WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Основні відомості про Сонце. Будова Сонця. Сонячна активність - Урок

Основні відомості про Сонце. Будова Сонця. Сонячна активність - Урок

Склад фотосфери

Водень

73.46 %

Гелій

24.85 %

Кисень

0.77 %

Вуглець

0.29 %

Залізо

0.16 %

Неон

0.12 %

Азот

0.09 %

Кремній

0.07 %

Магній

0.05 %

Сірка

0.04 %

У фотосфері виявляється помітна активність в першу чергу у формі темних областей, так званих сонячних плям. (Мультимедійна презентація "Сонце - центральне тіло Сонячної системи", слайд 25).

За ними спостерігали ще в античні часи, але, не дивлячись на це, їх справжня природа не відома. У пізніші часи Галілео Галілей "наново відкрив" сонячні плями, хоча це "відкриття" довго опротистовувалося Крістофером Шейнером. Спостереження за сонячними плямами серед іншого, привело до краху арістотелiвсько-птолемеєвської моделі Всесвіту, згідно якої всі зірки є ідеально неподільними сферами. Систематичні спостереження за сонячними плямами почалися приблизно в середині XVIII століття.

Сонячні плями здаються темними, але не тому, що вони дійсно чорні. Просто вони холодніші за фотосферу, що її оточує. Навколо найтемнішої зони плями, так званої тіні, є проміжна світла зона, так звана півтінь. Температура тіні рівна 4300-4800К, тобто на 1000-1500К нижча за температуру фотосфери. A ось температура півтіні рівна 5400-5500К. Інтенсивність свічення в тіні складає приблизно 32% від інтенсивності свічення фотосфери, а півтіні - 80%.

Сонячні плями можуть досягати настільки великих (від 7000 до 50 000 км.) розмірів, що їх можна бачити неозброєним оком, звичайно ж, через захисні фільтри. Вони можуть з'являтися поодинці, але, як правило, виникають групами.

Крім того, плями зміщуються по поверхні Сонця: по-перше, самі по собі, але набагато сильніше через нерівномірне обертання Сонця. Не будучи твердим тілом, воно обертається швидше в близьких до екватора зонах (де період обертання рівний 27 діб), чим в полярних районах (близько 31 доби).

Над фотосферою знаходиться хромосфера, (Мультимедійна презентація "Сонце - центральне тіло Сонячної системи", слайди 26-27) в якій температура доходить до 10000К. Вона спостерігається у вигляді яскравого рожевого кільця навколо Сонця під час повних сонячних затемнень. Спостереження сонячного диска за допомогою відповідної апаратури, яка дозволяє виділити світло, випромінюванe хромосферою, показують, що поверхня Сонця немов покрита нитками розжареного газу. Це невеликі викиди водню, направлені вгору за типом протуберанців. Такі викиди газу називаються спікулами і можуть досягати у висоту більше 10 000 км. Вони можуть продовжуватися близько 5 хвилин. (Мультимедійна презентація "Сонце - центральне тіло Сонячної системи", слайди 28-29):

І нарешті, хромосфера переходить в саму верхню частину Сонця – корону, (Мультимедійна презентація "Сонце - центральне тіло Сонячної системи", слайди 30-32), яка поблизу хромосфери нестерпимо яскрава і нерівномірна, в міжпланетному просторі вона виглядає блідішою.

Температура корони дуже висока - мільйони градусів. Причини цього ще не до кінця вивчені.

Протягом 11-річного сонячного циклу корона росте, стаючи все симетричнішою, набуваючи пишних зубців і глибоких западин. Найбільша симетрія спостерігається в періоди максимуму сонячної активності, тоді як в мінімальні періоди сонячної активності корона здається сплюснутою на екваторі, а на полюсах майже зникає. (Мультимедійна презентація "Сонце - центральне тіло Сонячної системи", слайди 33-34):

Со́нячна акти́вність — сукупність фізичних змін, які відбуваються на Сонці. Зовнішні прояви сонячної активності — сонячні плями, факели, флоккули, протуберанці тощо. Впливає на зміну погоди та клімату. (Мультимедійна презентація "Сонце - центральне тіло Сонячної системи", слайди 35-37, та навчальна таблиця "Активність Сонця і життя на Землі"):

На початок 2009 року сонячна активність опустилася до мінімально низького рівня принаймні за останнє сторіччя. Зокрема, частота появи корональних викидів речовини знизилася з декількох за добу до приблизно одного на місяць.

Недавно з'явившись на сонячному диску невеличка пляма вже зникла без сліду, і на даний момент сонячних плям не спостерігається взагалі.

Цікаво, що незважаючи на спад сонячної активності, геомагнітні бурі й великі полярні сяйва тривають. Так у березні 2009 року полярне сяйво виняткової інтенсивності спостерігається з норвезького міста Тромсе.

Відповідно до сучасних наукових уявлень, процеси такого роду обумовлені потужними викидами сонячної речовини. Природа процесів, що обумовили геомагнітну нестабільність у період аномально низької сонячної активності, не зовсім зрозуміла.

4. Короткі виступи учнів:

    • вплив сонячної активності на магнітосферу та атмосферу Землі;

Однієї із самих чудових особливостей Сонця є майже періодичні, регулярні зміни різних проявів сонячної активності, тобто всієї сукупності явищ на Сонці. Це і сонячні плями - області із сильним магнітним полем і внаслідок цього зі зниженою температурою, і сонячні спалахи - найбільш могутні і швидкі вибухові процеси, що впливають на всю сонячну атмосферу над активною областю, і сонячні волокна - плазменні утворення в магнітному полі сонячної атмосфери, що мають вид витягнутих (до сотень тисяч кілометрів) волоконоподібних структур. Коли волокна виходять на видимий край (лімб) Сонця, можна бачити найбільш грандіозні по масштабах активні і спокійні утворення - протуберанці, що відрізняються багатою розмаїтістю форм і СКП-адною структурою. Потрібно ще відзначити корональні діри - області в атмосфері Сонця з відкритим у міжпланетний простір магнітним полем. Це своєрідні вікна, з яких викидається високошвидкісний потік сонячних заряджених часток.

Магнітне поле планет (у тому числі Землі) служить захистом від сонячного вітру, але частина заряджених часток здатна проникати в середину магнітосфери Землі. Це відбувається в основному у високих широтах, де маються дві так названі лійки: одна в Північній, інша в Південній півкулях. Взаємодія цих заряджених часток з атомами і молекулами атмосферних газів викликає світіння, що називається північним сяйвом. Енергія, що приходить у виді цих часток, далі розподіляється в різних процесах навколо всієї земної кулі, у результаті чого відбуваються зміни в атмосфері й іоносфері на всіх широтах і довготах. Але ці зміни на середніх і низьких широтах відбуваються через визначений час після подій у високих широтах, і їх наслідки у різних областях, на різних широтах і в різний час різні. Тому наявне значне різноманіття наслідків вторгнення часток сонячного вітру в залежності від регіону.

Усе на Землі залежить від Сонця, що поставляє їй значну частину енергії. Спокійне Сонце (при відсутності на його поверхні плям, протуберанців, спалахів) характеризується сталістю в часі електромагнітного випромінювання у всьому його спектральному діапазоні, що включає рентгенівські промені, ультрафіолетові хвилі, видимий спектр, інфрачервоні промені, промені радіодіапазонів, а також сталістю в часі так званого сонячного вітру - слабкого потоку електронів, протонів, ядер гелію, що представляє собою радіальне витікання плазми сонячної корони в міжпланетний простір.

Хвильове випромінювання Сонця поширюється прямолінійно зі швидкістю 300 тис. км/сек і доходить до Землі за 8 хвилин. Молекули й атоми атмосферних газів поглинають і розсіюють хвильове випромінювання Сонця вибірково (на визначених частотах). Періодично, з ритмом приблизно 11 років, відбувається посилення сонячної активності (виникають сонячні плями, хромосферні спалахи, протуберанці в короні Сонця). Так починається світова магнітна буря. Період, коли магнітне поле збільшується, називається початковою фазою магнітної бурі і продовжується 4-6 годин. Далі магнітне поле повертається до норми, а потім його величина починає зменшуватися, тому що поршень сонячного корпускулярного потоку вже пройшов за межі Земної магнітосфери, а процеси усередині самої магнітосфери привели до зменшення напруженості магнітного поля. Цей період зниженого магнітного полючи називається головною фазою світової магнітної бури і триває 10-15 годин. Після головної фази магнітної бури випливає відбудовна (кілька годин), коли магнітне поле Землі відновлює свою величину. У кожнім регіоні збурювання магнітного поля відбувається по-різному.

Loading...

 
 

Цікаве