не чує. Спробуймо ще раз.

Знову разом: Місяцю ясний, виглянь, будь ласка, трішки з-за хмар!

Оленка. Треба голосніше. (до дітей в залі). Діти, друзі! Допоможіть нам покликати Місяця!

Loading...

 
 

Цікаве