WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Нікопольщина в роки другої світової війн - Урок

Нікопольщина в роки другої світової війн - Урок

Цього дня внаслідок успішних боїв, що часом переходили в рукопашні сутички, полки 203-ї та 333-ї стрілецьких дивізій вибили німців із м. Марганця. Повільно просуваючись під вогнем противника, частини 60-ї гв. стрілецької дивізії зайняли села Ново-Українку, Ново-Іванівку, Високе. Під тиском військ 4-го Українського фронту німецькі війська залишили плацдарм на лівобережжі. 7 лютого останні піхотні і танкові частини німців переправилися до Нікополя і підірвали мости через Дніпро. Командувач 3-ї гв. армії генерал Д. Лелюшенко віддав наказ командирам дивізій якнайшвидше підготуватися бійцям до форсування Дніпра та висадки у Нікополі та селах Капулівці і Покровському. Того ж дня війська 6-ї армії вперто просувалися в Нікопольському напрямі. Бійці 244-ї стрілецької дивізії генерала Афанасьєва вибили німців із с. Дмитрівки, полки 203-ї та 333-ї стрілецьких дивізій зайняли Червоногригорівку, роз'їзд Пиролюзит, підійшли до північної околиці Нікополя і с. Новопавлівки. Тут противник на кілька годин сильним вогнем зупинив атаки радянських частин. О 23.00 7 лютого 1944 року раптовою атакою бійці 203-ї та 333-ї стрілецьких дивізій оволоділи ст. Нікополь, де захопили полонених та трофеї. Після цього передові загони радянських солдатів зав'язали бой з відступаючими гітлерівцями і вийшли на 2.30 8 лютого 1944 року на південну околицю міста. Назустріч їм просувалися через Дніпро і плавні підрозділи 5-ї гв. мотострілецької бригади, 266-ї стрілецької дивізії, які висадилися в Нікополі і захопили плацдарм для голвних сил. У цьому їм допомагали місцеві жителі, які на човнах переправляли солдатів та їхнє озброєння. У нічному бої в Нікополі зіткнулися бойові порядки 6-ї армії 3-го Українського фронту та 3-ї гв. ариії 4-го Українського фронту. Під ранок бої вже точилися на західній околиці міста, де відступаючі гітлерівці намагалися стримувати просування радянських військ. У тойже день значного успіху добилася 39-а гв. стр. дивізія, яка зайняла районний центр с. Чкалове. Але в районі Перевізьких Хуторів 74-а, 47-а та 35-а гв. стр. дивізії продовжували вести кровопролитні бої. Певний перелом намітився 9 лютого, коли частини 8-ї гв. армії з боєм зайняли с. Кисличувате, Січове, колонію Катеринівку. Ворог відступав, залишаючи майже всю свою автотехніку та гармати.

Через Дніпровські плавні до старовинних козацьких сіл Покровського та Капулівки пробивалися бійці 243-ї стр. дивізії. За допомогою місцевого населення радянські солдати переправилися через протоки на правий берег і раптовим ударом вибили німців із с. Покровського.

Зранку 10 лютого 1944 року відновилися бої за Перевізькі хутори і ст. Чортомлик. Фронтальні атаки військ 6-ї армії вогнем противника були відбиті і успіху не мали. Просування військ 8-ї гвардійської армії німці відбивали контратаками своїх батальйонів. Населені пункти переходили з рук в руки. Лише 11 лютого 1944 року дивізії 4-го гв. стр. корпусу зломили опір німців до 9-ї години ранку і зайняли з боєм Перевізькі хутори, с. Перевізьку Балку та ст. Чортомлик. Німецькі підрозділи відійшли на лівий берег Базавлука, де підготували собі заздалегідь оборонний рубіж. Війна повільно відкочувалася на захід.

Виступ 5

Втрати радянських бійців, які загинули в боях за визволення Нікопольщини в 1943-1944 роках і поховані в братських могилах:

Менделєєвка 118 осіб

Острівка 450 осіб

Лошкарівка 159

Павлопілля 288

Головкове 54

Криничувате 181

Лебедине (Нечаєва Могила) більше 2000

Високе 39

Красіне 108

Веселе (Орлова Могила) 1673

Лукіївка 34

Кірове 104

Новоіванівка 118

Новософіївка 41

Шевченкове 76

Таврійське 162

Дмитрівка 19

Борисівка 235

Чкалове 70

Хмельницьке 66

Миронівка 14

Шолохове 134

Катеринівка 147

Менжинське 10

Червоногригорівка 507

Олексіївка 70

Капулівка 101

Відгриміли бої на Нікопольській землі. Мирні жителі вийшли на поля, щоб поховати загиблих воїнів. Із спогадів О.К. Чередниченко, бригадира першої бригади поховання: "...Бригада поховання складалася із дівчат 16-18 років і чоловіків похилого віку. Мені тоді був 21 рік. Коли ми прийшли до Нечаєвої Могили, то побачили, що підступи до неї густо вкриті тілами наших бійців. Було там і кілька загиблих медсестер. Тіло одного із бійців лежало біля амбразури дзота. Стояло 23 розбитих радянських танка. Загиблих бійців ховали в окопах, траншеях, бліндажах. Майже всі бійці були з документами, тобто з червоноармійськими книжечками. З медальйонами було дуже мало. Книжки ми забирали, але лише в тих, хто лежав на поверхні. У тих, хто був напівзасипаний, або лежав на дні окопу, ми їх не брали, а просто засипали тіла землею.У деяких бійців у документах були записки з проханням до тих, хто знайде їх після загибелі, відіслати документи рідним за вказаною адресою і написати, де загинув. З нами працювали 5 армійських саперів, які розміновували нам шлях. Моя бригада зібрала 748 червоноармійських книжок. Ми працювали майже два місяці. На похованні було дві бригади. Скільки зібрала друга бригада – я не знаю. Червоноармійські книжечки здали у військово-обліковий стіл сільської ради. Останні свої жертви Могила Нечая забрала 22 серпня 1944 року, коли при розмінуванні біля її підніжжя загинули сержант Спиридонов, рядовий Амосов, Майя Романовська, Федір Бойко, Василь Москаленко".

Можна стверджувати, що поле перед Могилою Нечая – величезна братська могила. Архіви Нікопольського військкомату за 1944-1946 років не збереглися. Якщо враховувати, що загиблих ховали прямо на полях, то можна стверджувати, що втрати радянських військ значно більші, ніж та кількість, що похована в братських могилах.

Інформаційний список

"Герої Радянського Союзу та Повні кавалери ордена Слави – уродженці м. Нікополя та Нікопольського району і такі, що на їх території проживали, працювали і навчались у довоєнні та післявоєнні роки"

І. Двічі Герой Радянського Союзу.

1. Таран Павло Андрійович

ІІ. Герої Радянського Союзу.

  1. Бабак Іван Ілліч

  2. Баранов Микола Васильович

  3. Бриль Микола Харлампійович

  4. Борзенько Сергій Олександрович

  5. Гончар Іван Олексійович

  6. Гудзь Порфирій Мартинович

  7. Доліна Марія Іванівна

  8. Карамушко Петро Григорович

  9. Кисиленко Петро Євдокимович

  10. Концевой Зіновій Абрамович

  11. Малка Іван Трохимович

  12. Матюк Арсеній Васильович

  13. Маханьов Максим Гнатович

  14. Мелешко Олег Іванович

  15. Муравйов Михайло Васильович

  16. Носаль Євдокія Іванівна

  17. Путько Микола Савович

  18. Піддубний Микола Іванович

  19. Рижий Леонід Кирилович

  20. Усов Віктор Михайлович

  21. Чалий Микола Полікарпович

  22. Шульгін Олександр Іванович

  23. Яловий Іван Павлович

ІІІ. Повні кавалери ордена Слави.

  1. Бумагін Федір Олександрович

  2. Казимир Іван Максимович

  3. Каїрський Микола Миколайович

  4. Насєкін Федір Федорович

  5. Щуренко Роман Іванович

Підсумок уроку.

2

Loading...

 
 

Цікаве